Вікіпедія

Снігур звичайний

вид птахів

Снігу́р звичайний[1] (Pyrrhula pyrrhula) — птах ряду горобцеподібних, родини в'юркових. В Україні осілий, перелітний, зимуючий. Гніздиться в Карпатах та Поліссі; мігрує і зимує на всій території.

Снігур звичайний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Підродина: Щигличні (Carduelinae)
Рід: Снігур (Pyrrhula)
Вид:
Снігур звичайний (P. pyrrhula)
Біноміальна назва
Pyrrhula pyrrhula
(Linnaeus, 1758)
Ареал P. pyrrhula     Гніздування     Проживання впродовж року     Зимування
Запит «Снігур» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Зовнішній вигляд ред.

Довжина тіла 15 — 19 см, вага 22 — 33 г. У дорослого птаха верх голови, вуздечка і підборіддя чорні, з металічним полиском; спина і частина верхніх покривних пер крил сірі; поперек білий; щоки і низ тулуба червоні, за винятком білої задньої частини черева і білого підхвістя; вздовж основи другорядних махових пер проходить широка біла смуга; махові і стернові пера чорні; дзьоб чорний; ноги темно-бурі. У дорослого птаха спина сірувато-бура; щоки і низ тулуба бурі. Молодий птах подібний до дорослого, але верх голови, вуздечка, підборіддя і смуги на крилах бурі.[2]

Спосіб життя ред.

 
Pyrrhula pyrrhula europoea

Усю осінь і зиму снігурі тримаються зграйками. У гніздовий період — парами. Снігурі розташовують свої гнізда на густих горизонтальних гілках, частіше подалі від стовбура на висоті від 2 до 5 метрів. Будують гнізда із щільно переплетених тонких ялинових гілок та іншого сухого гілля та вистеляють рослинним матеріалом з невеликою кількістю шерсті та пір'я. Гнізда класичні, чашоподібні. Зазвичай кладка становить 4-6 яєць світло-блакитного відтінку з рисками, плямами та крапками темних кольорів. Яйця висиджує тільки самиця упродовж 13-15 днів, а пташенят годують рослинною їжею, і тільки іноді, комахами. За сприятливих умов пара за сезон вигодовує 2 виводки. Покинувши гніздо, молоді птахи утворюють пари, причому нерідко одностатеві, та засвоюють поведінкові навички. Снігурі тримаються парами навіть взимку, коли холод і брак їжі примушує їх збиватися в зграйки.

Майже завжди виявляється, що співає самиця[3]. У снігуриній пісні немає чітко помітних колін, і здається, що ось-ось в меланхолійному наспіві прослизне щось чуже. Але в снігура все своє, дар пересмішника проявляється у нього тільки при утриманні в неволі[джерело?].

Місця проживання ред.

Снігур живе в лісах з густим підліском, також його можна зустріти в садах і парках міст (особливо під час кочівель). Влітку птах мешкає як у густих лісах, так і в рідколіссях, але помітити його вдається рідко. Взимку зграї снігурів дуже добре помітні, як і окремі пташки на безлистяних деревах на білосніжному тлі. У самців снігурів грудка рожево-червоного кольору, у самок - бурувато-сірого. Снігур належить до переважно осілих птахів, повністю відкочовує на зиму тільки з північної тайги, на кочівлях зустрічається аж до Середньої Азії та Східного Китаю.

Живлення ред.

Взимку живиться ягодами, бруньками і насінням деревних порід.

Систематика ред.

  • Pyrrhula pyrrhula pyrrhula (Loxia pyrrhula) Linnaeus,1758 - Східноєвропейський або, більш розповсюджена останнім часом і більш точна назва - Євросибірський звичайний снігур (номінативний підвид). Синоніми: P. rubicieilla, Pallas, 1811; P. linnei Malm, 1877; P. coccinea atavica Menzbier, 1883; P. p. (pyrrhula) jenisseiensis Hans Johansen, 1944. Ареал: Північ Європи від Норвегії, на заході - Північна Польща, у Білорусії до 52-ї паралелі, до областей Брянської, Калузької, Рязанської, на сході в європейській частині Росії на південь до 55-ї паралелі, до південного краю Південного Уралу, між Уральським хребтом і долиною Іртиш] до 54-ї паралелі, до Південного Алтая, Танну-Ола, Хамар-Дабана, південної частини Яблуневого хребта, на схід від Яблуневого хребта на південь до 56-ї паралелі. На сході до Верхоянського хребта, на північ у басейнах Лєни та Єнісею до 65-ї паралелі, у Західному Сибіру та на Ямал до 67-ї паралелі, між Уральським хребтом і Білим морем до 66-ї паралелі, на Кольському півострові до Хібін. Лісова та лісостепова зони. Найбільш динамічна форма. Її локальні популяції впливають на формування нових гібридних популяцій і освоюють суміжні біотопи. У Східній Європі поширився на Україні та до Кавказу. З 2005 р. уральська локальна популяція поширюється на північ Європи і в Сибір. Ця форма відома в Західній Європі під назвою "сурмач, що сурмить" (англ. trumpeting) снігур[4].
  • Pyrrhula pyrrhula rossikowi Deryugin et Bianchi, 1900 - Кавказький звичайний снігур. Ареал: Великий Кавказ, Малий Кавказ, на північ до північного схилу Великого Кавказу, Талиш і Аджарія в Закавказзі. Вузька смуга на півночі Малої Азії. Відрізняється порівняно дрібними розмірами та яскравішим забарвленням, роздутим дзьобом і коротким хвостом.
  • Pyrrhula pyrrhula cassinii (P. coccinea cassini) Baird, 1869 - Камчатський звичайний снігур. Синонім: P. kamtschatica Taczanowski, 1822. Ареал: На схід від Верхоянського хребта до Охотського узбережжя. Камчатка, Парамушир. Міжсезонні зустрічі на Алясці. Зимує в Примор'я. Найбільший підвид. Основна відмінність - часто зустрічаються білі плями на крайніх кермових пір'ях. Оперення самців більш рожевого відтінку. Дорослі самки забарвлені так само, як і самки сірого снігура. Червона пляма на крайньому внутрішньому третьорядному маховому пері іноді відсутня навіть у самців. Перетинається на півдні з ареалом уссурійського снігура.
 
Pyrrhula pyrrhula pileata
  • P. pyrrhula iberiae Voous, 1951-1952 - Іспанський звичайний снігур. Ареал: Піренейський півострів.
  • P. pyrrhula caspica Witherby, 1908 - Іранський звичайний снігур. Ареал: гори Ельбурс в Північному Ірані .
  • P. pyrrhula europea Vieillot, 1816 - Західноєвропейський звичайний снігур. Ареал: Північна половина Італії (без Ломбардії), Східне передгір'я Альп, Західні Татри, Західна Німеччина, Франція. Східні популяції іноді розглядають окремо: P. p. coccinea Gmelin, 1789; однак деякі автори вважають ці популяції гібридними: P. p. europea. p. europea x P. p. pyrrhula.
  • P. pyrrhula germanica Brehm, 1831 - Середньоєвропейський звичайний снігур. Синонім: P. p. minor, Brehm, 1885. Ареал: Південна Німеччина, Північно-Східні Альпи, Балкани (і дуже ймовірно Карпати). Ця форма вважається гібридного походження: P. p. germanica = P. p. pyrrhula x P. p. rossicowi. У сучасних зведеннях її взагалі не виділяють. Однак окремі популяції снігурів, що сильно відрізняються від номінативного підвиду, ще продовжують існувати в гірських областях Європи.
  • P. pyrrhula pileata MacGillivray, 1837 - Британський звичайний снігур. (Зустрічається дроблення: P. p. nesa Mathews & Iredale - Англійський звичайний снігур; P. p. wardlawi Clancey, 1948 - Шотландський звичайний снігур). Ареал: Британські острови.

Галерея ред.

  •  
    Снігур (Pyrrhula pyrrhula) — самець
  •  
    Снігур (Pyrrhula pyrrhula) —самець
  •  
    Снігур (Pyrrhula pyrrhula) —самка
  •  
    Снігур (Pyrrhula pyrrhula) — самка (живиться плодами ясеня)
  •  
    Снігур (Pyrrhula pyrrhula) — молодий птах
  •  
    Пташеня снігура. Літо. Карпати - полонина Боревка, Ґорґани
  •  
    Самка та самиця снігура. Літо. Карпати - полонина Боревка, Ґорґани
  • Pyrrhula pyrrhula

Примітки ред.

  1. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  3. ↑ Снігур (рідкісні звуки птахів) [Pyrrhula pyrrhula / Eurasian bullfinch / Снегирь] - співи птахів (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2019
  4. ↑ url=https://www.conec.se/HGW/domherre/bullfinch.htm

Література ред.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Снігур_звичайний&oldid=41916660