Салангана велика
| Салангана велика | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Hydrochous gigas (Hartert & Butler, 1901)[2] | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Салангана велика[3] (Hydrochous gigas) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).[4] Це рідкісний вид птахів, що мешкає в Малайзії та Індонезії. Єдиний представник монотипового роду Велика салангана (Hydrochous).[5][6][7]
Опис ред.
Довжина птаха становить 16 см. Розмах крил найбільший серед усіх саланган і становить 15 см. Самиця важить 35–39 г, самець 37 г. Довжина крила становить 142–158 мм. Великі салангани мають однорідне, темно-коричневе забарвлення (нижня частина тіла трохи світліша). Хвіст глибоко роздвоєний, однак під час польоту птах тримає хвіст стиснутим.
Поширення ред.
Великі салангани мешкають на Малайському півострові, на островах Суматра, Ява і Калімантан (лише на заході острова, в малайзійських штатах Саравак і Сабах. Птах живе в гірських тропічних лісах, поблизу річок і водоспадів, на висоті 300–1500 м над рівнем моря.
Раціон ред.
Харчуються комахами, які, як і більшість серпокрильцевих, ловить в польоті. Утворює зграї з 20–50 птахів, шукає здобич в присмерках.[8] Іноді великі салангани приєднуються до змішаних зграй, в які входять великі колючохвости й зеленкуваті салангани.
Розмноження ред.
Гніздо зроблене із зібраного в польоті моху і лишайнику, змішаного з пір'ям і слиною. Воно прикріплюється до пласкої вертикальної поверхні, часто до виступу скелі за водоспадом.[9]
Збереження ред.
МСОП вважає стан збереження цього виду близьким до загрозливого. Великі салангани потребують незайманого тропічного лісу і водоспадів і дуже чутливі до знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2012). Hydrochous gigas. Процитовано 26 листопада 2013.
- ↑ Collocalia gigas Hartert & Butler, n.sp.. „Bulletin of the British Ornithologists' Club”. 74. S. 65.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts (англ.). IOC World Bird List (v10.1). Процитовано 8 червня 2020.
- ↑ Waterfall Swift (Hydrochous gigas). www.hbw.com (англ.). Процитовано 9 червня 2017.
- ↑ ITIS Report: Hydrochous. Integrated Taxonomic Information System. Процитовано 11 August 2014.
- ↑ Lee, Patricia L.M.; Clayton, Dale H.; Griffiths, Richard; Page, Roderic D.M. (9 липня 1996). Does behavior reflect phylogeny in swiftlets (Aves: Apodidae)? A test using cytochrome b mitochondrial DNA sequences. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America (англ.). 93 (14): 7091—7096. doi:10.1073/pnas.93.14.7091. ISSN 0027-8424. PMC 38941. PMID 8692950.
- ↑ Medway, Lord; Wells, D. R. (1 жовтня 1969). Dark Orientation by the Giant Swiftlet Collocalia Gigas. Ibis (англ.). 111 (4): 609—611. doi:10.1111/j.1474-919X.1969.tb02570.x. ISSN 1474-919X.
- ↑ J.H. Becking. The breeding of Collocalia gigas. „Ibis”. 113, ss. 330–334, 1971. doi:10.1111/j.1474-919X.1971.tb05163.x.
Джерела ред.
- Phil Chantler, Gerald Driesses: A Guide to the Swifts and Tree Swifts of the World. Pica Press, Mountfield 2000; ISBN 1-873403-83-6
- del Hoyo, Elliot, Sargatal (Hrsg.): Handbook of the Birds of the World. Volume 5: Barn-Owls to Hummingbirds. Lynx Edicions, 1999, ISBN 84-87334-25-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |