Солтис
Солтис або шолтейс (від лат. scultetus, sculteus через нім. Schultheiß, Schultheiss, Schulz, сілезьке Scholz) — у середньовіччі голова села або селища у Середній та Східній Європі. Завдання солтиса було керувати своїм селом та збирати податки для короля. Він мав майже таке значення як сьогодні мер міста або як староста села.
Існували солтиси і в Україні. Наприклад в Закарпатті, де вони засновували в XII–XIV ст. села та на українських землях Речі Посполитої. На західно-українських землях, які з 14 ст. підпали під владу Польщі, солтис це особа, що її призначував феодал начальником села, заснованого на німецькому праві. Солтис був заступником пана щодо поселенців, головою сільської самоуправи і суду; до 16 ст. посада солтиса була спадкова.
У селах Західної України, яка входила 1923-1939 до складу Польщі, солтис був керівником адміністрації і територіального самоврядування на території сільської громади. У подібному значенні поняття "солтис" функціонує також у сучасній Польщі (див. Солтиство).
Прізвище ред.
Українське прізвище поширене на Західній Україні, що можливо було утворене від діяльності її першоносія.
Див. також ред.
Література ред.
- Гурбик А. О. Солтис [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 708. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання ред.
- Солтис // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1804. — 1000 екз.