Секс-символ

Секс-си́мвол — знаменита особа, яку вважають зразком і символом сексуальної привабливості для широкої публіки. ЗМІ й телебачення відіграють чималу роль у створенні й культивації образу секс-символу тієї чи іншої особи. Вважають, що це поняття стало вживатися приблизно з 1911 року. Сьогодні секс-символи стали невід'ємною частиною поп-культури й активно породжуються індустріями звукозапису, кіно, моди й спорту, а також з'являються й серед політиків.

Секс-символ

Бріжіт Бардо була одним із секс-символів 1960-х років.

Згідно з BBC, Мерилін Монро є одним із найзнаменитіших секс-символів в історії

Історія

Термін секс-символ вперше був використаний між 1910-ми і 1920-ми роками для опису перших нових кінозірок епохи. Кіностудії значною мірою покладаються на зовнішній вигляд і сексуальну привабливість своїх акторів, щоб привернути увагу глядачів. Використання цього поняття збільшилося під час Другої світової війни. У 20-му столітті секс-символи могли бути як чоловічими, так і жіночими: такі актори, як романтичний Сессуе Хаякава та спортивний Дуглас Фербенкс, були популярні в 1910-х і 1920-х роках. Смерть типового екранного коханця Рудольфа Валентино в 1926 році викликала масову істерику серед його прихильниць. У Голлівуді багато кінозірок вважалися секс-символами, наприклад Еррол Флінн, Гері Купер і Кларк Гейбл.

Образ «поганого хлопця» 1950-х років був уособленням таких секс-символів, як Джеймс Дін і Марлон Брандо, а такі жінки, як Мерилін Монро, Джейн Менсфілд і французька суперзірка Бріжит Бардо, вважалися архетипом блондинок-бомб. Якщо до 1950-х років секс-символ вважався лише сексуальним ідеалом, то в 1960-х він став символом емансипації тіл і сексуальності разом із сексуальною революцією.

Джерела появи секс-символів

Кінематограф

Кіноіндустрія зіграла найважливішу роль справі появи секс-символів, більшість перших секс-символів тісно пов'язані зі світом кінематографа. Німі фільми породили образи красивих людей, які стали відомими у всьому світі через відсутність мовного бар'єру. Так, одним із перших секс-символів-жінок стала датська актриса Аста Нільсен, кар'єра якої припала на 1910-і та 1920-і роки. Актриси Теда Бара та Пола Негрі, які прославилися своїми ролями жінок-вамп, також стали секс-символами. Щодо чоловіків, то першим секс-символом став актор Рудольф Валентино.

Пізніше саме кінематограф дав світові таких класичних секс-символів, як Мерілін Монро, Кларк Гейбл, Кері Грант, Джін Харлоу, Лана Тернер, Джейн Рассел, Елізабет Тейлор, Джейн Менсфілд, Ріта Хейворт, Джеймс Дін, Монтгод , Клаудіа Кардинале, Шон Коннері, Софі Лорен, Джина Лоллобріджіда, Маріка Рекк, Ален Делон та Ракель Уелч.

Телебачення

З розвитком телемовлення роль телебачення у створенні секс-символів почала активно зростати. В даний час багато секс-символів з'являються в серіалах та інших продуктах телеіндустрії, включаючи і випуски новин. Характерним прикладом секс-символу з телебачення стала зірка телесеріалу «Рятувальники Малібу», акторка та модель Памела Андерсон, яку часто називають секс-символом 1990-х.

Музика

Довгий час у музиці не існувало повноцінних секс-символів, однак у 1950-ті роки у зв'язку з активним розвитком поп-культури та поширення засобів відеозапису діячі музичної індустрії зробили активні дії для появи секс-символів у середовищі музикантів.

Одним із найперших і найяскравішим став Елвіс Преслі — зірка 1950-х та 1960-х років. Секс-символом також вважається італійський співак і кіноактор Адріано Челентано.

Черговим переворотом у світі музики стала поява так званого музичного телемовлення — відкриття каналу MTV, що спеціалізується на показі музичних відеокліпів. Відтепер зовнішність виконавців вийшла на перший план, а музика для деяких виконавців стала необов'язковим, але необхідним елементом продажу пластинок. Канал MTV породив безліч секс-символів, найпомітнішим з яких стала американська співачка Мадонна, яка активно експлуатувала свою привабливість.

В даний час секс-символами називають також і молодіжних кумирів — солістів дівочих і хлопчикових груп, так званих герл-груп і бой-бендів, але на відміну від класичних секс-символів, вони є лише для молодої аудиторії, в той час як « реальні» секс-символи — для населення всіх вікових груп.

Світ класичної музики також змушений зважати на потреби музичної індустрії, тому останнім часом стала відбуватися поява секс-символів — зірок опери та балету.

Мода

Секс-символи стали з'являтися у світі моди через зростання популярності деяких манекенниць, які перетворилися з колись безликих демонстраторів продукції на зірок. Так, найвідоміші з них, такі як Джіа Каранджі, Сінді Кроуфорд, Наомі Кемпбелл, Тайра Бенкс, Клаудія Шиффер, Жизель Бюндхен, Наталія Водянова, Кейт Мосс стали секс-символами. Однак для більшості моделей світ моди став лише плацдармом, початковим етапом для потрапляння в іншу сферу діяльності — телебачення, музику чи кіно, де вони вже й ставали повноцінними секс-символами, наприклад Памела Андерсон, Дженніфер Лопес.

Спорт

В даний час спортсмени, переважно жінки, ніж чоловіки (що володіють необхідними даними), часто стають секс-символами, що дозволяє їм укладати вигідні рекламні контракти з виробниками спортивного одягу та іншими компаніями. Спочатку роль секс-символів претендували представники виражено художніх видів спорту: фігурного катання, гімнастики, синхронного плавання. Справжній переворот у світі спорту зробила російська тенісистка Ганна Курнікова, яка показала, що сексуальна привабливість може перетворити спортсмена на повноцінну зірку.

Політика

Багато політиків використовують свої зовнішні дані для збільшення популярності серед суспільних мас. Становлення секс-символом дає політикам деякі переваги серед конкурентів, проте сексуальна привабливість не є для більшості політиків основним джерелом їхньої популярності. Історія знає не так багато випадків, коли у світ політики потрапляли люди виключно через те, що вони є секс-символами. Подібним прикладом може бути порнозірка Чиччоліна, що стала депутатом італійського парламенту, в основному ж для політиків характерне поєднання заходів, спрямованих на посилення популярності, основний наголос робиться на політичну позицію персони, і лише частково популярність посилюється зовнішніми якостями, як, наприклад, надходив Джон Кеннеді.