Роберт I (король західних Франків)
Роберт I (фр. Robert I, 15 серпня 866 — 15 червня 923, загинув у бою[1]) — молодший син графа Анжуйського Роберта IV Сильного, брат Одо Паризького — король Західного Франкського королівства (обраний у 922 році).
| Роберт I фр. Robert Ier | |
|---|---|
 | |
| Король західних франків | |
| Правління | 922-923 |
| Коронація | 29 червня 922 |
| Попередник | Карл III Простакуватий |
| Наступник | Рауль I |
| Біографічні дані | |
| Народження |
15 серпня 866 Анже, Мен і Луара |
| Смерть |
15 червня 923 (56 років) Суассон |
| Дружина | Адель дю Мен |
| Другий шлюб | Беатріса де Вермандуа |
| Діти | Адель, Емма, Гюго, Рішільд |
| Династія | Робертіни |
| Батько | Роберт IV Сильний |
| Мати | Аделаїда Турська |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Після отримання титулу герцога Франкського в 892 році від свого брата Еда, був поставлений ним на чолі багатьох графств, включаючи Паризьке графство та Нейстрійську марку. Роберт також був комендатором багатьох абатств. Після смерті його брата в 898 році він не висував претензій на французьку корону, але визнав право на неї за каролінзьким королем Карлом III Простакуватим, який, у свою чергу, згідно зі свідоцтвами Ріше Реймського (фр. Richer de Reims), утвердив Роберта як герцога Франкського. Роберт продовжував захищати північ Франції від атак норманів.
Мир між Карлом III та Робертом тривав до 921 року. Духовенство та знать ставали дедалі незадоволенішими правлінням Карла III, який зробив своїм фаворитом графа Аганона (фр. Haganon) (можливо також існування політичного приводу[2]).
За підтримки знаті Роберт напав на Карла, який втік у Лотарингію. Роберт був коронований королем Франції в Реймсі архієпископом Санським Готьє (фр. Gautier) у неділю, 30 червня 922 року. Карл зібрав армію і напав на Роберта. 15 червня 923 року, Роберт був убитий прапороносцем Карла Фюльбером (фр. Fulbert)[3] під час Битви при Суассоні. Згідно з деякими джерелами (наприклад, за свідоцтвом Адальберта Магдебурзького, продовжувача хронік Регінона Прюмського (фр. Réginon de prüm), Роберт був вбитий безпосередньо Карлом[4].
Попри загибель Роберта, завдяки холоднокровності його сина Гуго, перемогу в битві святкував клан Робертинів і Карл не зміг відвоювати французьку корону. Після битви королівська знать обрала Рауля, герцога Бургунського, зятя Роберта I, королем франків. Він був коронований 13 липня 923 року.
Діти ред.
Від першого шлюбу з Адель дю Мен (фр. Aélis/Adèle du Maine):
- дочка Адель (фр. Adèle) (бл. 892 — після 943), одружена прибл. до 907 року з Гербертом II, графом Вермандуа
Від другого шлюбу (приблизно від 894 року) з Беатріс де Вермандуа (фр. Béatrice de Vermandois) (бл. 880 — після 931), дочкою Герберта I, графа Вермандуа:
- дочка Емма Французька (бл. 894—934), одружена прибл. 918 року з Раулем I, герцогом Бургунським, пізніше — королем Франції
- син Гуго Французький (Великий) (897—956), герцог Франкський, в майбутньому — батько Гуго Капета
- дочка Рішільд (фр. Richilde)
Посилання ред.
- ↑ Генеалогія Роберта I на сайті Середньовічних земель
- ↑ Cf. Carlrichard Brühl, Naissance de deux peuples: Français et Allemands, Fayard, 1994, pp. 197—198.
- ↑ Згідно з хроніками Адемара Шабанського (Adémar de Chabannes), створеними приблизно на сто років пізніше: Histoire Gallica, мал. 101 с.79 3 виноска знизу: " Fulbertus Rodbertum regem per medium cerebri dividendo confodit ".
- ↑ Auguste Alphonse Étienne-Gallois, історик La Champagne et les derniers Carlovingiens 1853, c.67