Сенкевичівка
Сенкевичíвка — селище в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Селище розташоване за 5 км від автошляху Львів — Луцьк. У Сенкевичівці знаходиться однойменна залізнична станція на 125-му кілометрі залізничної лінії Львів — Луцьк. Відстань від Сенкевичівки до колишнього районного центру — Горохова — 22 км, до обласного — Луцька — 30 км.
| Селище Сенкевичівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Луцький район |
| Громада | Городищенська сільська громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засновано | 1924 (100 років) |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 2,34 км² |
| Населення | ▼ 1 208 (01.01.2022)[1] |
| Густота | 576 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 45750 |
| Телефонний код | +380 3379 |
| Географічні координати | 50°31′45″ пн. ш. 25°02′18″ сх. д. / 50.52917° пн. ш. 25.03833° сх. д.Координати: 50°31′45″ пн. ш. 25°02′18″ сх. д. / 50.52917° пн. ш. 25.03833° сх. д. |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Сенкевичівка |
| До райцентру: | |
| - фізична: | 25 км |
| До обл. центру: | |
| - залізницею: | 43 км |
| - автошляхами: | 38 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 45750, Волинська обл., Луцький р-н, смт Сенкевичівка, вул. Шевченка, 39 |
| Голова селищної ради | Гаврилюк Валентин Анатолійович, староста Сенкевичівського старостинського округу |
| Карта | |
  Сенкевичівка | |
 Сенкевичівка | |
| |
|
| |
Історія ред.
Сенкевичівка була заснована у 1924 році[2]. Поселення виникло на місці старішої «колонії» Будки Губинські після зведення станції на новозбудованій залізниці між Луцьком та Львовом, навколо якої зосередились склади сільгосппродукції та купців.
Село Будки Губинські має більш давню історію: воно було засноване наприкінці XVIII століття, коли місцевий землевласник Сенкевич розпродав свої землі колоністам (чехам, полякам та німцям), які і заснували колонію. За переказами, назва Будки Губинські походить від того, що перші переселенці будували для себе тимчасові житла («будки») у затишному низинному місці (теперішня вулиця Будки). Судячи з карти місцевості 1872 року, село Будки складалося з кількох хат, оточених лісом.
У період перебування у складі Польщі (1924—1939 рр.) село розвивалося як центр торгівлі та дрібної промисловості. Біля станції почали оселятися купці, які скуповували сільськогосподарську продукцію і відправляли її залізницею до Варшави, Кракова, Лодзі та інших міст. Тут відбувалися щотижневі ярмарки, а селяни з навколишніх сіл приходили найматися на роботу на млин і два цегельні заводи. З тих часів у Сенкевичівці залишилося небагато пам'яток чи споруд. Окремої уваги заслуговує будівля залізничного вокзалу, зведена за типовим для того часу планом (схожі споруди і в інших станціях на залізниці Львів — Луцьк, зокрема у Звинячах та Мар'янівці), окрім однієї деталі — другий поверх будинку є житловим.
Ще одним свідком того періоду історії селища є чотириповерхова будівля млина поблизу центрального скверу (станом на 2017 рік ця будівля є технічною спорудою школи-інтернату). Також у Сенкевичівці був зведений костел, однак у 1943 році він був спалений в ході українсько-польського конфлікту.
У 1929 році на Сенкевичівку поширені правила міської забудови.[3]
У Сенкевичівці довоєнного періоду окрім українців проживали численні общини інших національностей (поляки, чехи, євреї). Зокрема, у 1943 році у селі народився відомий чеський фотограф Богдан Голомічек[4]. Більшість чехів повернулися на батьківщину наприкінці 1940-х років. На вулиці Гагаріна зберігся будинок чеської сім'ї (у радянські часи він став приміщенням для адміністрації Сенкевичівської пересувної механізованої колони, станом на 2017 рік — у закинутому стані у приватній власності).
Друга світова війна і повоєнний період ред.
19 вересня 1939 року у Сенкевичівку увійшли війська Червоної армії СРСР в ході «операції з возз'єднання українців Західної України і УРСР». З першим приходом радянської влади проти мешканців селища почалися репресії — арешти і депортація у Сибір. До 1959 року селище було центром Сенкевичівського району.
Сенкевичівка була окупована нацистськими військами 25 червня 1941 року буквально за декілька днів після нападу Німеччини на Радянський Союз. У червні 1942 року на південно-східній околиці села було розстріляно близько 800 євреїв — мешканців як Сенкевичівки, так і навколишніх сіл. Нині на місці, де сталася ця жахлива трагедія, встановлення пам'ятний знак. На роботи до Німеччини як «остарбайтери» були вивезені кілька десятків молодих людей з селища.
У 1942—1943 роках багато мешканців Сенкевичівки приєдналися до українського визвольного руху, який боровся проти німецьких окупантів, а згодом і проти Червоної армії та репресивних органів НКВД. У Сенкевичівці воєнного періоду був розміщений гарнізон нацистів та «пастерунок» польських поліцаїв. За переказами мешканців, навколишні ліси і менші села були під контролем загонів УПА, проти яких нацисти використовували навіть авіацію. Через значну присутність озброєних сил Сенкевичівку оминули серйозні зіткнення у ході українсько-польського конфлікту 1943—1944 років, на відміну від кількох менших сусідніх поселень, серед яких знищене поляками село Красний Сад.
1 квітня 1944 року Червона армія вдруге вступила у Сенкевичівку. У боях 1944 року у Сенкевичівському районі загинули 575 солдатів та офіцерів, останки яких у 1959 році перепоховали у братській могилі, на якій встановили Пам'ятник невідомому солдату.
У 1949 році було створено артіль імені Леніна, проте вона проіснувала нетривалий час.
До адміністративної реформи 1959 року селище було центром Сенкевичівського району. У селищі було зведено будівлю районного комітету КПРС (зараз — гуртожиток Сенкевичівської школи-інтернату).
За радянських часів у Сенкевичівці були збудовані та діяли такі підприємства, як асфальтно-бетонний завод, плодоконсервний завод, заготівельна контора, хлібозавод, сільгоспхімія, пересувна механізована колона. У 1960-х роках була зведена школа (нині — Сенкевичівська школа-інтернат), наприкінці 1970-х років побудована Сенкевичівська загальноосвітня школа.
Мешканці села брали участь у історичних подіях того часу: війні у Афганістані 1979—1989 років, ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року.
Виходець із Сенкевичівки Віктор Пшенюк загинув у ході бойових дій радянського військового контингенту в Анголі у 1985 році[5]. На його честь на будівлі школи у Сенкевичівці встановлена меморіальна дошка, а його іменем названа одна з вулиць.
У незалежній Україні ред.
Мешканці Сенкевичівки підтримали набуття Україною незалежності у 1991 році. Відразу після проголошення незалежності було демонтовано пам'ятник Леніну у центрі селища. На початку 2000-х років радянські назви вулиць (Жовтнева, 50-річчя Жовтня, Першотравнева, Будьонного) були замінені на відповідно українські — Шевченка, Франка, Буковського.
З головних подій: відкриття храму Святоно Юрія (1993), газифікація селища (2001—2003).
У 2011 році на території скверу в центрі селища на зрубі дерева проявився знак у вигляді хреста, що багатьма мешканцями було розцінено як «диво»[6]. Станом на 2017 рік у центральному сквері селища завершується спорудження каплички на пам'ять про цю подію.
У Сенкевичівці мешкав і працював вчителем музики місцевої школи-інтернату самодіяльний композитор, поет, художник Микола Олександрович Буковський, на честь якого була названа одна із вулиць селища.
17 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Горохівського району селище увійшло до складу Городищенської сільської громади Луцького району[7].
Відомі особистості ред.
В селищі народилась:
- Попчук Людмила Йосипівна (*1952) — українська поетеса.
Примітки ред.
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Тронько, П. Т. (1970). Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Волинська область. Інститут історії України НАН України. Процитовано 03.04.2023.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Robót Publicznych w porozumieniu z Ministrem Spraw Wewnętrznych z dnia 10 maja 1929 r. rozciągające przepisy dla gmin miejskich na niektóre osiedla gmin wiejskich na obszarze województwa wołyńskiego. — Dz.U. 1929 nr 41 poz. 347[недоступне посилання](пол.)
- ↑ http://www.artfacts.net/en/artist/bohdan-holomicek-14986/profile.html#Biography
- ↑ https://calvarybaptisthsv.org/wiki/Катастрофа_Ан-12_в_Анголе_(1985)[недоступне посилання]
- ↑ http://archive.visnyk.lutsk.ua/2011/03/30/11631/
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література ред.
- Гайдай І. С., Іваненко І. П. Сенкевичі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970: 747 с. — С. 198—205
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сенкевичівка |
- Облікова картка[недоступне посилання з травня 2019]
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (листопад 2015) |
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |