Сволок
Сво́лок[1] (прасл. *sъvolkъ, очевидно, від *velkti, тобто — «що зволікає, стягує»)[2], також бальок[3], трам[2], трямо́к, трям[4] (від нім. Trahm[2]) — головна балка, під стелею у дерев'яній споруді, в старій українській хаті, яка звичайно розміщувалася по поздовжній осі (поперечні сволоки в Карпатах називають образниками).
_(1).JPG)
Опис ред.
Сволок виготовляли з товстого стовбура дуба або липи, який обтісували, надаючи йому прямокутної або квадратної форми.
У більшості районів України сволок у поперечному перетині був прямокутний. Іноді робилося два або й три сволоки. У західних, особливо гірських районах сволок покривали геометричним різьбленням. У інших районах сволок прикрашали візерунками рослинного характеру. На сволок клали 2-4 менші балки — сволочки. Зверху на сволочки стелили дошки (що можуть зватися по-різному — поперечні, стелини, слижі, слижаки)[5]. В очеретяній чи хмизовій стелі слижами (сляжами) називаються сволочки, що спираються на сволок і слугують основою для снопів очерету чи хмизового плоту[6].
До сволока прикріплювався міцний кований гак, до якого підвішували, в разі необхідності, лампу, ворочок, колиску з немовлям, та ін.
Символізм ред.
Сволок завжди символізував міцність оселі, багатство, родючість. На сволоку, як правило, вирізьблювали дату спорудження хати, ім'я і рік народження її господаря, добрі побажання родині, іноді записували важливу подію з життя сім'ї чи навіть суспільства. На нього клали дрібні речі — клубки ниток, веретена, книжки, квіти, а також хліб.
Зі сволоком були пов'язані певні забобони: так під час зведення хати встановлення сволока було дуже урочистим і відповідальним моментом, його належало підіймати легко й уважно, щоб ним не вдарити — «бо тоді в господаря буде часто боліти голова». У деяких регіонах існував звичай переносити міцний сволок зі старої хати до нової.
Учасникам встановлення сволока господар виставляв пригощання — «сволоківщину»[7].
Інше ред.
- В Угорській Русі «сволоками» називали покрівлю[1].
- Сволочок — елемент самопрядки, горизонтальна перекладка[8].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Сволок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ а б в Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Бальок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 1. — С. 25.
- ↑ Трям // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 4. — С. 291.
- ↑ М. Русовъ. Очеркъ поселеній и построекъ Полтавской губерніи // Сборник Харьковского историко-филологического общества, ч. 1 и 2. — 1902. — Т. 13. — С. 96.
- ↑ Сляж // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Сволоківщина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Прядка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
- Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 530
Посилання ред.
- Сволок // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 176. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Сволок // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1701. — 1000 екз.
- сволок в УКРЛІТ.ORG [Архівовано 22 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Як будували українську хату
- Українська оселя
- Сволок (або Бальок) [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Сволок в українській хаті