Вікіпедія

Скопцов Костянтин Михайлович

Костянти́н Миха́йлович Скопцо́в (нар. 13 грудня, 1958, Одеса, СРСР) — український художник, графік, живописець, ілюстратор.

Костянтин Скопцов
При народженні Костянтин Михайлович Скопцов
Народження 13 грудня 1958(1958-12-13) (65 років)
м. Одеса, Україна
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Жанр графіка і ілюстрація
Діяльність художник
Сайт Офіційний сайт
CMNS: Скопцов Костянтин Михайлович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився в Одесі. Закінчив 8-річну школу, потім працював на виробництві токарем, слюсарем-випробувачем. Паралельно займався графікою та книжковою ілюстрацією. Служив у ВПС СРСР, після служби в армії намагався вступити до мистецьких навчальних закладів Москви та Одеси, але не склав вступні іспити. Пізніше почав позиціонувати себе як андеґраундний художник і відмовився від подальших спроб отримати художню освіту.

Творчість ред.

Виставкову діяльність веде з 1976 року,[1] переважно це були «квартирники», експозиції у фоє кафе і кінотеатрів. З кінця 80-х років виставляється в галереях і музеях.

У 2000 році Скопцов познайомився з Темістоклем Вірстою — знаменитим художником-абстракціоністом, який жив у Парижі. Дружба з Вірстою зіграла величезну роль у творчості Костянтина Скопцова. Він став представником Паризької артасоціації «Фенікс» в Україні і отримав можливість виставлятися в Парижі, в рамках проєкту «Паризька школа українського живопису».[2]

У 2004 році за серію ілюстрацій до «Чорного трилисника» Анрі де Реньє лицарський орден Sovereign Military Hospitaller Order of Saint John нагородив Костянтина Скопцова дипломом за досягнення в мистецтві.

За серію ілюстрацій до творів Данте і есе про фресках Джотто в храмі Святого Франциска в Ассізі (Італія) Костянтина Скопцова приймають в Російсько-італійську академію Ferroni. [Архівовано 27 січня 2019 у Wayback Machine.][2]

На цей час працює в жанрі кабінетної графіки, книжкової графіки та графічної живопису. Для визначення стилю своїх робіт використовує філософський термін «семантичний реалізм». Попередниками семантичного реалізму як художнього стилю художник Скопцов вважає Ієроніма Босха і Пітера Брейгеля Старшого.[3] На підставі його висловлювань про це і деякій візуальній подібності картин преса називає Костянтина Скопцова «Одеським Босхом».[4]

Художник живе і працює в Одесі.

Цитати ред.

  • Про графіку та живопис: "Лінія висловлює все постійне, колір — минуще. Лінією, що панує в цьому світі, вирішено все — вона суто абстрактний символ; вона передає і характер предмета і єдність оповіді, визначає загальну атмосферу і фіксує ваші відчуття. Тут реальність може служити для мистецтва лише першою відправною точкою подорожі в країну, де живе Ідея, «зодягнена в чуттєву форму».[5]
  • Про андеґраунд: «Справжній живопис завжди був, є і буде аутсайдерським, таким, що знаходиться за межами болота мистецького життя і завжди далеко від ремісничої артгодівниці. Це сіль, без якої мистецтво стає прісним, це огранювання і, за визначенням Кокто, аристократизм творчості. Тільки дивлячись на твори викинутих в свій час за кордон цехового ремесла Ван Гога, Гогена, Модільяні, люди отримують інформацію про фундаментальні і глибинні причини живопису».[6]

Цитати про нього ред.

  • Художній критик Станіслав Айдинян: «Його [Костянтина Скопцова] ім'я — серед найбільш талановитих графіків Одеси. Костянтин і художник, і поет, хоча відомий також як своєрідний філософ, мислитель, який апелює до тонкого занурення в підсвідомість. Творчість його поєднує в собі і аванґард і традицію, містику і розкуто-примхливу образність… Це стосується як його „візуально-художніх“, так і літературно-поетичних дослідів».[7]
  • Журналіст Віктор Тимошенко: «Сюжети [графіки Костянтина Скопцова] навіяні стародавніми китайськими і японськими поетами, двовіршами їх геніальних творінь. Залишається загадкою, як Костянтин Скопцов „матеріалізує“, наповнює чистий аркуш паперу снами, примарами, „фантомами“, жахами, потойбічними світами далекого, незнайомого нам часу».[8]

Галерея ред.

  •  
    Автопортрет художника
  •  
    «Суфій верхи на віслюку»
  •  
    «Майстер, який підкорив Льва всередині себе і став Вогняним Львом»
  •  
    «Майстер і Шлях Сходження»
  •  
    «Даоське розуміння неба»
  •  
    Mercurius ter Maximus
  •  
    «Скрижаль Гермеса»
  •  
    «Владика Часу»
  •  
    «Битва Льва з Рибою»
  •  
    «Містерія Сфінкса»
  •  
    «Першоматерія Філософський камінь»
  •  
    «Книга Таємниці Сонця» з циклу «Книги Просперо»
  •  
    Диптих «Книга відповідностей і пропорцій» з циклу «Книги Просперо»
  •  
    «Пророцтво»

Виставки та експозиції ред.

  • 1986 рік — Групова виставка, «Salon of Association of Galleries of Taiwan», Hong-Kong.
  • 1989 рік — Групова виставка «Міські сни», Державний літературний музей, Одеса, Україна.
  • 1990 рік — Групова виставка «Містичне мистецтво», Одеський історико-краєзнавчий музей, Одеса, Україна.
  • 1991 рік — Персональна виставка, «Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих», Александров, Росія.[9]
  • 1991 рік — Персональна виставка. Osuuskuntamuotoinen nettigalleria. Suomeksi, Finland.
  • 1992 рік — Артпроєкт «Тиша», спільна візуально-музична дія з елементами хореографії: Каміль Чала (Франція), Сабін Жаме (Франція), Костянтин Скопцов (Україна). Одеський художній музей, Одеса, Україна.
  • 1992 рік — Персональна виставка. Taidegalleria Hämeenlinnassa, Turku, Finland.
  • 1992 рік — Персональна виставка. Cazots art gallery, Copenhagen, Denmark.
  • 1993 рік — Персональна виставка. Галерея «Кримський вал», Центральний будинок художника, Москва, Росія.
  • 1993 рік — Групова оглядова виставка «Російське мистецтво. Графіка» (М. Шемякін, А. Звєрєв, В. Яковлєв, О. Рабін, Л. Кропивницький, К. Скопцов). Галерея «Кримський вал», Центральний будинок художника, Москва, Росія.[10]
  • 1993 рік — Групова виставка художників-ілюстраторів. Державний літературний музей, Москва, Росія.
  • 1994 рік — Групова виставка «Срібна душа Одеси», галерея «ТАСС», Москва, Росія.
  • 1995 рік — Персональна виставка. Одеський художній музей, Одеса, Україна.
  • 1995 рік — Персональна виставка. Art association Le Fenix, Paris, France.
  • 1998 рік — Груповий артпроєкт «Бачу корабель», галерея «Спейс», Москва, Росія.[11]
  • 1999 рік — Групова виставка. Манеж — Арт-АКВО, Москва, Росія.
  • 1999 рік — Групова виставка «Куди рухається Світло», галерея «Ірена», Київ, Україна.
  • 2000 рік — Виставка ілюстрацій в складі експозиції Музею Анастасії та Марини Цвєтаєвих (Александров, Росія) — турне по країнах Європи.
  • 2000 рік — Персональна виставка. Nouvelle Academie Libre, Paris, France.
  • 2004 рік — Персональна виставка «Запрошення до подорожі». Артклуб «Катерининська площа», Москва, Росія.[12]
  • 2005 рік — Групова виставка «Паризька школа українського живопису — 2005», галерея Art association Le Fenix, Paris. France.
  • 2007 рік — Персональна виставка «Prospero's Books». Anthony Brunelli Fine Arts Gallery, Binghamton, USA.[13]
  • 2009 рік — Персональна виставка «Атестація снів», галерея «Музей Ідей», Львів, Україна.[14]
  • 2012 рік — Персональна виставка в рамках артфестивалю «Життя після Євро», галерея «Юзівський Пасаж», Донецьк, Україна.
  • 2012 рік — Персональна виставка «Контріллюзії». Галерея сучасного мистецтва NT-Art, Одеса, Україна.[15][16]
  • 2013 рік — Персональна експозиція в рамках виставки «Одеська школа. Традиції і актуальність», художній музей «Арт-Донбас», Донецьк, Україна.[17] Один з ініціаторів проєкту.[18]
  • 2013 рік — Персональна експозиція в рамках виставки «Одеська школа. Традиції і актуальність», національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», Київ, Україна.[19]
  • 2013 рік — Персональна виставка «Метаморфози». Галерея сучасного мистецтва NT-Art, Одеса, Україна.[20]
  • 2014 рік — Групова виставка «Семантичний сюрреалізм», артрезиденція «Будинок механізатора», Донецьк, Україна.[21]
  • 2014 рік — Персональна виставка «У центрі кола», галерея Dymchuk Gallery, Київ, Україна.[22][23]
  • 2014 рік — Персональна виставка «У центрі кола», галерея Галерея сучасного мистецтва NT-Art, Одеса, Україна.[24]
  • 2015 рік — Персональна експозиція в «Торгово-промисловій палаті України», Київ, Україна.
  • 2016 рік — Спільний проєкт «Сакральна геометрія» (Костянтин Скопцов, Вадим Bondero), галерея сучасного мистецтва NT-Art, Одеса, Україна.
  • 2018 рік — Персональна виставка «Шлях Символу», виставковий зал Wall Street Business Center, Одеса, Україна.[4][25]
  • 2020 рік — Персональна виставка «Притчі майстрів», галерея «Музей Ідей», Львів, Україна.[26]
  • 2020 рік — Групова виставка «Сни Гоголя», галерея #ArtOdessa у Літньому театрі в Міськсаду, Одеса, Україна.[27][28]
  • 2021 рік — Персональна виставка New Millenium, виставковий зал Wall Street Business Center, Одеса, Україна.[29]

Примітки ред.

  1. ↑ Костянтин Скопцов. «Контрілюзія» (прес-реліз). Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  2. ↑ а б О художнике/Персональный сайт Константина Скопцова. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
  3. ↑ Константин Скопцов: искусство как дверь между мирами. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  4. ↑ а б Авторская техника плюс таинственная символика: одесский Босх потрясает своими картинами с одобрения психиатра. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  5. ↑ Клубные прогулки по «Екатерининской площади». Станислав Айдинян. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  6. ↑ Роман Выбрановский «Художник, которого можно читать»//Профиль культуры №38 (107), 10.10.2009. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  7. ↑ Константин Скопцов — Молитва Рыб. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  8. ↑ Человек не из шеренги. Голос Украины. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  9. ↑ Станислав Айдинян. Ищу человека! — о художнике К. Скопцове Газета «Культура» 08.02.1997. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  10. ↑ Открылась выставка в ЦДХ. www.kommersant.ru. 21 липня 1993. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  11. ↑ Интервью Станислава Айдиняна газете «Одесский вестник». Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  12. ↑ О графике Константина Скопцова. Станислав Айдинян». Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  13. ↑ Константин Скопцов – Серия Prospero's books. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  14. ↑ Одеський художник створив серію графіки для Бернардинського монастиря, у якому ніколи не був. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  15. ↑ Контриллюзия. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  16. ↑ Костянтин Скопцов. «Контрілюзія». Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  17. ↑ Одесская школа.Традиции и актуальность.
  18. ↑ Море одеського живопису в Донецьку. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  19. ↑ Сьогодні в Києві відкривається виставка одеського мистецтва. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  20. ↑ Метаморфозы. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  21. ↑ Art_bassпише, 2014-04-22 14:27:00 Art_bass Art_bass 2014-04-22 14:27:00. Семантический Сюрреализм впервые в Донецке. art-bass.livejournal.com (укр.). Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  22. ↑ Персональная выставка Константина Скопцова «В центре круга». Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  23. ↑ Костянтин Скопцов «У центрі кола». Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  24. ↑ В центре круга. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
  25. ↑ Одесского художника сравнили с Босхом. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
  26. ↑ Гулюк Евген (16 січня 2020). “Притчі майстрів” Костянтина Скопцова показали у Львові • Фотографії старого Львова (укр.). Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  27. ↑ В Одессе открылась выставка картин «Сны Гоголя» (ru-UA) . Новости Одессы - odessa.online. 23 січня 2020. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2020.
  28. ↑ Гоголь жив: классик русской литературы наведался на выставку одесских художников (рос.). timer-odessa.net. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  29. ↑ «Одесский Босх» разгадал секреты тамплиеров и зашифровал их опять | Новости Одессы. dumskaya.net. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 26 червня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скопцов_Костянтин_Михайлович&oldid=38485889