Снєгов Олексій Володимирович

Снєгов Олексій Володимирович (Фалікзон Йосип Ізраїльович; 1898, Київ — 1989, Москва) — український більшовик, революціонер, радянський політичний діяч. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б) України в 1927—1930 роках. Член ЦК КП(б) України в червні 1930 — січні 1932 року.

Снєгов Олексій Володимирович
Ім'я при народженні	Фалікзон Йосип Ізраїльович
Народився	1898 Київ, Російська імперія
Помер	1989 Москва, СРСР
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС

Життєпис

Народився в Києві в єврейській родині. Навчався в гімназії, давав приватні уроки. У квітні 1917 року, навчаючись в останньому класі Вінницької гімназії, пристав до місцевої організації РСДРП(б) і став її активістом.

Брав участь у громадянській війні, під час правління Скоропадського перебував у київському підпіллі, був уповноваженим Київського комітету РКП(б). У вересні 1918 року очолював Подільський підпільний губернський комітет КП(б)У у Вінниці.

Став організатором провального повстання більшовиків у Проскурові 15-16 лютого 1919 року. Він переконав представників місцевих лівих партій у тому, що повстання буде успішним, роздав зброю єврейським загонам. Однак більшовики не врахували, що у місті були потужні війська Директорії, і не чекали суттєвого опору. Одним із наслідків цього невдалого повстання стали погроми мирного єврейського населення, за окремими даними, загинуло до тисячі євреїв. Сам же Снєгов із Проскурова втік.

У 1919 році був одним з організаторів Вінницької ЧК. Очевидці згадували його як безжалісного фанатика, який ніколи не розставався з нагайкою. З лютого по травень 1919 року — голова Подільського губернського комітету КП(б)У.

З 1919 року — секретар Політичної комісії 13-ї армії РСЧА. З вересня по листопад 1920 року — секретар Подільського губернського комітету КП(б)У.

У грудні 1920 — лютому 1921 року — відповідальний секретар Полтавського губернського комітету КП(б)У.

У січні — квітні 1921 року — відповідальний секретар Подільського губернського комітету КП(б)У.

До червня 1922 року — завідкувач організаційного відділу Полтавського губернського комітету КП(б)У.

Потім — на партійній роботі в місті Катеринославі.

На 1926 рік — помічник завідувача організаційно-розподільного відділу ЦК КП(б)У. З серпня 1926 року — відповідальний інструктор ЦК КП(б)У.

На 1927 рік — заступник завідувача організаційного відділу ЦК КП(б)У.

У травні 1928 — 1930 року — відповідальний секретар Зінов'євського окружного комітету КП(б)У. Працював в апараті ЦК КП(б)У.

У 1931—1932 роках — завідувач організаційного відділу і член Бюро Закавказького крайового комітету ВКП(б).

У 1932—1934 роках — секретар Іркутського міського комітету ВКП(б).

У 1934—1935 роках — начальник Політичного сектора Челябінського обласного земельного управління.

У 1935—1937 роках — партійний організатор ЦК ВКП(б) заводу № 15 міста Чапаєвська, начальник політичної частини тресту «Мурманриба».

У червні 1937 року заарештований. 4 січня 1939 року виправданий, але вже 20 січня 1939 року заарештований знову. Провів в ув'язненні понад 17 років.

У 1953 році, як свідка його привозили на процес Берії.

Після звільнення розгорнув активну громадську діяльність, був одним з керівників Центральної комісії по нагляду за ГУЛАГом при МВС (начальником Політичного відділу Головного управління таборів МВС СРСР) та послідовним критиком сталінізму.

Його безкомпромісна позиція неодноразово викликала незадоволення влади. У 1967 році Снєгова виключили з лав КПРС і поновили лише після особистого втручання Арвида Пельше, який умовив Брежнєва «дати Снєгову можливість померти комуністом».

Наприкінці 1980-х років Олексій Снегов був одним із фундаторів товариства «Меморіал».

Публікації

• Осликовская Е. С., Снегов А. В. За правдивое освещение истории пролетарской революции // Вопросы истории. — 1956. — № 3;
• Осликовская Е. С., Снегов А. В. О политике партии в украинской деревне в 1919–1920 гг. // Вопросы истории. — 1956. — № 8.

Література

• Петровский Л. Борец против сталинизма. Памяти А. В. Снегова (1898–1989) // «30 октября». — 2004. — № 46;
• Микоян С. А. Алексей Снегов в борьбе за «десталинизацию» // Вопросы истории. — 2006. — № 4

Джерела

• Логінов О. В., Семенко Л.І. Вінниця у 1917 році. Революція у провінційному місті. — 2-ге, виправ. — Вінниця : ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. — С. 11-12. — ISBN 978-617-533-008-1.