Романізація (культурна)
Романіза́ція (англ. Romanization; від лат. Romanus, «римський»), або Латиніза́ція (англ. Latinization) — процес культурної асиміляції Стародавнім Римом підлеглих народів (італіків, кельтів, іберів, германців, даків, греків, берберів, фінікійців, юдеїв тощо). Тривала від VI ст. до н.е. до V ст. н.е., від часів постання Римської Республіки до падіння Римської імперії. Відбувалася у провінціях. Особливо інтенсивно проходила в Середземномор'ї (Італія, Іспанія, Галлія, Сицилія, Сардинія, Корсика, Балеарські острови). Супроводжувалася запровадження на підлеглих територіях римських колоній та римського права, а з ним — римської культури: латини, звичаїв, побуту, техніки, мистецтва, архітектури тощо. З III століття важливим чинником романізації стало надання римського громадянства вільному населенню імперії, а з IV ст. — поширення християнства. Внаслідок романізації утворилася європейська універсальна культурна спільність, в межах якої постали держави романських та романізованих германських народів. У пізньоримській та італійській історіографії процес романізації сприймався як цивілізаційна місія Риму серед варварів.
Історія ред.
Процес романізації минав дуже швидко у Середземномор'ї (Італія, Іспанія, Прованс-Окситанія). У північніших і периферійних регіонах він був ускладнений через віддаленість, слабкий наплив колоністів з Італії і війни з сусідніми та/або автохтонними народами (кельти, германці, іллірійці). Як-от, у ряді місць романські мова і культура зникли під натиском інших народів (Паннонія, Іллірія, прирейнська Німеччина, країни Магрибу). У такий спосіб романським мові та культурі в античній Британії не вдалося закріпитися через германську навалу, хоча на півдні і південному сході Британії, де населення вже було знайоме з римськими товарами і способом життя, романізація була помітна, але так і не торкнулася широких прошарків населення. Тут було досить багато центрів міського типу, з'явилися римські вілли. В інших регіонах, особливо на півночі і сході зберігалися кельтські звичаї і традиційна соціальна структура.
У III в. Британія переживала період відносного гараздування, а IV століття часто іменується як «золота доба Римської Британії». Однак, незабаром вона стала об'єктом нової навали — з боку германських племен англів і саксів. Римська культура на півдні зникла, а на сході та півночі знову відродилися кельтські традиції, хоча класична латина продовжувала вживатися серед богословів і літописців [1].
Примітки ред.
- ↑ http://virlib.eunnet.net/books/ironage/part1/rom_britan.html Романізація Британії
Джерела ред.
- Botermann, Helga. Wie aus Galliern Römer wurden. Leben im Römischen Reich. Stuttgart 2005, ISBN 3-608-94048-0.
- Krauße, Dirk. Das Phänomen Romanisierung. Antiker Vorläufer der Globalisierung? // Imperium Romanum. Roms Provinzen an Neckar, Rhein und Donau. Archäologisches Landesmuseum Baden-Württemberg, Esslingen 2005, ISBN 3-8062-1945-1 S. 56-62.
- Romanisierung und Imperium. Neue Forschungsansätze aus Ost und West zu Ausübung, Transformation und Akzeptanz von Herrschaft im Römischen Reich. Konstanz 2013, ISBN 978-3-86628-467-8.
- Schucany, Cathy. Aquae Helveticae. Zum Romanisierungsprozess am Beispiel des römischen Baden. Basel, 1996, ISBN 3-908006-19-8.
- Woolf, Greg. Becoming Roman. The Origins of Provincial Civilization in Gaul. Cambridge: Cambridge University Press, 1998 (Reprint 2003), ISBN 0-521-41445-8.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Романізація (культурна)