Соли (дав.-гр. Σόλοι, лат. Soli) — стародавнє[1] місто давньогрецьке портове місто, яке знаходиться на західній частині північного берега острова Кіпр. Місто згадується в записах на табличках царя Ассирії Асархаддона в 673/2 році до нашої ери[2], як одно з десяти міст-держав античного Кіпру.

Мапа міст-держав стародавнього Кіпру

Координати: 35°08′25″ пн. ш. 32°48′45″ сх. д. / 35.14028° пн. ш. 32.81250° сх. д. / 35.14028; 32.81250

Історія ред.

Певного твердення про походження міста немає. Плутарх вказував, що це місто було збудовано царем тубільців в VI столітті королем Філікупрос (Philicupros) на честь афінського законодавця Солона. Згідно легенди: одного разу Егейський цар Філікупрос захотів перенести столицю своєї держави в більш зручне місце. Солон порадив Соли як красиве, що потопає в зелені, повне плодів, місто, та й таке, що має захищену гавань (що свідчить про відвідуванням острова цим грецьким мудрецем). І цар віддячився — назвав місто іменем Солона. Пізніше цар-кіпріотів Σόλοι перейменував місто в Епеа (Epea)[3].

А за іншими джерелами місто було засновано в бронзовому столітті. Найдавніше місто етно-кіпріотів було захоплено ахейцями, які переселили його жителів на нове місце, ближче до гавані.

В 498 оцір до нашої ери жителі Соли, разом зі всіма містами-державами Кіпру, повстали проти Перської імперії, коли почалося Іонічне повстання. Незважаючи на те, що містяни найдовше (5 місяців)[4] упиралися, та Соли було захоплено перською армією і фінікійським флотом і з тих пір почався занепад цього міста-держави[5].

В епоху раннього християнства місто стало важливим православним центром. В 325 році нашої ери на Нікейському Соборі місто представляли 3 єпископа, а на Сардинійскому Соборі — аж 12 єпископів. За християнською легендою в місті прийняв хрещення св. Ауксібіус від святого Марка і сюди ж він повернувся, переховуючись від римського переслідування і, згодом, став першим єпископом міста[6].

Про Соли почали знову говорити тільки в часи його завоювання Римом (58 р до нашої ери), завдяки експлуатації мідних копалень, розташованих по всьому місту. Римський імператор Августа мідні копальні були здані в оренду царю Юдеї — Іроду Великому. Після кривавих єврейсько-грецьких зіткнень на Кіпрі в 115–116 роках євреї були вигнані з міста та копалень.

Великий катаклізм, землетрус в 4 столітті зробив великі руйнування, що аж гавань Соли пішла під воду, копальні в були закриті. З тих часів місто знову почало занепадати і було зруйновано арабами в 7 столітті.

Споруди міста ред.

Розкопки стародавнього міста почалися в 1920 році шведськими дослідниками. З тих часів було віднайдено багато історичних споруд та артефактів: римський театр, руїни палацу, агори, церква і некрополь. Після розкопок будівлі театру, були виявлені храми Ісіди, Афродіти і Серапіса. Храм Афродіти розташований на пагорбі за театром. Тут були знайдені також численні скульптури (найвідоміша з яких — богині любові), які виставлені в Музеї Кіпру.

  • Рання християнська базиліка — прикрашена мозаїкою. Одна з найбільш вражаючих мозаїк базиліки, це зображення лебедя, під яким зроблено напис: «О, Христос, спаси і сохрани тих, хто зробив цю роботу».
  • Античний амфітеатр  — збудований в періоду розквіту Соли (друге століття). Кругові лави театру вміщували близько 4000 глядачів. Тут були знайдені значні фрагменти колон з рідкісного кольорового мармуру, прикрашені витонченими візерунками, які дають деяке уявлення про те, яким гарним було місто колись.
  • Храм Афродіти — численні залиишки споруди, а серед них мармурова панель зі сценою битви амазонок. Тут же був знайдений і знаменитий мармуровий торс Афродіти, символ Кіпру — острова любові.

Відомі солійці ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. A.T Reyes, Archaic Cyprus (1993):124
  2. Sir Ernest Alfred Wallis Budge 1880, «The history of Esarhaddon (son of Sennacherib) king of Assyria» (The Names of the Twenty-two Kings, p. 104–108)
  3. Plutarco, Vite parallele: Vita di Solone, traduzione italiana di Girolamo Pompei, Livorno: Vignozzi, 1822, Tomo I, pp. 306–307 (Google libri)
  4. Соли в часи Іонічного повстання. Історія за Геродотом
  5. Andrew Robert Burn, Storia dell'antica Grecia; traduzione di Filippo Gentili. Milano: A. Mondadori, 1991, Oscar saggi n. 458, ISBN 88-04-41149-X, p. 171
  6. Легенда про Святого Ауксібіуса

Джерела ред.

Посилання ред.