Собчак Анатолій Олександрович

політик (1937-2000)

Анато́лій Олександрович Собча́к (рос. Анатолий Александрович Собчак; нар. 10 серпня 1937, Чита, Східно-Сибірська область, РРФСР, СРСР — пом. 20 лютого 2000, Свєтлогорськ, Калінінградська область, Росія) — російський політичний діяч часів перебудови та 1990-х, перший демократично обраний мер Санкт-Петербурга (19911996), один зі співавторів Конституції Російської Федерації, вважається політичним наставником президента РФ Володимира Путіна. Батько Ксенії Собчак.

Собчак Анатолій Олександрович
рос.Анатолий Александрович Собчак
Народився 10 серпня 1937(1937-08-10)[2][3][…]
Чита, Східно-Сибірська область, РРФСР, СРСР
Помер 19 лютого 2000(2000-02-19)[1] (62 роки)
Свєтлогорськ, Калінінградська область, Росія
·інфаркт міокарда[5]
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність правник, політик, державний діяч
Галузь юриспруденція і політика
Alma mater юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]
Знання мов російська
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Членство Рада Федерації
Посада член Ради Федерації[d] і Governor of Saint Petersburgd
Партія КПРС, Російський рух демократичних реформd і Наш дім — Росія[d]
Конфесія православ'я
У шлюбі з Нарусова Людмила Борисівна
Діти Собчак Ксенія Анатоліївна
Нагороди
Сайт sobchak.org

Біографія ред.

Народився 10 серпня 1937 року в сибірському місті Чита[6], дитинство провів в Узбекистані, у родині Олександра Антоновича Собчака та Надії Андріївни Литвинової.

У 1959 закінчив Ленінградський державний університет, після випуску працював адвокатом у Ставропільській колегії адвокатів.

У 1962 повернувся до Ленінграда, де вчився в аспірантурі ЛДУ, після закінчення якої викладав у Ленінградській спеціальній школі міліції МВС СРСР і в Ленінградському технологічному інституті целюлозно-паперової промисловості.

З 1973 — доцент юридичного факультету Ленінградського державного університету, а в 1982 отримав ступінь доктора наук і посаду професора; у 1985 став завідувачем кафедри господарського права, якою завідував до вересня 1991. Опублікував понад 100 наукових праць із громадянського і комерційного права[7]. На юридичному факультеті, де викладав Анатолій Собчак, навчався Володимир Путін; там вони вперше зустрілися.

Собчак вступив у КПРС в 1988; за словами його вдови Людмили Нарусової — тому, що повірив у Горбачова та його ідеї перебудови[8], але в 1990 вийшов з партії.

У 1989 обраний народним депутатом СРСР; на першому з'їзді увійшов до складу Верховної ради СРСР, був головою підкомітету господарського права Комітету із законодавства, законності і правопорядку ВР СРСР.

У квітні 1990 обраний в Ленінградську міську раду народних депутатів (рос. Ленинградский городской Совет народных депутатов; Ленсовет), а 23 травня вибраний її головою. У команді Анатолія Собчака працювали Володимир Путін і Дмитро Медведєв.

12 червня 1991 вибраний мером Ленінграда; був різким противником Серпневого путчу. Собчак брав участь у написанні Конституції Росії, деякими політиками називається одним з основних авторів чинного варіанту Конституції[9].

У 1993 очолив виборчий блок «Російський рух демократичних реформ» на виборах в Державну думу, однак не набрав необхідної кількості голосів.

Як мер міста Анатолій Собчак виступав за перейменування Ленінграда в Санкт-Петербург, неодноразово заявляв, що Петербург повинен бути культурною столицею Росії, а не промисловим центром.

Відмовився балотуватися на виборах Президента у 1996. Того ж року програв вибори губернатора Санкт-Петербурга своєму заступнику Володимиру Яковлєву. Главою виборчого штабу Собчака був Володимир Путін[10].

У 1999 зазнав невдачі на виборах в Держдуму та оголосив, що має намір брати участь у виборах губернатора Санкт-Петербурга. Наступного року був призначений довіреною особою кандидата в Президенти Росії Володимира Путіна.

Смерть ред.

Помер у ніч з 19 на 20 лютого 2000 у Свєтлогорську під час поїздки в Калінінградську область. За офіційними повідомленнями, смерть настала внаслідок гострої серцевої недостатності. Висувалися версії про убивство (зокрема, отруєння) Анатолія Собчака; 6 травня прокуратура Калінінградської області порушила кримінальну справу за фактом убивства, однак розтин не показав наявності алкоголю у крові покійного, тому справа була закрита 4 серпня[11].

Особисте життя ред.

Мав двох дітей: Марію Собчак від першої дружини Нонни Гандзюк (внук — Гліб Собчак, син Марії Собчак) і Ксенію Собчак від другої дружини Людмили Нарусової.

Звання та нагороди ред.

Нагороджений рядом нагород (Ювілейна медаль «300 років Російському флоту», срібний Олімпійський орден Міжнародного олімпійського комітету) і звань, зокрема є почесним громадянином Санкт-Петербурга[12], Грузії, міста Тбілісі та кількох штатів США.

Примітки ред.

Література ред.

  • Собчак А. А. Хождение во власть. Рассказ о рождении парламента. — М.: Новости, 1991. — 272 с. — ISBN 5-7020-0411-6.
  • Собчак А. А. Тбилисский излом, или Кровавое воскресенье 1989 года. — М., 1993. — ISBN 5-88214-007-2.
  • Собчак А. А. Жила-была коммунистическая партия. — СПб.:Лениздат, 1995. — ISBN 5-289-01850-6.
  • Собчак А. А. Дюжина ножей в спину. Поучительная история о российских политических нравах. — М.: Вагриус, Петро-Ньюс, 1999. — ISBN 5-264-00162-6.
  • Собчак А. А. Из Ленинграда в Петербург: путешествие во времени и пространстве. — СПб.: Контрфорс, 1999. — ISBN 5-9000001-02-4.

Посилання ред.

Попередник: мер Санкт-Петербурга
19911996
Наступник:
- Володимир Яковлєв
(як губернатор)