Ротань Руслан Петрович
Русла́н Петро́вич Рота́нь (нар. 29 жовтня 1981, Полтава, СРСР) — український футболіст і футбольний тренер. Колишній півзахисник «Дніпра», київського «Динамо» та національної збірної України. Був виконувачем обов'язків головного тренера національної збірної України та головним тренером молодіжної збірної України (U-21), з якою здобув бронзові медалі молодіжного чемпіонату Європи 2023. Нині — головний тренер ФК «Олександрія».
 | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Ротань Руслан Петрович | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 29 жовтня 1981[1][2][3] (42 роки) | |||||||||||||||||||||||||
| Полтава, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 174 см | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||
|
Дані оновлено 25 грудня 2023. | ||||||||||||||||||||||||||
Клубна кар'єра ред.
Початок кар'єри ред.
Вихованець ДЮСШ полтавської «Ворскли» та дніпровського спортінтернату (тренер — Роман Шнейдерман).
У складі «Дніпра» дебютував в Українській прем'єр-лізі 7 листопада 1999 року в матчі проти «Кривбасу» (1:0). Поступово став ключовою фігурою в півзахисті дніпрян.
«Динамо» ред.
Улітку 2005 року перейшов із «Дніпра» до київського «Динамо». Спочатку регулярно потрапляв до стартового складу нового клубу, однак згодом утратив місце в динамівській «основі» й в середині сезону 2007/08 повернувся до «Дніпра». У складі «Динамо» став переможцем Кубку України 2005/06 і 2006/07, чемпіоном України 2006/07.
Повернення до «Дніпра» ред.
Після повернення до «Дніпра» знову став основним півзахисником команди, а згодом і її капітаном. 15 березня 2014 року в матчі з ФК «Севастополь» Руслан Ротань зіграв 300-й матч в чемпіонатах України, в тому числі — 250-й за «Дніпро». У 2015 році разом із дніпрянами дійшов до фіналу Ліги Європи, де зустрілися з іспанським клубом «Севілья». У тому поєдинку Руслан відзначився забитим голом зі штрафного, проте «Дніпро» поступилися з рахунком 2:3.
2016 року під час півфінального матчу кубка країни з луганською «Зорею» за неспортивну поведінку Ротань разом із Романом Зозулею отримав піврічну дискваліфікацію. Наприкінці серпня того ж року підписав із дніпровським клубом нову угоду за схемою «2+1»[4].
17 вересня 2016 року, вийшовши на поле у грі проти «Зірки», Ротань провів 350-й матчі у Прем'єр Лізі України, зокрема — 300-й матч за «Дніпро». Це дозволило йому посісти 12-те місце за загальною кількістю матчів у Прем'єр-лізі.[5].
Празька «Славія» ред.
Влітку 2017 року перебрався до Чехії, уклавши однорічний контракт з чемпіоном країни, празькою «Славією»[6].
Повернення до «Динамо» ред.
12 січня було офіційно оголошено про підписання контракту з київським «Динамо».[7]
Виступи за збірні ред.
Ще до дебюту в молодіжній збірній почав залучатися до лав національної збірної України, першу гру у формі якої провів 12 лютого 2003 року проти збірної Туреччини. У подальшому на регулярній основі залучався тренерським штабом головної команди країни до її складу.
Протягом 2003 року захищав кольори молодіжної збірної України, та провів у її складі 10 матчів (1 гол).
У складі національної збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року в Німеччині, на команда дійшла до стадії чвертьфіналу. Ротань взяв участь у трьох із п'яти матчів збірної на мундіалі, за результатами якого разом із низкою інших гравців команди був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Улітку 2011 року провів свою 50-ту гру за національну збірну України. У декількох матчах був капітаном збірної. 27 березня 2018 року, вийшовши на поле в другому таймі товариської зустрічі проти збірної Японії, провів свій 100-й матч за збірну. Таким чином, Ротань став лише другим гравцем української національної команди, який досяг цієї позначки, після Андрія Шевченка.
Тренерська кар'єра ред.
3 жовтня 2018 року почав працювати асистентом головного тренера донецького «Олімпіка»[8].
28 грудня 2018 року був призначений головним тренером молодіжної збірної України[9].
У березні—червні 2023 року був виконувачем обов'язків головного тренера національної збірної України.
Досягнення ред.
Як гравця ред.
Командні ред.
Срібний призер чемпіонату України: 2013/14
Бронзовий призер чемпіонату України (4): 2000/01, 2003/04, 2014/15, 2015/16- Фіналіст Кубка України: 2003/04
- Фіналіст Ліги Європи: 2014/15
Чемпіон України: 2006/07- Срібний призер чемпіонату України (3): 2005/06, 2007/08, 2017/18
- Володар Кубка України (2): 2005/06, 2006/07
- Фіналіст Кубка України: 2017/18
- Володар Суперкубка України (2): 2006, 2007
Особисті ред.
- Тринадцять разів газета «Команда» включала Ротаня до щорічного переліку «33 найкращих футболістів України»: № 1 — 2003—2005, 2009, 2012—2015; № 2 — 2002, 2011; № 3 — 2006, 2010, 2016
- Член Клубу Олександра Чижевського: 375 матчів
- Володар премії «Гол року в Україні»: 2012[10]
- Рекордсмен «Дніпра» за кількістю проведених матчів в усіх турнірах: 416 матчів[11], за кількістю ігор за «Дніпро» в чемпіонатах України — 316, Кубку України — 42 та єврокубках — 58.
Як тренера ред.
- Півфіналіст Молодіжного чемпіонату Європи 2023
- Кваліфікація на Олімпійські ігри 2024
Статистика ред.
Статистика клубних виступів ред.
Станом на 1 липня 2017 року
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Усього | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| «Дніпро» Д
|
1999-00 | 10 | 0 | 0 | 0 | — | — | 10 | 0 |
| 2000-01 | 7 | 0 | 2 | 0 | — | — | 9 | 0 | |
| 2001-02 | 13 | 1 | 5 | 1 | — | — | 18 | 2 | |
| 2002-03 | 29 | 5 | 4 | 0 | — | — | 33 | 5 | |
| 2003-04 | 25 | 4 | 5 | 0 | 8 | 0 | 38 | 4 | |
| 2004-05 | 21 | 1 | 3 | 1 | 7 | 1 | 31 | 3 | |
| Усього | 105 | 11 | 19 | 2 | 15 | 1 | 139 | 14 | |
| «Динамо» К
|
2005-06 | 28 | 4 | 5 | 1 | 2 | 0 | 35 | 5 |
| 2006-07 | 12 | 1 | 3 | 0 | 4 | 2 | 19 | 3 | |
| 2007-08 | 10 | 0 | 3 | 0 | 4 | 0 | 17 | 0 | |
| Усього | 50 | 5 | 11 | 1 | 10 | 2 | 71 | 8 | |
| «Дніпро» Д
|
2007-08 | 8 | 0 | 0 | 0 | — | — | 8 | 0 |
| 2008-09 | 26 | 3 | 0 | 0 | 2 | 0 | 28 | 3 | |
| 2009-10 | 26 | 3 | 2 | 0 | — | — | 28 | 3 | |
| 2010-11 | 21 | 1 | 3 | 0 | 2 | 0 | 26 | 1 | |
| 2011-12 | 23 | 3 | 2 | 0 | 2 | 0 | 27 | 3 | |
| 2012-13 | 25 | 4 | 3 | 0 | 10 | 0 | 38 | 4 | |
| 2013-14 | 26 | 0 | 0 | 0 | 8 | 2 | 34 | 2 | |
| 2014-15 | 16 | 0 | 5 | 2 | 15 | 3 | 36 | 5 | |
| 2015-16 | 21 | 4 | 5 | 1 | 4 | 0 | 30 | 5 | |
| 2016-17 | 19 | 5 | 3 | 0 | — | — | 22 | 5 | |
| Усього | 211 | 23 | 23 | 3 | 43 | 5 | 277 | 31 | |
| Усього за кар'єру | 366 | 39 | 53 | 6 | 68 | 8 | 487 | 53 | |
Матчі у складі збірної України ред.
Україна
Державні нагороди ред.
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 листопада 2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави[12].
Особисте життя ред.
Батько Руслана — Петро Ротань — колишній футболіст, у 1980-х роках виступав за «Ворсклу».
Двоє братів Руслана — Олексій та Петро — також колишні футболісти, виступали, зокрема, за «Гірник-Спорт» у Другій лізі[13].
Дружина футболіста — Марія Ротань (дівоче прізвище — Ігнатьєва) — колишня каратистка, чемпіонка Європи та світу з карате[14].
Ротань — один зі співзасновників футбольної академії у Дніпрі.
Примітки ред.
- ↑ BDFA
- ↑ FBref
- ↑ As — Madrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
- ↑ Офіційно: Ротань повернувся у «Дніпро» (football24.ua). Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Ротань проводить 350-й матч у вищій лізі України. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.
- ↑ Стали відомі подробиці контракту Ротаня зі «Славією». Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 28 червня 2017.
- ↑ Офіційно. Руслан Ротань — гравець «Динамо» (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
- ↑ Олімпік офіційно підтвердив призначення Шевчука на посаду головного тренера команди, Ротань увійшов у тренерський штаб. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
- ↑ Руслан Ротань став 10-м головним тренером в історії молодіжної збірної України. uaf.ua. Офіційний сайт Української асоціацїї футболу. 28 грудня 2018.
- ↑ Захисник «Зірки» забив супергол 2016 року, але сам уподобав голи Сидорчука і Піко. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
- ↑ З поля на бровку: Руслан Ротань оголосив про завершення ігрової кар'єри. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2015 року № 650/2015 «Про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»» // Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23
- ↑ Руслан РОТАНЬ: «С женой Машей стараюсь не ссориться: она у меня чемпионка мира по каратэ» («Бульвар Гордона», 23 січня 2007) [Архівовано 15 травня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дружини футболістів (dynamo.kiev.ua)
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ротань Руслан Петрович |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ротань Руслан Петрович |
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Ротань Руслан Петрович на сайті transfermarkt.com (англ.)