Роман (митрополит Литовський)
Роман — митрополит Литовсько-Руський у 1354 — 1362 роках.
| Роман | ||
| Митрополит Роман | ||
| ||
|---|---|---|
| 1354 — 1362 | ||
| Церква: | Константинопольська православна церква | |
| Попередник: | Митрополит Теодорит | |
| Наступник: | Митрополит Кипріан | |
| Діяльність: | чернець | |
| Народження: | 1355 | |
| Смерть: | 1362 | |
По смерті митрополита київського Феогноста у 1354 році, тверський монах Роман, за підтримкою Великого князя литовського Ольґерда, намагався зайняти звільнену катедру, але його випередив архієпископ Владимирський Олексій, якого призначив патріарх Константинопольський Філофей митрополитом Київським з осідком у Володимирі-на-Клязьмі. Роман ж став митрополитом Литовсько-Руським, резиденція якого розміщувалася у Новогрудку.
Того ж року Вселенським патріархом визнано місто Володимир-на-Клязьмі другою резиденцією Київських митрополитів за умови, що Київ й надалі вважатиметься головним кафедральним містом.
Незадоволені Ольґерд та митрополит Роман розпочали затяжну боротьбу за київську митрополію, у Царгороді та в митрополії. Сприяючи антимосковським планам Ольґерда, митрополит Роман намагався перенести катедру митрополита Київського та усієї Руси з Москви (де вона тоді перебувала) назад до Києва. Прибувши до Києва, куди сягала влада князя Ольґерда, митрополит Роман оголосив себе митрополитом Київським та усієї Руси.
У 1358 році митрополит Роман приїхав у Тверь, де був прийнятий з великою пошаною тверськими князями, які перебували в родинних стосунках з Ольґердом та ворогували з Московією.
1361 року Константинопольський патріарх уточнюючи межі юрисдикцій митрополита Романа та Олексія, визнав єпархії Малої Русі (Холмську, Галицьку, Перемиську та Луцьку) — частиною Литовської митрополії[1].
У 1362 році митрополит Роман помер. Після його смерти великий князь Ольґерд продовжує боротьбу за окремого митрополита для Литви-Руси та проти митрополита Олексія.
| Попередник: | Митрополит Литовсько-Руський 1354— 1362 |
Наступник: |
| Феогност Теодорит |
Кипріян |
Примітки ред.
- ↑ Вікторія Любащенко Польський король Владислав Ягайло і київський митрополит Кипріян: спроба церковної унії у XIV столітті. Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. – Львів, 2012. – Вип. 5. – 264 с.
Джерела та література ред.
- Русина О. В. Роман // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 276. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |