Роберт Гвіскар (Robert Guiscard, близько 1015 — 17 липня 1085, острів Кефалонія) — норманський засновник Сицилійського королівства. .

Роберт I
давньофр. Robert Viscart
Роберт I
Роберт I
Князь Салерно
1077 — 17 липня 1085
Попередник: Сішельгаїта
Наступник: Боемунд I
Герцог Апулії
1059 — 17 липня 1085
Попередник: він сам як Граф Апулії
Наступник: Рожер I Гаманець
Герцог Калабрії
1059 — 17 липня 1085
Попередник: він сам як Граф Калабрії
Наступник: Рожер I Гаманець
Герцог Сицилії
1059 — 17 липня 1085
Попередник: він сам як Граф Сицилії
Наступник: Рожер I
Граф Апулії
1057 — 1059
Попередник: Онфруа
Наступник: він сам як Герцог Апулії
Граф Калабрії
1057 — 1059
Наступник: він сам як Герцог Калабрії
Граф Сицилії
1059 — 1059
Наступник: він сам як Герцог Сицилії
Рожер I
Граф Таренто
1080 — 17 липня 1085
Попередник: Річард Андріанський
Наступник: Боемунд I
 
Народження: 1016
Отвіль-ла-Гішар
Смерть: 17 липня 1085
Кефалінія
Причина смерті: інфекційне захворювання
Поховання: Веноза
Релігія: Християнство
Рід: Готвіль
Батько: Танкред д'Отвільd
Мати: Fressenda of Hautevilled
Шлюб: Alberada of Buonalbergod і Sikelgaitad
Діти: Рожер I Борса[1], Боемунд I, Guy of Hautevilled[1], Emma of Hautevilled, Matilde d'Altavillad, Robert Scaliod[1], Sibylle de Hautevilled[1], Olympiasd[1], Héria de Hautevilled[1], Mabille de Hautevilled[1] і Constance of Sicilyd[1]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія ред.

Роберт був шостим сином Танкреда Отвіля і старшим сином від другого шлюбу Танкреда з Фрессендою. Роберт прибув в Італію в 1046 році, набагато пізніше своїх старших єдинокровних братів, які вже встигли завоювати тут славу і землю, і звернувся до свого брата Дрого Апулійського. Дрого був готовий прийняти його тільки як звичайного рицаря, відмовившись одарити титулом і землями.

Розгніваний Роберт залишив Мельфі, протягом двох наступних років був звичайним найманцем у різних військових лідерів у регіоні. 1048 року він приєднався до Пандульфа IV Капуанського, але 1050 року той помер.

Роберт був знову змушений звернутися до Дрого, який доручив йому командування гарнізоном у нещодавно завойованій калабрійської фортеці Скрібла.

У 1050—1053 роках Роберт перебував у Калабрії, де окрім війни з візантійцями нормани під його командуванням займалися грабуванням мирного населення та монастирів. Хроністи Аматус з Монте-Кассіно, Вільгельм з Апулії та Жоффрей Малатерра розповідають про безліч випадків, у яких Роберт продемонстрував свої хитрість і спритність. Саме в Калабрії Роберт отримав своє прізвисько "Гвіскар", що означає "Хитрун".

На заклик свого брата Онфруа в 1053 Роберт Гвіскар на чолі власного загону взяв участь в історичній битві при Чивітате (18 червня 1053 року), в результаті якої в полон до нормандців потрапив папа Лев IX. Після битви при Чівітаті просування норманських завойовників на півдні Італії прискорилося.

Роберт протягом 1055 року підкорив всю «п'яту» Апулії, взявши Мінервіно, Отранто і Галліполі. Його брат Онфруа, злякавшись посилення позицій Гвіскара, знову відправив його до Калабрії, де Роберт протягом 1056 року провів вдалу кампанію проти Салерно і захопив Козенцу.

Навесні 1057 року Роберт був призваний в Мельфі, де його вмираючий брат Онфруа доручив Гвіскару опіку над своїми малолітніми синами. Однак після смерті Онфруа в серпні 1057 року Роберт сам був обраний графом Апулії, відсунувши в тінь своїх племінників.

Папа Миколай II узаконив завоювання Роберта Гвіскара (як здійснені, так і майбутні), проголосивши його в 1059 році герцогом Апулії, Калабрії і Сицилії, а Роберт Гвіскар приніс папі васальну присягу. До 1072 року Роберт Гвіскар володів Південною Італією і Сицилією (відвойованою у арабів), заклавши основи Сицилійського королівства.

Папа Григорій VII, який намагався припинити подальші завоювання Роберта Гвіскара, відлучив його в 1074 році від церкви, але в 1080 році зняв відлучення і передав Робертові Гвіскару в лен всі зайняті ним землі (зокрема Амальфі, Салерно), розраховуючи на його допомогу в боротьбі з імператором Генріхом IV. Продовжуючи воювати з Візантією, Роберт Гвіскар вторгся на Балканський півострів, завдав поразки військам Олексія I Комніна при Діррахії (1081).

У 1084 році прийшов на допомогу папі Григорію VII, обложеному в Римі імператором Генріхом IV, витіснив імператора з Рима, але при цьому розгромив і розграбував місто. Помер у розпал нової війни з Візантією.

Примітки ред.

Посилання ред.

Джерела ред.