Сокальський повіт
| Округ | Жовківський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Сокаль |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1344,74 км² (1880) |
| Населення | 80 394 (1880) |
| |
| Найбільші міста | Сокаль, Белз |
Сокальський повіт (пол. Powiat sokalski)[1] — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР.
| Сокальський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | Польська республіка (1918—1939) |
| Воєводство: | Львівське |
| Утворений: | 1920 |
| Населення: | 109 100 (1931) р. |
| Площа: | 1324 км² |
| Густота: | 82 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
| Повітовий центр: | Сокаль |
| Міські гміни: | 2 |
| Сільські гміни: | 8 |
| |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
Австро-Угорщина ред.
Утворений 1867 року.
ЗУНР ред.
У складі Львівського воєводства ред.
Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Адміністративний поділ ред.
1 січня 1926 р. з гміни (самоврядної громади) Стенятин Сокальського повіту вилучено оселі на розпарцельованій (розділеній) частині фільварку Розалівка і нерозпарцельовану частину та утворено з них самоврядну гміну Станіславівка[2].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 березня 1930 . вилучена частина сільської гміни Бишів Сокальського повіту Львівського воєводства і з неї утворена самоврядна сільська гміна Ряшовичі того ж повіту і воєводства[3].
1 квітня 1930 р. вилучена частина сільської гміни Сілець Белзький Сокальського повіту Львівського воєводства і з неї утворена самоврядна сільська гміна Завоня того ж повіту і воєводства[4].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 р. село Тишиця передане з Сокальського повіту Львівського воєводства до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства[5]
1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ[6] на сільські гміни шляхом об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни) ред.
Сільські ґміни ред.
Кількість:
1920-1926 рр. — 99
1926-1930 рр. — 100
1930-1934 рр. — 102
1934 рр. — 101
1934-1939 рр. — 8
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Період СРСР ред.
27 вересня 1939 р. територія повіту була зайнята радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг і Солокію, тому північно-західну частину повіту на лівому березі Бугу і Солокії передали німцям (включена до Грубешівського повіту Дистрикту Люблін Генеральної губернії, в 1944 р. віддана Польщі). Більша частина повіту залишилася за СРСР і 27 листопада 1939 р. включена до новоствореної Львівської області. 17 січня 1940 р. територія повіту поділена на Шевченківський і Сокальський райони.
Пострадянська Україна ред.
Сьогодні більша частина території колишнього Сокальського повіту входять до складу Сокальського та Радехівського районів Львівщини - колишні міські ґміни Белз та Сокаль, колишні сільські ґміни Корчин, Кристонополь, Пархач, Скоморохи, Тартакув Място, Хоробрув - повністю, ґміна Белз - села Безеїв (колишнє), Ванів, Жужель, Куличків, Низи, Перемислів, Себчів, Цеблів, ґміна Варенж Място - села Варяж, Лешків, Лубнів, Русин.
Населення ред.
У 1907 році українці-грекокатолики становили 66% населення повіту[7].
У 1939 році в повіті проживало 116 880 мешканців (76 675 українців греко-католиків — 65,57 %, 13 145 українців-латинників — 11,24 %, 10 185 поляків — 8,71 %, 2 870 польських колоністів — 2,45 %, 13 785 євреїв — 11,79 % і 270 німців — 0,23 %)[8].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 109 111 населення ніби-то було аж 42 851 (39,27%) поляків при 59 984 (54,98%) українців, 5 917 (5,42%) євреїв і 136 (0,12%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.
Примітки ред.
- ↑ Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
- ↑ Dz.U. 1925 nr 106 poz. 754 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 września 1925 r. o utworzeniu samodzielnej gminy wiejskiej pod nazwą "Stanisławówka" w powiecie sokalskim w województwie lwowskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 marca 1930 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Rzeszowice w powiecie sokalskim, województwie lwowskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 marca 1930 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Zawonie w powiecie sokalskim, województwie lwowskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic województw: lwowskiego i tarnopolskiego. (пол.)
- ↑ Dz.U. 1934 nr 64 poz. 554 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu sokalskiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. (пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 80-82
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |