Сваричівка

село в Україні, в Ічнянському районі Чернігівської області

Свари́чівка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 235 осіб. Входить до складу Ічнянської міської громади.

село Сваричівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Громада Ічнянська міська громада
Основні дані
Засноване 1600
Населення 235
Площа 1,164 км²
Густота населення 201,89 осіб/км²
Поштовий індекс 16713
Телефонний код +380 4633
Географічні дані
Географічні координати 50°57′34″ пн. ш. 32°20′00″ сх. д. / 50.95944° пн. ш. 32.33333° сх. д. / 50.95944; 32.33333Координати: 50°57′34″ пн. ш. 32°20′00″ сх. д. / 50.95944° пн. ш. 32.33333° сх. д. / 50.95944; 32.33333
Середня висота
над рівнем моря
133 м
Водойми Удай
Місцева влада
Адреса ради 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1
Карта
Сваричівка. Карта розташування: Україна
Сваричівка
Сваричівка
Сваричівка. Карта розташування: Чернігівська область
Сваричівка
Сваричівка
Мапа
Мапа

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 та 1946—1947 роках.

Географія ред.

Село Сваричівка знаходиться на берегах річки Удай (переважно на правому), вище за течією на відстані 1 км розташоване село Крупичполе, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Вишнівка.

Історія ред.

У часи козаччини — у 2-ій полковій сотні Ніжинського полку.[1]

За універсалом 1708 року, 27 жовтня «село Крупичполе с присельчанами Вишневскою и Сваричовскою, а также села Максимовка, Рожновка, Безугловка, Липовый Рог, Девица Володькова утверждены за Нежинским полковником Лукьяном Жураковским царскими грамотами». А через десять років «Универсалом 1718 года гетьман Скоропадский подтвердил вдове Нежинского полковника Лукьяна Жураковского, Анне Апостоловне, право на владение селами Крупичполем с приселками Вишневскою и Сваричовкою, Рожновкою, Максимовкою, Безугловкою и Володьковою — Девицею».[2]

Є на мапі 1826-1840 років.[3]

У 1859 році в селі володарському та козачому Сваричковка (Сваричевка) були церква, завод вінокурений та 117 дворів, де жило 555 осіб (298 чоловічої та 267 жіночої статі).[4]

За 1786 рік є згадка про кількість водяних млинів у цій місцевості: на Острі — 7, на Іченьці — 7, на Удаї — 4, на річці Іржавець — 5, на річці Парафіївці — 5. 1860 року Крупичполе входило до Парфіївської мирової дільниці й було волосним. До нього належало 10 сіл. У 18601861 роках у Крупичполі дворянин Ловцов мав пивогорілчаний завод з паровим котлом. У Сваричівці такий завод належав Макарову. Річна продуктивність першого становила 1429,8, другого — 7407,3 відра. 1862 року «По возделыванию табака заслуживает внимание селение: Красиловка, Припутай, Шиловичи, Крупичполь, Гужовка, Сваричовка… В Крупичполе на торговой дороге из Борзньї в Прилуку имеется переправа через р. Удай». Відкриття школи в Крупичполі припадає на 1870 рік, у Сваричівці — 1878 рік (село Сваричівка входить до Крупичпільської сільської ради). У них у ті роки навчалося 39 і 12 учнів.[2]

З 1917 року — у складі УНР. Після двох українсько-російських воєн 1918—1920 — у зоні окупації комуністичного режиму РСФСР, з 1922 — в СССР. Починаючи з 1929 року, комуністична влада систематично тероризує незалежних селян Сваричівки, а 1932 року вдається до прямих убивств голодом. Зокрема, у Сваричівці комуністи заморили голодом дітей молодшого шкільного віку — 8-річну Анастасію Давиденко, 7-річну Любов Залізну, 10-річну Ольгу Мисан[5]. Загальна кількість убитих не відома, але вона може перевищувати 20 % мешканців села.

1991 роуц в селі відновлено українську владу.

У селі в 1709 році побудовано церкву в ім’я Успіння Богородиці, яка у 2012 році віднесена до пам'яток архітектури національного значення за № 250046-Н.[1][6]

Докладніше:Церква Успіння Богородиці (Сваричівка)

До 2017 року орган місцевого самоврядування — Крупичпільська сільська рада.

Відомі постаті ред.

  • о. Микола Ширяй — священик, настоятель місцевої церкви до 1922 року. Згодом — єпископ УАПЦ та ДХЦ.
  • Чамуха Миайло Дмитрвич (1918-2009) — талановитий вчений у галузі вівчарства, організатор наукових досліджень.
  • Штепа Ольга Антонівна — українська поетеса, краєзнавець.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 74 та 626 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 11 грудня 2021.
  2. а б Крупичполе. Вікіпедія (укр.). 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  3. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  4. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 48 : Черниговская губерния : ... по сведениям 1859 года. - 1866. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  5. Списки загиблих під час Голодомору 1932—1933. Ф. 9030, оп. 2, спр. 6; свідчення очевидців, Ф. 9030, оп. 1, спр. 13, 76. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 4 травня 2014.
  6. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 лютого 2022.


Посилання ред.