Сокальська гімназія

Сокальська гімназія імені Олега Романіва — середній загальноосвітній навчально-виховний заклад математичного і філологічного профілів з поглибленим вивченням англійської мови.

Сокальська гімназія імені Олега Романіва
Сокальська гімназія. Березень 2012 року.
Тип	Середня загальноосвітня школа
Країна	Австро-Угорщина→ ЗУНР→  Польща→ СРСР→  Третій Рейх→ СРСР→  Україна
50°28′36″ пн. ш. 24°16′35″ сх. д.
Засновано	1906
Директор	Надія Ярославівна Генташ
Учителі	49
Вартість навчання	безплатно
Мова навчання	українська
Адреса	80000, Сокаль, вулиця Шептицького, 88
Сайт	gimnazija.sokal.lviv.ua

Сокальська гімназія. Не пізніш як у 1913 році.

27 січня 2010 р. розпорядженням № 157-р КМУ Сокальській гімназії присвоєно ім'я академіка та відомого вченого Олега Романіва.

Від 1 серпня 2017р. — Сокальський НВК «ЗШ І ст. — гімназія» імені Олега Романіва.

Від 12 липня 2018р. — ЗЗСО І-ІІІ ст. Сокальський ліцей № 1 імені Олега Романіва.

Історія

Сокальська гімназія, завдяки зусиллям сокальчан, була відкрита в 1906 році, напередодні Першої світової війни. Перший випуск гімназистів відбувся в 1914 р.

І з цього часу гімназія стала важливим генератором освіти, культури та національного усвідомлення молоді регіону. Якщо говорити про цей заклад у гімназійному статусі, то в його діяльності слід виділити чотири, різні за історичною долею, періоди:

• Австрійський — 1906—1918 рр.
• Український — 1918—1919 рр.
• Польський — 1919—1939 рр.
• Період німецької окупації — 1941—1944 рр.
• Радянський — 1945—1993 рр.
• Сучасний — з 1993 р. — в умовах відновленої Української держави.

Австро-угорський період (1906—1918 рр.)

Десятилітні старання громадськості міста Сокаля і керівництва повіту про відкриття гімназії успішно завершилися в 1906 році. Місто і повіт зобов'язалися забезпечити місце під будівництво гімназії і скласти готівкою 70 000 корон, а також до серпня 1910 р. виділити приміщення для навчання, помешкання для директора і сторожа. Будівництво навчального корпусу виконали підприємці пп. Кароль Майснер і Петро Домашко за 438 000 корон. Нагляд з боку уряду здійснював радник будівництва Станіслав Вуйціцький, а також постійний у Сокалі урядник інж. Казимир Ґоттвальд.

21 серпня 1906 року цісар Австро-Угорщини підписав розпорядження про відкриття у Сокалі гімназії з польською мовою викладання. Крайова шкільна рада своїм розпорядженням від 29 серпня 1906 р. довірила керівництво закладом Генрикові Копії, професорові гімназії ім. Франца-Йосифа у Львові.

Першого вересня окружний інспектор Юліян Ліскович провів попередній запис учнів. Вступний іспит відбувся 5 і 7 вересня. До нього зголосився 151 учень. Після екзамену зараховано 120 учнів і, крім того, прийнято 20 учнів, які склали іспити в інших закладах. Отже, нова гімназія розпочала заняття з 140 учнями 1-го класу. Урочисте відкриття відбулося 6 вересня.

В 1907—1908 рр. було створено духовий і струнний оркестри, введено навчання юдейської релігії. В цих ж роках проф. Гживяк зорганізував навчання фехтування, та було введено надобов'язкове навчання гімнастики (фізкультури).

В 1909/10 рр. учні створили мандоліновий оркестр, у царині фізичного виховання новиною було придбання власного човна.

Розросталися літературно-наукові, філологічні та музичні гуртки. Виникли також церковний і костельний хори, які прикрашали шкільні богослужіння, що їх відправляли власні шкільні священники.

Починаючи з 1911/12 навч. р., обов'язковими предметами стали українська мова у всіх класах, викладачем якої був проф. Ярослав Біленький.

З 1912 р. Сокальська гімназія налічувала дві дружини скаутів Пласту, який через свою політичну і національну спрямованість був закритий вже у 1924 р.

Перша світова війна (1914—1918 рр.)

З початком Першої світової війни будинок гімназії уже 1 серпня 1914 р. був зайнятий батальйоном 55-го полку піхоти з Великих Мостів. З того часу і до вересня 1918 р. приміщення гімназії не використовувалося за призначенням.

Призвані були до війська троє вчителів, а також 27 із 31 випускників першого випуску гімназії 1914 р. Під час воєнних операцій у 1914–1916 рр. загинули випускники Семен Метрипула, Йосип Горпинюк, Іван Гринюк, Максим Остасюк. Крім них мобілізовано було 70 учнів, у тому й тих, що були учнями 4-го класу. Частина юнаків вступила до лав Українських Січових Стрільців.

В 1914 р. Сокальщина була тереном передислокації військ воюючих сторін, а будинок гімназії — постоєм для штабів армій. Приблизно 1500 військовиків, які постійно мінялися, були розміщені в стінах гімназії; в підвальному приміщенні розташовано пекарню, кухню, навколо будинку збудовано бараки, стайні. Під час наступу австрійської армії на Сокаль 18-20 липня будинок гімназії зазнав значних ушкоджень. Тепер тут був розміщений австрійський військовий шпиталь.

Період існування ЗУНР (1918–1919 рр.)

На тлі швидкого і організованого становлення української влади, національного піднесення сокальчан, загальної дисциплінованости і виконавчої активности повітової адміністрації 19 листопада 1918 року була відкрита Українська гімназія у Сокалі. Керівництво нею доручено проф. Ярославові Біленькому, вчителеві гімназії. Колишній директор Генрик Копія усунений від керівництва. Решта викладачів після складання присяги на вірність Західноукраїнській Народній Республіці приступила до праці. Мова викладання — українська. Педагогічний колектив складався з 10 осіб, у тому 6 українців, 3 поляки і один єврей.

З 30 січня до 12 лютого навчання припинилося через наближення фронту і брак матеріалу для опалювання приміщень. Керівництво гімназією з 30 січня до 20 лютого тимчасово обійняв о. Захарій Лехицький. У другому півріччі через нестачу україномовних вчителів дозволялося учителям-полякам викладати польською мовою з умовою вивчити українську і нею вести шкільну документацію.

Сприятливий розвиток української гімназії у Сокалі був перекреслений наступом проти українців армії генерала Галлера, якому не змогла протистояти Українська галицька армія.

17 травня 1919 р. Сокаль зайняли поляки. Відбулися т. зв. репресії щодо вчителів.

Період приналежності до Польської республіки (1919–1939 рр.)

З кінця 1919 по 1939 р. гімназія діяла в умовах посилення полонізації, як головної лінії внутрішньої політики польської влади. українці в ній піддавалися репресіям та переслідуванням, гімназія у ті часи все ж таки виконувала велику місію школи національної консолідації та усвідомлення української молоді.

У цей час діяли гуртки: полоністичний, германістичний, філологічний (класична філологія і антична культура), українознавства (рутеністичний), історико-природничий і математико-фізичний. Шкільні організації, як і студентські гуртки, давали учням добру підготовку до майбутнього громадського життя.

Офіційно організованою структурою був також гімназійний учнівський український хор. До 1933 року він був чоловічий, пізніше змішаний. До хору належали всі учні, які мали належний слух і голос.

23 квітня 1921 року в гімназії відновлено скаутівську організацію Пласт. Вона складалася з двох дружин і творила «Дев'ятий полк ім. гетьмана Петра Дорошенка», а Сокальська станиця підлягала безпосередньо Пластовому Уладу, що провадив свою діяльність під егідою Українського крайового товариства охорони дітей і опіки над молоддю. В 1921/22 навч. році Пласт охоплював 80 гімназистів, що становило 53 % української учнівської молоді; у наступному році кількість учасників зросла до 58,6 % — 105 юнаків.

В березні 1924 року пластунську організацію Сокальської гімназії заборонили.

Протягом 1920—1930 рр. в гімназії була створена і ефективно діяла мережа ОУН, в якій пройшли школу підпільної боротьби численні гімназисти, що стали активними дієвими особами визвольних змагань в час і після Другої світової війни.

Період німецької окупації (1941—1944 рр.)

В 1941/42 навч. р. в гімназії навчалися 622 учні.

Продовжувала діяти підпільна сітка ОУН та її молодіжна організація «Юнацтво ОУН». Групи «Юнацтва» були організовані у переважній більшості класів. Серед учнів, заанґажованих у підпільні структури, поширювалися і передавалися з рук в руки підпільні видання ОУН, в яких домінувало антинімецьке та антисовєтське спрямування («Бюлетень ОУН», «Ідея і Чин» та інші). Вище наведене відноситься до організаційних структур революційної ОУН (бандерівців). В гімназії також існувала малочисельна та маргінальна за впливами комірка ОУН-мельниківців, сформована переважно з молоді, що прибула з Холма.

Восени 1943 року відбулася німецька спеціальна акція — облава на гімназистів під час шкільних занять. Облава викликала велику паніку в гімназії, все учнівство кинулося врозтіч, німці були безпардонно жорстокі, вони почали стріляти за втікачами, внаслідок чого було вбито гімназиста Ярослава Меду. Подія потрясла все місто. Тільки майже через тиждень були відновлені заняття в гімназії.

28 квітня 1943 р. було проголошено утворення дивізії «Галичина». Німеччина сподівалася посилити свої людські ресурси, які вичерпувалися. Для частини гімназистів це була можливість отримати військовий вишкіл, можливість набути воєнного досвіду і подальше використати його в національних військових формуваннях. У цю військову одиницю відійшло чимало гімназистів старших класів і навіть деякі вчителі. До дивізії «Галичина» вступило понад 40 випускників Сокальської гімназії.

Весною 1944 року, коли німецько-радянський фронт став наближатися до Сокаля, дирекція гімназії вирішила припинити тут навчання, а щоб нормально завершити навчальний рік, організовано філію Сокальської гімназії у м. Белзі. Тут навчання проводилося у старовинному двоповерховому будинку XVII ст. В таких умовах закінчувався 1943/44 навчальний рік.

Радянський період (1944—1993 рр.)

У липні 1944 року, без особливих боїв, фронт перемістився на захід, і німецького окупанта на Сокальщині замінив більшовицький. На Сокальщині, як і на всіх теренах Західної України, посилилась боротьба народу з більшовиками і польськими окупантами. Національно свідома молодь не залишалася осторонь від цієї боротьби. Випускники гімназії 1942—1944 років, а також значна частина гімназистів старших класів, були пов'язані з підпіллям і опинилася в рядах УПА, юнацьких організаціях ОУН і в дивізії «Галичина». Воєнна хуртовина примусила майже половину випускників 1942—1944 рр. взятися за зброю. Із 159 випускників гімназії, про яких вдалося зібрати дані, 49 осіб (31 %) пішли до лав УПА, а 30 осіб опинилося в дивізії «Галичина». З цих 79 молодих хлопців та дівчат 28 загинуло в боях. А загально, із вказаних 159 випускників Сокальської гімназії воєнного часу, у боротьбі з німецькими, більшовицькими і польськими окупантами в 40-х роках втратило життя понад 35 чол., тобто загинув майже кожний четвертий. Попали в полон, або були заарештовані і засуджені до різних термінів в концтаборах ще 30 чоловік, з них двоє — засуджено до кари смерті.

Подальша доля 124-х випускників, що, правдоподібно, залишилися живими, склалася по-різному. Значна частина (27 чол.) подалася на Захід. В основному це випускники 1944 р.

Восени 1944 р. у приміщенні гімназії почала функціонувати Сокальська середня школа № 1. Директором середньої школи № 1 спочатку призначено професора гімназії Михайла Тимошика. Але згодом його замінено партійним керівником і шкільним наглядачем учнівства Володимиром Овчаренком, протягом декількох наступних років зміни директорів цієї школи відбувалися досить часто.

Тільки незначна частина (менше 19 %) гімназистів продовжила навчання в Сокальській середній школі восени 1944 р. У 1945 р. закінчили середню школу в Сокалі 15 колишніх гімназистів, у 1946 р. — 13, в 1948 р. — 9.

Окрім корінних мешканців Сокаля і найближчих сіл, в класах появилися синки нової місцевої приїжджої влади, які стали «активом» і опорою керівництва школи. Багато з них навіть були настільки активні, що брали участь в облавах та інших акціях «стрибків», які проводилися у навколишніх селах. Були випадки, коли учні приносили в клас зброю, щоб похвалитися перед однокласниками. Більшість з них поводилися зверхньо щодо місцевих учнів.

Усе, що відбувалося в місті та регіоні, знаходило своє відображення в шкільній атмосфері. Забороняли святкувати релігійні свята, в школі проводилася інтенсивна пропаганда атеїзму і комуністичної ідеології та російського шовінізму.

Сучасний період (з 1993 р.)

17-20 червня 1993 р. відбувся конгрес сокальських гімназистів, який був присвячений 50-річчю Сокальської державної гімназії з українською мовою викладання і збігся з 75-річчям Української гімназії в Сокалі (1918). В центрі уваги колишніх гімназистів постало питання про подальшу долю української гімназії в умовах розбудови Української держави. Було підготовлено відповідне звернення до громадськості Сокаля і Сокальщини, державних і громадських установ про всебічне сприяння розвитку гімназіяльної освіти в Сокалі. Згодом представник Президента України у Львівській області видав розпорядження про реорганізацію середньої школи № 1 м. Сокаля у гімназію.

1 вересня 1993 року відновлена Сокальська гімназія гостинно відчинила двері перед майбутніми її вихованцями.

У грудні 2014 року на Сокальській гімназії встановили дві меморіальні дошки пам'яті Віктора Сивака і Валентина Прихода, які були її випускниками та загинули, виконуючи бойове завдання в зоні АТО.

Директори школи

Директори Сокальської гімназії → Середньої школи № 1

Роки	Прізвище, ім'я
1906 — 1918; 1919—1925	Копія Генрик
1918 — 1919	Біленький Ярослав
1919	о. Лехицький Захарій
1925 — 1933	Пшиправа Урбан
1933 — 1934	Ратусінський Роман
1934 — 1939	Вітек Владислав
1941 — 1942	Ковальський Омелян
1942 — 1944	Олійник Василь
1944 — 1945	Тимошик Михайло
1945 — 1946	Овчаренко Володимир
1946 — 1947	Олійник Іван
1947 — 1950	Лебідь Федір
1950 — 1953	Науменко Михайло
1953 — 1954	Гринюк Роман
1954 — 1956	Колодяжна Уляна
1956 — 1958	Кучинський Сидір
1958 — 1963	Овчаренко Володимир
1963 — 1965	Гринюк Роман
1965 — 1970	Садовський Богдан
1970 — 1974	Третяк Мирон
1974 — 1978	Мазурок Петро
1978 — 1993	Васько Іван
1993 — 2021	Омеляш Любов
З 2021 р.	Генташ Надія

Відомі учні та випускники Сокальської гімназії

Військові Української галицької армії:

• Базилевич Петро Петрович (1906—1914 рр. навч.);

Учасники ОУН — УПА:

• Балей Петро Несторович (1932 рік випуску);
• Боруцький Василь (1941—1944 рр. навч.);
• Воробій Олександра Михайлівна (1935—1938 рр.; 1941/42 навч. р.);
• Дишкант Василь Мартинович (1931 р. випуску);
• Дінець Богдан Ілліч (1941—1944 рр. навч.);
• Климів Іван Степанович (1921—1929 рр. навч.);
• Мельничук Святослав Васильович (1941—1944 рр. навч.);
• Сидор Василь Дмитрович (1922—1929 рр. навч.);
• Штендера Євген (1941—1943 рр. навч.);
• Штикало Дмитро Лук'янович (1921—1929 рр. навч.);

Бійці СС «Галичина»:

Андрущак Ярослав (1941—1943 рр. навчання), Арійчук Анатолій (1941—1943 рр. навчання), Бабський Мирон (1941—1943 рр. навчання), Багрій Нестор (1938/39 навч. р.; 1941—1943 рр. навч.), Балда Василь (1941—1943 рр. навчання), Бляхарський Ярослав (1941—1943 рр. навчання), Боярчук Іван (1941—1943 рр. навчання), Вергун Святослав-Роман, Войтович Михайло (1941—1943 рр. навчання), Войтович Ярослав (1941—1943 рр. навчання), Гришневський Анатолій (1941—1943 рр. навч.), Грохольський Михайло (1941—1943 рр. навч.), Данилюк Роман (1941—1943 рр. навч.), Дацюк Євген (1941—1943 рр. навч.), Долгун Богдан-Теодор (1934—1938 рр.; 1941/1942 навч. р.), Думка Михайло (1941—1943 рр. навч.), Закревський Андрій (1941—1943 рр. навч.), Запісоцький Василь (1941—1943 рр. навч.), Кантор Михайло (1941—1943 рр. навч.), Караван Євген (1933—1938 рр.; 1941/42 навч.р.), Кващишин Михайло (1937—1939 рр.; 1941/43 навч. рр.), Козій Володимир (1941/42 навч. р.), Кошалківський Зіновій (1941—1943 рр. навч.), Крут Богдан (1941—1943 рр. навч.), Лонкевич Роман (1920—1926 рр. навч.), Матвіїв Михайло (1941—1943 рр. навч.), Матвіїв Степан (1941—1943 рр. навч.), Міщук Остап (1937—1943 рр. навч.), Мулька Нестор (1941—1943 рр. навч.), Нагірний Іван (1941—1943 рр. навч.), Ничай Петро (1941—1943 рр. навч.), Новосад Богдан (1941—1944 рр. навч.), Плетінка Любомир (1941—1944 рр. навч.), Пліхота Євген (1941—1943 рр. навч.), Пшепюрський Юрій (1937—1939 рр. навч.), Рибчук Іван (1941—1943 рр. навч.), Свістель Ярослав (1941—1943 рр. навч.), Семенюк Богдан (1941—1943 рр. навч.), Солтис Василь (1939—1943 рр. навч.), Ткачик Іван (1941—1943 рр. навч.), Томчак Ярослав (1941—1943 рр. навч.), Хвостів Юрій (1941—1943 рр. навч.), Чайківський Володимир (1941—1943 рр. навч.), Штибель Василь (1941—1943 рр. навч.).

Видатні люди в науці, культурі, мистецтві

• Балей Петро Несторович (1932 рік випуску);
• Бенедишин Любов Євгенівна (1971—1981 рр. навч.);
• Білик Богдан Васильович (1941—1944 рр. навч.);
• Богачевський Ігор Данилович (1941—1944 рр. навч.);
• Братко Іван Володимирович (1985 р. випуску);
• Бурячок Андрій Андрійович (1941—1944 рр. навч.);
• Ганіткевич Марія Йосипівна (1941—1944 рр. навч.);
• Грицик Володимир Володимирович (1957 р. випуску);
• Козярський Богдан Іванович (1945 р. випуску);
• Король Олег Богданович (1969 р. випуску);
• Ласовська-Крук Мирослава Семенівна (1937 р. випуску);
• Лещук Тихон Йосипович (1941—1944 рр. навч.);
• Лупій Григорій Васильович (1944 навч. рік);
• Мазурок Юрій Антонович (1941—1944 рр. навч.);
• Матвіяс Іван Григорович (1941—1944 рр. навч.);
• Мечи́слав Стані́слав Климо́вич (1938 р. випуску);
• Плешкевич Омелян Іванович (1927 р. випуску)
• Романів Олег Миколайович (1941—1944 рр. навч.);
• Саноцький Петро (1924 р. випуску);
• Сологуб Леонід Ілліч;
• Фартух-Філевич Ярослав Васильович (1915 р. випуску);
• Чеслав Гернас (1944 навч. рік);

Військові ЗСУ, учасники АТО-ООС

• Ковалів Руслан Михайлович (2004 рік випуску);
• Прихід Валентин Миколайович (2006 рік випуску);
• Сивак Віктор Олександрович (2009 рік випуску);

Література

• Сокальська гімназія. — Львів : НТШ, 2001. — 504 с.