Вікіпедія

Синиша Михайлович

сербський футболіст

Си́ниша Миха́йлович (серб. Siniša_Mihajlović / Синиша Михајловић; 20 лютого 1969, Вуковар — 16 грудня 2022, Рим) — сербський футболіст, грав на позиціях півзахисника і захисника. У 2006 році завершив кар'єру гравця і відтоді перебував на тренерській роботі.

Ф
Синиша Михайлович
Синиша Михайлович
Синиша Михайлович
Особисті дані
Народження 20 лютого 1969(1969-02-20)
  Вуковар, СР Хорватія, СФРЮ
Смерть 15 грудня 2022(2022-12-15) (53 роки)
  Рим, Італія[1]
Поховання Кампо Верано[2]
Зріст 185 см
Вага 78 кг
Прізвисько Міха, Бомбардувальник з Борова
Громадянство  Югославія
 Сербія і Чорногорія
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
Югославія «Борово»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1986–1988 Югославія «Борово» 41 (5)
1988–1990 Югославія «Воєводина» 73 (19)
1990–1992 Югославія «Црвена Звезда» 38 (9)
1992–1994 Італія «Рома» 54 (1)
1994–1998 Італія «Сампдорія» 110 (12)
1998–2004 Італія «Лаціо» 126 (20)
2004–2006 Італія «Інтернаціонале» 25 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1991 Югославія Югославія 4 (0)
1994–2002 Югославія Югославія 58 (9)
2003 Сербія та Чорногорія Сербія і Чорногорія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2008 Італія «Інтернаціонале» (помічник)
2008–2009 Італія «Болонья»
2009–2010 Італія «Катанія»
2010–2011 Італія «Фіорентина»
2012–2013 Сербія Сербія
2013–2015 Італія «Сампдорія»
2015–2016 Італія «Мілан»
2016–2018 Італія «Торіно»
2018 Португалія «Спортінг»
2019–2022 Італія «Болонья»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Йому належить рекорд Серії «A» за кількістю голів, забитих ударами зі штрафних — 28[3]. Цікаво, що в одному з матчів Серії «A» (за «Лаціо» у ворота «Сампдорії») він забив три голи зі штрафних, що також є співрекордом разом із Джузеппе Сіньйорі[4].

Біографія ред.

Ігрова кар'єра ред.

Михайлович народився у Вуковарі і виріс в його районі Борово, де почав грати в футбол у команді НК «Борово». Професіональну кар'єру розпочав у ФК «Воєводина», звідки в січні 1991 року перейшов до «Црвени Звєзди», у складі якої виграв Кубок європейських чемпіонів, причому забив один з післяматчових пенальті у ворота «Марселя» в фінальному матчі. А в півфіналі він зі штрафного забив ключовий гол у ворота «Баварії». Разом з «Црвеною Звєздою» Михайлович завоював ще й Міжконтинентальний кубок.

В 1992 році Михайлович переїхав до Італії, де виступав за «Рому», «Сампдорію», «Лаціо» та «Інтер». Найуспішнішими для нього стали виступи за римський «Лаціо», з яким Синиша виграв Серію «A», Кубок Італії, Кубок володарів кубків, Суперкубок Італії і Суперкубок УЄФА. У 2004 році Михайлович прийняв запрошення свого друга Роберто Манчіні і перейшов до міланського «Інтера», з яким завоював ще декілька трофеїв. 9 квітня 2006 року в ворота «Асколі» він забив свій останній гол зі штрафного в чемпіонаті Італії, 27-й за ліком, що є абсолютним рекордом Серії «A».

Батько Михайловича, Богдан — серб, а мати, Вікторія — хорватка, тому після розпаду Югославії Синиша міг виступати або за збірну Хорватії, або за збірну Союзної Республіки Югославія (зараз Сербія). Він вибрав останню, бо завжди вважав себе більше сербом, ніж хорватом. Михайлович був у складі «золотої» югославської команди, яка виграла в 1987 році молодіжний Чемпіонат світу в Чилі. В тій команді сяяли такі зірки, як Просінечки, Бобан, Міятович, Брнович, Штимаць і Ярні, однак через війну і розкол країни ця команда не змогла до кінця зреалізувати себе.

Синиша Михайлович зіграв 63 матчі і забив 10 голів за збірну Югославії. Він взяв участь у Чемпіонаті світу 1998 року у Франції і Євро-2000 в Бельгії та Нідерландах. У 2001 році Михайлович завершив виступи за збірну.

Тренерська кар'єра ред.

Михайлович завершив кар'єру гравця в кінці сезону 2005/06, але залишився в футболі, прийнявши запрошення Роберто Манчіні стати його помічником в «Інтері». 29 травня 2008 року разом з Манчіні пішов з «Інтера». На початку листопада 2008 року був призначений головним тренером «Болоньї». 14 квітня 2009 року він був звільнений з посади після домашньої поразки від «Сієни» (1:4)[5]. 8 грудня 2009 року Михайлович очолив «Катанію»[6]. 25 травня 2010 року Михайлович пішов у відставку, пояснивши це тим, що бажає професійно зростати в амбіційніших клубах[7].

2 червня 2010 року Михайлович очолив «Фіорентину»[8]. У першому сезоні з новим тренером флорентійська команда посіла пристойне 9-е місце в чемпіонаті, проте наступного сезону її старт був досить невдалим і вже в листопаді 2011 року сербського тренера було відправлено у відставку.

З травня 2012 року був головним тренером збірної Сербії, з якою не зміг вирішити задачу виходу на чемпіонат світу 2014, посівши лише третє місце у групі після збірної Бельгії і непримиримих суперників хорватів.

В листопаді 2013 року був представлений головним тренером добре відомої йому по виступам на футбольному полі «Сампдорії». Контракт з тренером було укладено до кінця сезону з можливим подовженням, обов'язковою умовою якого було збереження прописки клубу в елітному дивізіоні італійського футболу. З цим завданням Михайлович добре впорався (12 місце в сезоні 2013—2014), тож його контракт з клубом було подовжено ще на один сезон. Наступного сезону очолювана Михайловичем генуезька команда продовжила прогресувати і завершила його на сьомому місці турнірної таблиці, отримавши право виступів у Лізі Європи.

Втім, попри досягнутий успіх, 1 червня 2015 року серб оголосив, що по завершенні контракту залишає «Сампдорію». А вже за два тижні його було представлено як головного тренера «Мілана», команди, яка традиційно вважалася одним з лідерів італійського футболу, проте протягом двох попередніх сезонів не могла потрапити навіть до зони єврокубків, фінішувавши відповідно на 8 і 10 місцях в Серії А. Проте і у Михайловича робота в міланському клубі не склалася, через що вже 12 квітня 2016 року він був звільнений з посади[9]. На той момент «россо-нері» на 6 місці в Серії А після 32-го туру, а також команда вийшла у фінал Кубка Італії.

25 травня 2016 року був призначений головним тренером «Торіно» терміном на два роки[10]. 4 січня 2018, після поразки від «Ювентуса» в кубковому матчі, звільнений з посади.

У червні 2018 року новою командою сербського фахівця став лісабонський «Спортінг», проте у цьому клубі Михайловичу судилося пропрацювати лише дев'ять днів, після чого у клубі змінилося керівництво і тренерський штаб було звільнено.

28 січня 2019 року змінив Філіппо Індзагі на посаді головного тренера «Болоньї», повернувшись до клубу, в якому десятиріччям раніше починав самостійну тренерську роботу. Сербу вдалося покращити результати команди і вона, здобувши 30 очок у 17 матчах Серії A, що лишалися, із запасом вирішила завдання збереження прописки у найвищому італійському дивізіоні.

13 липня 2019 року Михайлович на прес-конференції оголосив, що в нього діагностована лейкемія, при цьому спортивний директор «Болоньї» Вальтер Сабатіні зазначив, що тренер залишається працювати з командою клубу попри стан здоров'я[11]. Михайлович був звільнений 6 вересня 2022 року після того, як «Болонья» здобула три очки в перших п’яти матчах Серії А, покинувши команду після трьох з половиною років перебування в клубі[12].

Особисте життя і смерть ред.

Михайлович був одружений з Аріанною Рапаччоні, колишньою італійською телеведучою, з якою мав п'ятеро дітей — три сини і дві дочки[13]. 13 липня 2019 року Михайлович публічно оголосив, що у нього діагностовано гостру форму лейкемії. Після трьох курсів хіміотерапії йому зробили трансплантацію кісткового мозку.

У жовтні 2021 року він став дідусем, після того як його донька Вірджинія народила дочку. Батько — Алессандро Вольякко, тодішній гравець «Беневенто»[14].

Михайлович помер 16 грудня 2022 року в римській клініці внаслідок ускладнень лейкемії. Йому було 53 роки[15][16].

Статистика ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1988–89   «Воєводина» ЧЮ 31 4 КЮ ? ? - - - - - - 31+ 4+
1989–90 ЧЮ 28 11 КЮ ? ? КЧ 2 1 - - - 30+ 12+
1990-січ. 1991 ЧЮ 14 4 КЮ ? ? - - - - - - 14+ 4+
Усього за «Воєводину» 73 19 ? ? 2 1 - - 75+ 20+
січ.-черв. 1991   «Црвена Звезда» ЧЮ 14 1 КЮ ? ? КЧ 5 1 - - - 19+ 2+
1991–92 ЧЮ 24 8 КЮ ? ? КЧ 10 5 СУ+МКК 1+1 0+0 36+ 13+
Усього за «Црвену Звезду» 38 9 ? ? 15 6 2 0 55+ 15+
1992–93   «Рома» A 29 1 КІ 7 5 КУЄФА 5 1 - - - 41 7
1993–94 A 25 0 КІ 3 0 - - - - - - 28 0
Усього за «Рому» 54 1 10 5 5 1 - - 69 7
1994–95   «Сампдорія» A 25 3 КІ 2 0 КВК 6 1 СІ 1 1 34 5
1995–96 A 30 4 КІ 2 0 - - - - - - 32 4
1996–97 A 28 2 КІ 1 0 - - - - - - 29 2
1997–98 A 27 3 КІ 4 1 КУЄФА 2 0 - - - 33 4
Усього за «Сампдорію» 110 12 9 1 8 1 1 1 128 15
1998–99   «Лаціо» A 30 8 КІ 4 1 КВК 9 0 СІ 1 0 44 9
1999–00 A 26 6 КІ 7 4 ЛЧ 12 3 СУ 1 0 46 13
2000–01 A 18 4 КІ 2 1 ЛЧ 8 2 СІ 1 1 29 8
2001–02 A 6 0 КІ 2 0 ЛЧ 2 0 - - - 10 0
2002–03 A 21 1 КІ 1 0 КУЄФА 6 0 - - - 28 1
2003–04 A 25 1 КІ 6 0 ЛЧ 5 1 - - - 36 2
Усього за «Лаціо» 126 20 22 6 42 6 3 1 193 33
2004–05   «Інтернаціонале» A 20 4 КІ 6 1 ЛЧ 4 0 - - - 30 5
2005–06 A 5 1 КІ 5 0 ЛЧ 3 0 СІ 0 0 13 1
Усього за «Інтернаціонале» 25 5 11 1 7 0 0 0 43 6
Усього за кар'єру 426 66 52+ 13+ 79 15 6 2 563+ 96+

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Югославія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
16-5-1991 Белград Югославія   7 – 1   Фарерські острови Відбір до ЧЄ 1992 -
16-10-1991 Ландскруна Фарерські острови   0 – 2   Югославія Відбір до ЧЄ 1992 -   64'
30-10-1991 Варжинья Бразилія   3 – 1   Югославія товариський матч -   46'
13-11-1991 Відень Австрія   0 – 2   Югославія Відбір до ЧЄ 1992 -
Усього Матчів 4 Голів 0
 Статистика матчів і голів за збірну —   Югославія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
23-12-1994 Порту-Алегрі Бразилія   2 – 0   Югославія товариський матч -   57'
27-12-1994 Буенос-Айрес Аргентина   1 – 0   Югославія товариський матч -     8', 88'
31-5-1995 Белград Югославія   1 – 2   Росія товариський матч -
12-11-1995 Сан-Сальвадор Сальвадор   1 – 4   Югославія товариський матч 1   83'
15-11-1995 Монтеррей Мексика   1 – 4   Югославія товариський матч 1   77'
27-3-1996 Белград Югославія   1 – 0   Румунія товариський матч -
24-4-1996 Белград Югославія   3 – 1   Фарерські острови Відбір до ЧС 1998 -   33'   40'
23-5-1996 Сідзуока Мексика   0 – 0   Югославія товариський матч -
26-5-1996 Токіо Японія   1 – 0   Югославія товариський матч -
2-6-1996 Белград Югославія   6 – 0   Мальта Відбір до ЧС 1998 -
6-10-1996 Тофтір Фарерські острови   1 – 8   Югославія Відбір до ЧС 1998 -
10-11-1996 Белград Югославія   1 – 0   Чехія Відбір до ЧС 1998 -   44'
7-2-1997 Гонконг Росія   1 – 1 д.ч.
(5 – 4 п.п.)		   Югославія товариський матч -
10-2-1997 Гонконг Гонконг   1 – 3   Югославія товариський матч -
12-3-1997 Белград Югославія   0 – 0   Росія товариський матч -
2-4-1997 Прага Чехія   1 – 2   Югославія Відбір до ЧС 1998 -   13'
30-4-1997 Белград Югославія   1 – 1   Іспанія Відбір до ЧС 1998 -   58'   70'
8-6-1997 Белград Югославія   2 – 0   Словаччина Відбір до ЧС 1998 -
10-9-1997 Братислава Словаччина   1 – 1   Югославія Відбір до ЧС 1998 1
11-10-1997 Та-Калі Мальта   0 – 5   Югославія Відбір до ЧС 1998 1
29-10-1997 Будапешт Угорщина   1 – 7   Югославія Відбір до ЧС 1998 -
15-11-1997 Белград Югославія   5 – 0   Угорщина Відбір до ЧС 1998 -
25-3-1998 Богота Колумбія   0 – 0   Югославія товариський матч -
22-4-1998 Белград Югославія   3 – 1   Південна Корея товариський матч -
29-5-1998 Белград Югославія   3 – 0   Нігерія товариський матч -
3-6-1998 Лозанна Югославія   1 – 0   Японія товариський матч 1
6-6-1998 Базель Швейцарія   1 – 1   Югославія товариський матч -
14-6-1998 Сент-Етьєн Югославія   1 – 0   Іран ЧС 1998 - 1-й етап 1
21-6-1998 Ланс (Па-де-Кале) Німеччина   2 – 2   Югославія ЧС 1998 - 1-й етап -
25-6-1998 Нант США   0 – 1   Югославія ЧС 1998 - 1-й етап -
29-6-1998 Тулуза Югославія   1 – 2   Нідерланди ЧС 1998 - 1/8 фіналу -   78'
2-9-1998 Ниш Югославія   1 – 1   Швейцарія товариський матч -   38'
18-11-1998 Белград Югославія   1 – 0   Ірландія Відбір до ЧЄ 2000 -
10-2-1999 Та-Калі Мальта   0 – 3   Югославія Відбір до ЧЄ 2000 -
18-8-1999 Белград Югославія   0 – 0   Хорватія Відбір до ЧЄ 2000 -
1-9-1999 Дублін Ірландія   2 – 1   Югославія Відбір до ЧЄ 2000 -   69'
8-9-1999 Скоп'є Північна Македонія   2 – 4   Югославія Відбір до ЧЄ 2000 -
9-10-1999 Загреб Хорватія   2 – 2   Югославія Відбір до ЧЄ 2000 -   32'
23-2-2000 Скоп'є Північна Македонія   1 – 2   Югославія товариський матч -     46'
28-3-2000 Белград Югославія   1 – 0   КНР товариський матч -   46'
13-6-2000 Шарлеруа Югославія   3 – 3   Словенія ЧЄ 2000 - 1-й етап -     54', 59'
21-6-2000 Брюгге Іспанія   4 – 3   Югославія ЧЄ 2000 - 1-й етап -
25-6-2000 Роттердам Нідерланди   6 – 1   Югославія ЧЄ 2000 - чвертьфінал -
15-11-2000 Бухарест Румунія   2 – 1   Югославія товариський матч 1   89'
24-3-2001 Белград Югославія   1 – 1   Швейцарія Відбір до ЧС 2002 1 кап.
28-3-2001 Любляна Словенія   1 – 1   Югославія Відбір до ЧС 2002 - кап.
25-4-2001 Белград Югославія   0 – 1   Росія Відбір до ЧС 2002 - кап.
2-6-2001 Москва Росія   1 – 1   Югославія Відбір до ЧС 2002 -
6-6-2001 Тофтір Фарерські острови   0 – 6   Югославія Відбір до ЧС 2002 -
15-8-2001 Белград Югославія   2 – 0   Фарерські острови Відбір до ЧС 2002 1
13-2-2002 Фінікс Мексика   1 – 2   Югославія товариський матч -   42'   70'
27-3-2002 Форталеза Бразилія   1 – 0   Югославія товариський матч -   68'   74'
8-5-2002 Іст-Ратерфорд Еквадор   1 – 0   Югославія товариський матч -
17-5-2002 Москва Україна   2 – 0   Югославія товариський матч - кап.     90+1', 90+2'
21-8-2002 Сараєво Боснія і Герцеговина   0 – 2   Югославія товариський матч - кап.   68'
12-10-2002 Неаполь Італія   1 – 1   Югославія Відбір до ЧЄ 2004 -
16-10-2002 Белград Югославія   2 – 0   Фінляндія Відбір до ЧЄ 2004 1   48'
20-11-2002 Сен-Дені Франція   3 – 0   Югославія товариський матч -   42'   61'
Усього Матчів 58 Голів 10
 Статистика матчів і голів за збірну —   Сербія та Чорногорія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
7-6-2003 Тампере Фінляндія   3 – 0   Сербія та Чорногорія Відбір до ЧЄ 2004 -   26'
Усього Матчів 1 Голів 0

 Тренерська статистика ред.

Команда Країна Початок роботи Закінчення роботи Результати
І В Н П ГЗ ГП РГ В %
«Болонья»   3 листопада 2008 14 квітня 2009 22 4 8 10 25 36 −11 18,18
«Катанія»   8 грудня 2009 24 травня 2010 25 10 9 6 32 23 +9 40,00
«Фіорентіна»   4 червня 2010 7 листопада 2011 52 18 18 16 66 56 +10 34,62
Збірна Сербії   21 травня 2012 19 листопада 2013 19 7 4 8 28 21 +7 36,84
«Сампдорія»   20 листопада 2013 1 червня 2015 69 26 23 20 93 87 +6 37,68
«Мілан»   16 червня 2015 12 квітня 2016 38 19 10 9 57 37 +20 50,00
«Торіно»   25 травня 2016 4 січня 2018 64 23 24 17 116 100 +16 35,94
«Спортінг»   18 червня 2018 27 червня 2018 0 0 0 0 0 0 +0 !—
«Болонья»   28 січня 2019 6 вересня 2022 142 46 38 58 196 228 −32 32,39
Разом


431 153 134 144 613 588 — 35,50

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. ↑ È morto Mihajlovic, il duro dal cuore grande: stroncato dalla leucemia a 53 anni
  2. ↑ https://www.findagrave.com/memorial/247455237
  3. ↑ Non è più il tempo delle punizioni. archiviostorico.corriere.it. 17 листопада 2013. Архів оригіналу за 17 листопада 2013. Процитовано 17 грудня 2022.
  4. ↑ Lanfredo, Birelli. Record Mihajlovic: mai 3 gol su punizione diretta. archiviostorico.gazzetta.it (італ.). Процитовано 17 грудня 2022.
  5. ↑ Пападопуло змінить Михайловича в «Болоньї»(рос.) [Архівовано 17 квітня 2009 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Михайлович затверджений на посаді очільника «Катанії» (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2009. Процитовано 28 листопада 2010.
  7. ↑ Михайлович залишив посаду тренера «Катанії» (рос.). Архів оригіналу за 28 травня 2010. Процитовано 28 листопада 2010.
  8. ↑ Михайлович став головним тренером «Фіорентини» (рос.). Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 28 листопада 2010.
  9. ↑ Официально: Милан уволил Михайловича. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  10. ↑ «Торино» объявил о назначении Михайловича - Sports.ru. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
  11. ↑ Mihajlovic: 'I have leukemia'. Football Italia. 13 липня 2019. Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 13 липня 2019. (англ.)
  12. ↑ Sport, Redazione (9 червня 2022). Mihajlovic esonerato dal Bologna dopo tre anni e mezzo: in arrivo Thiago Motta, Sousa o Ranieri. Corriere della Sera (it-IT) . Процитовано 17 грудня 2022.
  13. ↑ Sinisa? È la moglieil punto di forza. Il Secolo XIX (італ.). 14 листопада 2013. Процитовано 17 грудня 2022.
  14. ↑ Sport, Sky. Sinisa Mihajlovic è diventato nonno. sport.sky.it (італ.). Процитовано 17 грудня 2022.
  15. ↑ Siniša Mihajlović, soccer player and coach, dies at 53. AP NEWS (англ.). 16 грудня 2022. Процитовано 17 грудня 2022.
  16. ↑ Addio a Mihajlovic, il duro dal cuore grande: è morto di leucemia a 53 anni. La Gazzetta dello Sport (it-IT) . Процитовано 17 грудня 2022.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Синиша Михайлович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синиша_Михайлович&oldid=38257424