Сладж-метал

субжанр хеві-метал музики

Сладж-ме́тал (англ. sludge metal) — екстремальний музичний жанр, що виник на основі думу та хардкор-панку, окрім того, значний вплив склали індастріал та нойз. Це типова дисонансна та експериментальна музика, часто з використанням некласичного вокалу, дисторшну інструментів та різко контрастних темпів. У якості окремого жанру з'явився опісля 1990 року завдяки колективам з Нового Орлеану[1], які зазвичай розвивали ідеї сатерн-року. Пізніші групи також застосовували елементи пост-металу.

Сладж-метал
Стилістичні походження
Походження
Початок 1990-х, Південь США
Типові інструменти
електрогітара, бас-гітара, барабани, вокал, електронні семпли
Популярність завжди андеграунд
Похідні жанри пост-метал
Споріднені жанри
стоунер-метал, сатерн-метал, сладж-кор, стонер-дум
Локальні сцени
Новий Орлеан, Саванна, Північна Кароліна

Поєднує повільні темпи, важкі ритми і темну, песимістичну атмосферу дум-металу з агресією, вокалом та додаванням швидких темпів хардкор-панку.

Музична характеристика ред.

Поєднує повільні темпи, важкі ритми і темну, песимістичну атмосферу дум-металу з агресією, вокалом та додаванням швидких темпів хардкор-панку. Струнні інструменти (електро та бас гітари) налаштовані нижче стандарного строю і сильно дисторційовані[2]. Темп виконання здебільшого повільний і середній, але часто зі швидкісними фрагментами. Однією із характерних особливостей жанру є повільні та «в'язкі» гітарні риффи та часті «брейкдауни». Деколи гітрані рифи побудовані на блюзовій основі, що створює схожість із стонер-металом та сатерн-металом. Також музика доповнюється «гулом», або «свистом» гітарних «фідбеків», фактично вони складають повноцінний музичний елемент. Соло, як правило, відсутні, а якщо присутні, то зазвичай дисонасні, нечіткі, в'їдливі. Ударні використовуються у характерній для думу формі. Важливе значення має акцентування повільних рифів барабанами.

Лірично та виконавчо, через насиченість лірикою політичної тематики і окремі музичні елементи, має значну схожість з краст-панком. Поняття «сладж-метал» як правило вважається еквівалентним поняттю «слаж-кор», і здебільшого використовується в скороченому формулюванні «сладж».

Окрім власне сладж-гуртів, жанр є розповсюдженим полем для експериментів у багатьох команд, які поєднують сладж з іншими напрямками, або експериментують без жанрових прив’язок.

Історія ред.

Найбільш ранніми експериментами, які можуть бути класифіковані як сладж-метал, є, імовірно, творчість бостонської групи Kilslug, що утворилась у 1982 році та виконувала дуже грубий панк-рок з елементами дум-металу та антимелодійним вокалом. Пізніше група розпалась, а її лідер Ларі «Лайфлесс» брав участь у колективах Upsidedown Cross та Adolf Satan. Вагомішим кроком до появи сладж-металу були експерименти групи Melvins на їх альбомі «Gluey Porch Treatments» (1987), де вони уповільнили традиційний панк-рок та зробили його більш важким і в'язким. Музика Melvins надихнула ряд груп із США, а саме з Нью-Орлеану (Eyehategod, Crowbar, Acid Bath) а також деякі групи із східного та західного узбережжя США (Buzzoven, Dystopia[en], Grief, Cavity, Upsidedown Cross, Neurosis, Negative Reaction та ін.), які і сформували сладж як самостійний жанр. Розвиток сладжу відбувався пліч-о-пліч із розвитком стоунер-металу і багато груп, які класифікуються як сладж, активно використовували елементи стонеру в своїй музиці, і навпаки. В середині 90-х років сладж отримав всесвітню популярність, в той же час залишаючись в глибокому андеграунді.  В 2000-х роках розвиток сладжу еволюціонував в більш «чистий» і атмосферний пост-метал.

Представники ред.

Традиційний ред.

Стоунер-сладж ред.

Блековий/дезовий сладж ред.

  • 1914
  • Churchburn
  • Coffinworm
  • Cult of Occult
  • Inter Arma
  • Lord Mantis
  • Mantar
  • Tombs
  • Usnea

Інші колективи з використанням елементів сладжу ред.

Примітки ред.

  1. Doom Metal. https://www.allmusic.com. AllMusic. Процитовано 2 липня 2018. 
  2. AllMusic Review by William York. https://www.allmusic.com/. AllMusic. Процитовано 2 липня 2018.