Сердюк Олександр Іванович

Серд́юк Олексáндр (Лесь) Іванович (27 червня 1900, с. Бзів, Баришівський район, Київська область — 14 грудня 1988, Харків) — український актор театру (героїчного й характерного плану) та кіно. Лауреат Сталінської премії (1947, 1948).Народний артист СРСР (1951). Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями.

Олександр Іванович Сердюк
Народився 27 червня 1900(1900-06-27)
Бзів
Помер 14 грудня 1988(1988-12-14) (88 років)
Харків, УРСР
Поховання Міське кладовище № 2
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор, кіноактор, театральний режисер, викладач університету
Alma mater Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Відомі учні Антонов Володимир Іванович
Заклад Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського, Березіль[1], Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка і Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка[2][3]
Роки діяльності 19191970
IMDb ID 0784924
Нагороди та премії
Народний артист СРСР Сталінська премія Сталінська премія Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Батько актора Леся Сердюка.

Життєпис ред.

Олександр Сердюк народився 27 червня 1900 року в селі Бзів (нині Баришівський район, Київська область), у селянській родині.

Закінчив Державний музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка (1919).

Дебютував у Театрі імені Тараса Шевченка (Київ, 19191922). У 19221934 — у театрі «Березіль».

Як режисер відтворив виставу «Березоля» — «Сава Чалий».

З 1934 — у Харківському театрі ім. Шевченка (його мистецький керівник — 19571962).

З 1958 р. — професор Харківського театрального інституту (тепер Університет мистецтв).

Похований на міському кладовищі в Харкові (надгробок В. Литвинова).

Йому присвячено фільми: «Зустріч із собою» (1968, Харківська студія телебачення), «Харків Леся Сердюка» (1995, телестудія «Ніка-Арс»).

Найкращі ролі ред.

Том Кіттлінґ («Секретар Профспілки» за Л. Скатом), Барон («Жакерія» за П. Меріме), граф Шарль («Євгенія Гранде» за О. Бальзаком), Клавдій («Гамлет» В. Шекспіра); в укр. репертуарі: Сава Чалий (в однойменній драмі І. Карпенка-Карого), Мокій («Мина Мазайло» М. Куліша), Командор («Камінний господар» Л. Українки), Микита («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Богун, Кобза («Богдан Хмельницький», «Загибель ескадри» О. Корнійчука) та ін.

Зіграв у кіно ролі: Семена Неживого («Коліївщина», 1933), поміщика Свічки («Прометей», 1936), Назара («Назар Стодоля», 1937), Андрія («Запорожець за Дунаєм», 1937), воїна-поета («Українські мелодії», 1945), Гната Підкови («Доля Марини», 1953), Миколи Воркалюка («Любов на світанні», 1957), «Загибель ескадри» (1965).

Пам'ять ред.

  • У 1933—1935 роках А. Сердюк позував скульптору М. Манізеру для фігур повстанця з косою та козака, що розривав пута, багатофігурного пам'ятника Шевченкові в Харкові
  • На будівлі в Харкові, де жив А. Сердюк, встановлена ​​меморіальна дошка.
  • Актору посвячені фільми: «Зустріч з собою» (1968, Харківська студія телебачення), «Харків Леся Сердюка» (1995, телестудія «Ніка-Арс»).

Література ред.

Примітки ред.

Посилання ред.