Савич Микола Іванович
| Микола Савич | |
|---|---|
| Народився |
1808 с. Середняки, Гадяцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
20 травня (1 червня) 1892 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Одеса |
| Підданство |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадський діяч, журналіст |
| Alma mater | Імператорський Харківський університет |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
Мико́ла Іва́нович Са́вич (нар. 1808, с. Середняки, Гадяцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — пом. 20 травня (1 червня) 1892, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — громадський діяч і журналіст Російської імперії. Учасник російсько-турецької війни 1828—1829 років. Член Кирило-Методіївського товариства й Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей.
Життєпис ред.
| Гласний Одеської міської думи | |||
|---|---|---|---|
| Невідомо | — | Невідомо | |
Микола Іванович Савич народився 1808 року в сім'ї багатого поміщика. Закінчив філософський факультет Імператорського Харківського університету. У 1827—1831 роках Микола Іванович служив у драгунському полку, брав участь у турецькій кампанії 1828—1829 роках. У 1831—1834 роках Савич вчився в Парижі у Колеж де Франс. Потім жив у своєму маєтку на Полтавщині.
У середині 1840 років познайомився з Тарасом Шевченком і з 1846 року став членом Кирило-Методіївського товариства. За участь у ньому і за опозиційні до самодержавства погляди 1847 року відкликаний з-за кордону, заарештований і відданий під нагляд поліції. З 1848 року Микола Савич жив у Одесі, був гласним міської думи, став членом Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей, співпрацював у газеті «Одеський вісник», куди писав статті на політичну і економічну тематику.
Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Савича відсутні.[2]
Примітки ред.
- ↑ Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
- ↑ Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-08-05. (рос.)
Посилання ред.
- Савич Микола Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 612.
- Савич Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1657. — 1000 екз.
- Савич Микола Іванович
Література та джерела ред.
- Савич Николай Иванович: биография : стаття : Київ, 1914. // : опыт крат. биогр. слов. Полтав. губернии с половины XVIII в. / И. Ф. Павловский. — С. 249-250 ; изд. Полтав. учен. арх. комис. (рос.)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Маркевич О. Микола Савич. Біографічна замітка // Записки НТШ. 1901. Том 44
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |