Салаца (латис. Salaca, лів. Salatsa) — річка на півночі Латвії, притока — Мазсалаца, витік річки у озері Буртніекс, довжина 95 км.

Салаца
57°46′59″ пн. ш. 25°10′54″ сх. д. / 57.78330419814777485° пн. ш. 25.18169403078977808° сх. д. / 57.78330419814777485; 25.18169403078977808
Витік Буртніекс
• координати 57°46′59″ пн. ш. 25°10′54″ сх. д. / 57.78330419814777485° пн. ш. 25.18169403078977808° сх. д. / 57.78330419814777485; 25.18169403078977808
Гирло Ризька затока
• координати 0°00′00″ пн. ш. 0°00′00″ сх. д. / 0.00000° пн. ш. 0.00000° сх. д. / 0.00000; 0.00000
Басейн Salaca basind
Країни: Латвія і Естонія
Регіон Лімбазький край
Валмієрський край
Довжина 98,9 км
Площа басейну: 3421 км²
Середньорічний стік 31,3 м³/с
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Географія ред.

Тече по Латвійській північній лісовій рівнині, переважно в межах Північновідземського біосферного заповідника. Річка протікає через три міста, Мазсалаца, Стайцеле і Салацгрива. Впадає в Ризьку затоку Балтійського моря в місті Салацгрива.

Салаца — прекрасне місце відпочинку; з переважно швидким потоком, багатьма піщаними скелями і печерами, річка гарно підходить для кількаденних походів на човні. Береги річки місцями скелясті, з червоного пісковика девонського періоду, а в околицях ростуть ліси.Найдовші природні печери Латвії - печери Даушені, довжиною понад 300 метрів розташовані на березі Салаци.[1]

Фауна ред.

У річці водяться плотва, окунь, лящ, щука і лосось.

Історія та культура ред.

У верхів'ях річки розташована неолітична стоянка, яка відома під назвою Ріннюкалнс, розкопки який велися з 1875 р[2] . Також верхів'я Салаци відоме поселеннями лівів, що існували до другої половини XIX століття[3] .

Популярними місцями для туризму є містечко Мазсалаца та музей в садибі Вальтенберґю.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Daugeni Big cave (The Big X cave)
  2. Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1949—1958. (рос.)
  3. Ливы // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)

Посилання ред.