Свічник
Свічни́к[1][2], заст. шанда́л[3] (від фр. chandelier), світоч[4] — підставка для встановлення свічки.
Історія ред.
Свічники відомі з давніх-давен, але зараз вони майже витіснені електричними, олійними чи гасовими лампами.
У світському житті, свічники з бронзи або латуні, з'являються з 15-го століття. У 17-му і 18-му століттях, у будинках буржуазії, більш поширеними стають люстри, ніж канделябри. Але з кінця 18-го століття, свічники є прикрасою на святковому столі — тепер стало можливим виготовляти їх зі срібла. Канделябри на багато розгалужень із порцеляни або, іншого керамічного матеріалу, є більш рідкісними, ніж з металу, до якого додається, після пізнього бароко, ще й олово. В Італії канделябри часто виготовляли з мармуру.
Ліхтарі у вигляді канделябрів, з'явилися з 18-го століття, ще більше розповсюдилися, з появою газового освітлення у 19 столітті. З тих пір вони набули великого значення для освітлення та прикрашення громадського простору. Спочатку такі ліхтарі виковувалися з металу, а пізніше виплавлялися з чавуну або литої бронзи, особливо якщо вони були складної конструкції.
Для захисту свічника від крапель воску чи стеарину на нижню частину свічки можуть надівати скляний, кришталевий, порцеляновий або металевий кружок з отвором — розетку[5].
Виготовляння ред.
Виготовляють свічники з металів, скла, порцеляни, дерева та іншого, за допомогою таких інструментів, як силіконовий пістолет, плоскогубці, ножиці, стека, шило.
Види ред.
- Бра — настінний свічник
- Канделябр — декоративний багаторіжковий свічник
- Жирандо́ль (від фр. girandole < італ. girandola < лат. gyrare — «обертатися») — великий фігурний свічник для декількох свічок[6]
- Люстра — підвісний свічник для багатьох свічок
- Ліхтар зі свічником
- Свічадо — підвісний свічник для багатьох свічок[7]
- Торшер — підлоговий свічник
- Трисвічник — свічник на три свічки
Храмові й обрядові свічники ред.
- Дикирій — предмет архієрейського богослужіння, свічник на дві свічки
- Трикирій — предмет архієрейського богослужіння, свічник на три свічки
- Панікадило — велика люстра з свічками або стоячий канделябр перед іконами, звичайно в церкві
- Ставни́к, поставни́к — великий церковний свічник
- Семисвічник
- Свічник-трійця — свічник на три свічки, використовуваний мирянами на Західній Україні
- Менора — семисвічник, вживаний у юдейських обрядах
Інші значення ред.
- «Свічником» також називали звичайного світляка (Lampyris noctiluca) — комаху родини Світлякових[2].
Див. також ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Свічник |
Примітки ред.
- ↑ Свічник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Свічник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Шандал // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Світоч // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Розетка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Жирандоль // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Свічадо // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання ред.
- Свічник // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.