Сербська кирилична абетка

абетка для запису сербської мови кириличними буквами
Кириличні абетки
Слов'янські:
Білоруська
Болгарська
Сербська
Македонська
Російська
Українська
Чорногорська
Неслов'янські:
Казахська
Киргизька
Монгольська
Таджицька
Історичні:
Старослов'янська абетка
Румунська кирилиця
Молдовська абетка
* Зазначені тільки офіційні
алфавіти держав-членів ООН.
Детальніше тут.

Сéрбська кири́лиця, розм. ву́ковиця — абетка для запису сербської мови кириличними буквами. Розроблена на початку XIX ст. сербським мовознавцем Вуком Караджичем, і відтоді не зазнала змін. Паралельно з кирилицею використовують гаєвицю (латиницю, пристосовану до південнослов'янських мов). Станом на 2003 рік сербська абетка містить 30 букв:

Аа Бб Вв Гг Дд Ђђ
Ее Жж Зз Ии Jj Кк
Лл Љљ Мм Нн Њњ Оо
Пп Рр Сс Тт Ћћ Уу
Фф Хх Цц Чч Џџ Шш

Вуковиця і гаєвиця ред.

Вуковиця Гаєвиця  Звук   Українська транскрипція 
 А а  A a  [a]  а (ђа→джя, ља→ля, ња→ня, ја→[ь]я, ћа→чя)
 Б б  B b  [b]  б
 В в  V v  [v]  в
 Г г  G g  [g]  ґ
 Д д  D d  [d]  д
 Ђ ђ  Đ đ  [ʥ]  джь (ђа→джя, ђе→джє, ђи→джі, ђо→джьо, ђу→джю)
 Е е  E e  [e]  е
 Ж ж  Ž ž  [ʒ]  ж
 З з  Z z  [z]  з
 И и  I i  [i]  и (після «ш», «щ», «ц», «ч»), і (у більшості випадків), ї (після голосних)
 Ј ј  J j  [j]  й (напочатку слова і після голосних: ја→я, је→е, ји→и, јо→йо, ју→ю; після приголосних: ја→ья, , је→ьє, ји→ьї, јо→ьйо, ју→ью, ''ю)
 К к  K k  [k]  к
 Л л  L l  [l]  л
 Љ љ  Lj lj  [ʎ]  ль (ља→ля, ље→ле, љи→лі, љо→льо, љу→лю)
 М м  M m  [m]  м
 Н н  N n  [n]  н
 Њ њ  Nj nj  [ɲ]  нь (ња→ня, ње→не, њи→ні, њо→ньо, њу→ню)
 О о  O o  [o]  о (ђо→джьо, љо→льо, њо→ньо, јо→йо, ћо→чьо напочатку слова і після голосних, ьйо після приголосних)
 П п  P p  [p]  п
 Р р  R r  [r]  р
 С с  S s  [s]  с
 Т т  T t  [t]  т
 Ћ ћ  Ć ć  [ʨ]  чь (ћа→чя, ће→чє, ћи→чі, ћо→чьо, ћу→чю)
 У у  U u  [u]  у (ђу→джю, љу→лю, њу→ню, ју→[ь]ю, ћу→чю)
 Ф ф  F f  [f]  ф
 Х х  H h  [x]  х
 Ц ц  C c  [ʦ]  ц
 Ч ч  Č č  [ʧ]  ч
 Џ џ  Dž dž  [ʤ]  дж
 Ш ш  Š š  [ʃ]  ш

Паралельно з вуковицею в Сербії і Чорногорії використовується латинський алфавіт «гаєвиця» (див. у правій колонці), який є також хорватським алфавітом.

  • при транскрипції прізвищ (на відміну від географічних назв) може не бути передано відмінність між м'яким А і твердим Я, а саме, замість правил ђа → джя, ђо → джьо, ђу → джю використовуються ђа → джа, ђо → джо, ђу → джу (Ђукановіћ → Джуканович і т. ін.);
  • замість јо → йо (після голосних) / ьо (після приголосних) зустрічається і передача јо → е, особливо у випадках з прозорою слов'янської етимологією;
  • поряд з ља → ля, ље → ле, ња → ня, ње → не зустрічається передача зі вставкою розділового м'якого знака (ља → лья, ље → льє, ња → нья, ње → ньє): Цетиње → Цетинє.
 

Див. також ред.