Вікіпедія

Соломін Віталій Мефодійович

радянський і російський актор театру і кіно
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соломін.

Віталій Мефодійович Соломін (рос. Вита́лий Мефо́дьевич Соло́мин; 12 грудня 1941, Чита, РРФСР, СРСР — 27 травня 2002, Москва, Росія) — радянський і російський актор та режисер театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1974). Народний артист РРФСР (1992, за великі заслуги у галузі театрального мистецтва)[2]. Лауреат Національної телевізійної премії «ТЕФІ» за 2004 рік (посмертно).

Віталій Мефодійович Соломін
рос. Виталий Мефодьевич Соломин
Віталій Соломін
Віталій Соломін
Віталій Соломін
Ім'я при народженні Виталий Мефодьевич Соломин
Народився 12 грудня 1941(1941-12-12)
Чита, РРФСР, СРСР
Помер 27 травня 2002(2002-05-27) (60 років)
Москва, Росія[1]
  • інсульт
    • Поховання Ваганьковське кладовище
    Національність Росіянин
    Громадянство СРСР СРСР→Росія Росія
    Діяльність актор, театральний режисер, кінорежисер
    Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
    Заклад Державний академічний Малий театр Росії
    Роки діяльності 1959–2002
    У шлюбі з Рудна Наталія Володимирівнаd і Марія Антонівна Соломіна (Леонідова)d
    Брати / сестри Соломін Юрій Мефодійович
    Провідні ролі Доктор Вотсон
    IMDb nm0813271
    Нагороди та премії
    CMNS: Віталій Мефодійович Соломін у Вікісховищі

    Молодший брат актора і режисера театру і кіно, Народного артиста СРСР Ю. М. Соломіна.

    Біографічні відомості ред.

    Закінчив Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1963, майстерня М.О. Анненкова). Однокурсниками майбутнього актора були Олег Даль, Михайло Кононов та Віктор Павлов. Починаючи з другого курсу, Соломін брав участь у виставах Державного академічного Малого театру, а після закінчення училища був прийнятий до трупи цього театру, де за довгі роки виконав більше 30 центральних ролей як сучасного, так і класичного репертуару. Багато робіт Віталія Соломіна увійшли до золотого фонду театрального мистецтва ще за життя майстра.

    У вересні 1986 року актор перейшов до Театру імені Моссовєта, де грав у виставі Г. Тростянецького за п'єсою В. Астаф'єва «Сумний детектив». У грудні 1988-го він повернувся до Малого театру, поставив спектакль «Дикунка» О. М. Островського (1991), зігравши у ній Ашметьєва. 1997 року поставив мюзикл О. Колкера за однойменною п'єсою О.В. Сухово-Кобиліна «Весілля Кречинського». Як режисер В. Соломін поставив ще у Малому театрі спектаклі «Мій улюблений клоун» (1983, за В. Ліванова), «Живий труп» (1985, Л.М. Толстого), «Іванов» (2001, А.П. Чехова). У кожній із своїх п'яти постановок він виконував головні ролі.

    1989 року поставив спектакль «Пастка для самотнього чоловіка» в експериментальному театрі «Детектив». Також, Соломін поставив низку антрепризних спектаклів. Серед них — «Сірена і Вікторія» О. Галина, «Біографія» М. Фріша, «Мишоловка» А. Крісті.

    Майстер пробував себе і в кінорежисурі — на його рахунку художній фільм «Полювання» за участю Аліси Фрейндліх, Василя Ліванова, Олександра Лазарєва-ст. та ін.

    У кіно знімався з 1963 р. (фільми: «Жінки», «Старша сестра» (1966), «Сибіріада» (1978), «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» (1979—1986, т/с, доктор Ватсон), «Зимова вишня» та ін.). Грав в фільмі кіностудії ім. О. Довженка «Повернення з орбіти» (1983, інженер В'ячеслав Мухін). Яскравий різнохарактерний актор.

    Крім роботи в театрі, кіно та на телебаченні, участі в антрепризах та записів на радіо, майстер займався викладацькою діяльністю — вів курс у ВДІКу, який осиротів після смерті Анатолія Ромашина. Серед учнів педагога Соломіна — популярна акторка Анна Снаткіна.

    Помер 27 травня 2002 року в Москві на 61-му році життя після інсульу та тривалого перебування в комі.

    Акторські роботи на сцені Малого театру ред.

    (російською)

    • 1963 — Роберт, «Нас где-то ждут» А. Арбузова
    • 1963 — Пётр, «Иванов» А.П. Чехова
    • 1964 — Мистер Беркли, «Веер леди Уиндермиер» О. Уайльда
    • 1964 — Каули, «Человек из Стратфорда» С. Алёшина
    • 1965 — Чино, «Украли консула!» Г. Мдивани
    • 1965 — сын Крюгера, «Герой Фатерланда» Л. Кручковского
    • 1965 — Зимин, «Дачники» М. Горького
    • 1966 — Грант, «Человек бросает якорь» И. Касумова
    • 1966 — Борис, Ермаков в молодости, «Твой дядя Миша» Г. Мдивани
    • 1967 — Диего, «Джон Рид» Е. Симонова
    • 1967 — Боб, Комментатор, «Дипломат» С. Алёшина
    • 1968 — Мишка, «Ревизор» Н.В. Гоголя
    • 1969 — Буков, «Золотое руно» А. Гуляшки
    • 1970 — Василий Курбатов, «Эмигранты» А. Софронова
    • 1971 — Нелькин, «Свадьба Кречинского» А.В. Сухово-Кобылина
    • 1971 — Музыкант, «Умные вещи» С.Я. Маршака
    • 1973 — Ипполит, «Не всё коту масленица» А.Н. Островского
    • 1974 — Куликов, «Летние прогулки» А. Салынского
    • 1975 — Чацкий, «Горе от ума» А.С. Грибоедова
    • 1977 — Фиеско, «Заговор Фиеско в Генуе» Ф. Шиллера
    • 1977 — Швандя, «Любовь Яровая» К. Тренёва
    • 1978 — Франкёр, «Мамуре» Ж. Сармана
    • 1982 — Хлестаков, «Ревизор» Н.В. Гоголя
    • 1983 — Сергей Синицин, «Мой любимый клоун» В. Ливанова
    • 1985 — Протасов, «Живой труп» Л.Н. Толстого
    • 1989 — Лоренс Шеннон, «Ночь игуаны» Т. Уильямса
    • 1990 — Ашметьев, «Дикарка» А.Н.Островского и Н.Я. Соловьёва
    • 1993 — Астров, «Дядя Ваня» А.П. Чехова
    • 1997 — Кречинский, «Свадьба Кречинского» мюзикл А. Колкера по мотивам пьесы А.В. Сухово-Кобылина
    • 2001 — Иванов, «Иванов» А.П. Чехова

    Режисерські роботи на сцені Малого театру ред.

    (російською)

    • 1968 — «Вариации» А.Моравиа первая режиссёрская работа (неосуществлённая постановка)
    • 1983 — «Мой любимый клоун» В.Ливанова
    • 1985 — «Живой труп» Л.Н.Толстого
    • 1990 — «Дикарка» А.Н.Островского и Н.Я.Соловьёва
    • 1997 — «Свадьба Кречинского» мюзикл А.Колкера по мотивам пьесы А.В.Сухово-Кобылина
    • 2001 — «Иванов» А.П.Чехова

    Фільмографія ред.

    Акторські роботи:

    Озвучування фільмів ред.

    Режисер ред.

    • «Мій улюблений клоун» (1986, телеспектакль Малого театру)
    • «Ніч ігуани» (1991, телеспектакль Малого театру; у співавт.)
    • «Полювання» (1994, режисер-постановник і автор сценарію; за повістю повісті Є. Саліаса-де-Турнеміра «Крутоярська царівна»)
    • «Весілля Кречинського» (2003, телеспектакль Малого театру; у співат. з Олександром Четверкіним)

    Цікаві факти ред.

    Віталій Соломін та його персонаж доктор Ватсон народилися в один день — 12 грудня.

    Примітки ред.

    1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133227197 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 3 февраля 1992 года № 95 О присвоении почетного звания «Народный артист РСФСР» Соломину В. М.

    Література ред.

    • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.401;
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.710;
    • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.123—124.

    Джерела ред.

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соломін_Віталій_Мефодійович&oldid=42085054