Родіон Раскольников
| Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
| Ця стаття є сирим перекладом з англійської мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
Родіо́н Рома́нович Раско́льников — головний дійовий персонаж роману Федора Достоєвського «Злочин і кара».
| Родіон Раскольников |
|---|
Раскольников в романі ред.
Раскольников — колишній студент-юрист з Санкт-Петербурга, через брак коштів вимушений залишити навчання в університеті. Живе вкрай бідно.
Він вирішив убити одну стару, титулярного радника, що дає гроші на відсотки.
|
Стара дурна, глуха, хвора, жадібна, бере величезні відсотки, зла і заїдає чужий вік, мучачи у себе в робітниць свою молодшу сестру. «Вона нікуди не годна», «для чого вона живе?», «чи корисна вона хоч кому-небудь?» тощо. | 
|
|
|
Дає вчетверо менше, ніж коштує річ, а відсотків по п'яти й навіть по семи бере на місяць тощо. |
|
— частина I, глава VI | ||
|
|
Дає вчетверо менше, ніж коштує річ, а відсотків по п'яти й навіть по семи бере на місяць тощо. |
|
— частина I, глава VI | ||
На злочин, однак, не наважується, поки не отримує лист від матері, в якому йдеться про підготування одруження його сестри з якимсь паном Лужиним. Розуміючи, що сестра не любить майбутнього чоловіка, а жертвує собою заради добробуту сім'ї та, більшою мірою, заради самого Раскольникова, він обманом проникає у квартиру бабусі, вбиває і грабує її, попутно вбиваючи випадкового свідка в тій же квартирі.
Маючи свою теорію про те, що люди діляться на звичайних людей, що пливуть за течією, і людей, подібних Наполеону, яким дозволено все, Раскольников до вбивства зараховує себе до другої категорії; однак після вбивства виявляє, що повною мірою належить до першої.
Зовнішність ред.
Зовнішність героя в романі описується двічі.
|
|
До речі, він був гарний собою, з прекрасними темними очима, мав темно-русе волосся, ростом вище середнього, тонкий і стрункий… Він був настільки погано одягнений, що інша людина, навіть і звичайна людина, совість має не виходити в такому лахмітті на вулицю. |
|
— опис Раскольникова на початку твору. | ||
Пізніше Достоєвський створив інший портрет Родіона Романовича — після злочину він нагадує людину, з насилу перемагає сильний фізичний біль:
|
|
Брови його були зрушені, губи стиснуті, погляд збуджений |
|
Подібний «метод дворазового портретування» автор застосував і до опису зовнішності інших персонажів — зокрема, Соні Мармаладової і Свидригайлова. Цей художній прийом дозволив письменникові показати, що його герої за короткий відрізок часу пройшли через низку важких випробувань, що відбилося на їх зовнішності[1].
Прототипи ред.
1. Герасим Чистов.
Прикажчик, розкольник 27-ми років, який убив сокирою в грудні 1865 року в Москві двох бабусь (куховарку і пралю) з метою пограбування їх господині, міщанки Дубровиной. З залізної скрині були викрадені гроші, срібні й золоті речі. Убиті були знайдені в різних кімнатах в калюжах крові (газета «Голос» 1865 р. 7-13 вересня).
2. А. Т. Неофітів.
Московський професор загальної історії, родич по материнській лінії тітки Достоєвського купчихи А. Ф. Куманіна і поряд з Достоєвським один з її спадкоємців. Неофітів проходив у справі підроблювачів квитків 5%-го внутрішньої позики (порівняйте мотив миттєвого збагачення у свідомості Раскольникова).
3. П'єр-Франсуа Ласенер.
Французький злочинець, для якого вбивство людини було тим же самим, що «випити склянку вина»; виправдовуючи свої злочини, Ласенер писав вірші й мемуари, доводячи в них, ніби він «жертва суспільства», месник, борець із суспільною несправедливістю в ім'я революційної ідеї, нібито підказаної йому соціалістами-утопістами (виклад процесу Ласенер 1830-х років на сторінках журналу Достоєвського «Час», 1861 р. № 2).
У кінематографі ред.
У кіно Раскольников вперше був зображений Грегорі Чмара в німій екранізації «Раскольников», режисер Роберт Віне (1923 р.). Він був зображений Пітер Лорре у Йозеф фон Штернберг голлівудська кіноверсія (1935), Джон Герт в адаптації мінісеріалу BBC 1979 року, Патрік Демпсі в телевізійному фільмі 1998 року та Джон Сімм (2002 р.), Кріспін Гловер (2002 р.) та Ілля Кремнов (2005 р.). Персонаж Мішеля у Робер Брессон «Кишеньковий злодій» заснований на Раскольникові. Пол Шредер, який написав «Таксист» (1976 р.), своєю чергою, був натхненний персонажем Брессона Мішелем створити антигероя Тревіса Бікла, Роберта Де Ніро.[2] Британський психологічний трилер 2005 року Матч-пойнт Вуді Аллена — це дискусія з «Злочином і покаранням»: головний герой Кріс Уілтон (Джонатан Ріс Мейерс) рано спостерігається читання книги та ідентифікація з Раскольниковим.[3] Задумливий самотник, який вбиває бідну дівчину, яка любить його, тому що він вважає свої інтереси вищими за оточуючих, мало знає провини й уникає виявлення завдяки удачі. Аллен сигналізує про свої наміри більш поверхневою схожістю: обох майже не вражає несподівана поява художника на сходовій клітці, і обидва поліцейські грають із підозрюваним у кота та мишку. Його драма-трилер 2015 року «Ірраціональна людина» також натхненний «Злочином і покаранням», з головним героєм Ейбом Лукасом (Хоакін Фенікс) як його персонажем Раскольниковим.[4]
Примітки ред.
- ↑ Бєлов, 1979, с. 50—51.
- ↑ Johnston, Sheila (22 квітня 2018). Film-makers on film: Paul Schrader. The Telegraph (англ.). Лондон, Англія: Telegraph Media Group. Процитовано 16 липня 2018.
- ↑ Гойос, Харалампос / Living Life as an Opera Lover: On the Uses of Opera as Musical Accompaniment in Woody Allen's Match Point, «Senses of Cinema», випуск 40. Процитовано 21 січня 2012 р.
- ↑ Diamond, Stephen A. (17 серпня 2015 р.). "Irrational Man" Review: Woody Allen's Existentialism 101. Psychology Today (англ.). New York City: Sussex Publishers. Процитовано 16 липня 2018.