Римарук Ігор Миколайович
| Ігор Миколайович Римарук | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Ігор Миколайович Римарук | |||
| Народився |
4 липня 1958 с. М'якоти, Ізяславський район, Хмельницька область | |||
| Помер |
3 жовтня 2008 (50 років) Львів ·автомобільна аварія | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поезія | |||
| Сфера роботи | поезія[2] | |||
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Римарук Ігор Миколайович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
І́гор Микола́йович Римару́к (4 липня 1958, М'якоти, Хмельницька обл. — 3 жовтня 2008, Львів) — український поет. Лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка (2002). Президент Асоціації українських письменників. Радник міністра культури з питань книговидання (2007).
Життєпис ред.
Народився 4 липня 1958 року в селі М'якоти Хмельницької області на історичній Волині в сім'ї сільських інтелігентів. Його батьки Римарук Микола Якович та Римарук Галина Василівна працювали педагогами в середній школі, яку Ігор закінчив на відмінно.
Писати вірші Ігор почав ще під час навчання в школі, юнацьке захоплення літературою вплинуло на вибір подальшого життєвого шляху. Після закінчення середньої школи успішно вступив і закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював у пресі та видавництвах.
Багаторічний головний редактор журналу «Сучасність», завідувач редакції сучасної української літератури видавництва «Дніпро».
Восени 2008 року на одній із вулиць Львова поета збила автівка[3]. Через кілька днів він помер.
Похований 6 жовтня 2008 року на 78 полі Личаківського цвинтаря.
Згодом, у часописі «Критика», опублікували посмертне слово поета і критика Костянтина Москальця, у якому зокрема йдеться:
Точна дата смерті Ігоря Римарука — 3 жовтня 2008 року — з'явилася в українській Вікіпедії буквально через кілька годин по тому, як ця смерть настала. <…> Він був поетом, височиною в пласкому поточному мовленні й існуванні, а височини, як відомо, першими притягують удари блискавиць та абсурду. Цинізму й нігілізму. І смерті, звичайно. Проте є одна незаперечна й універсальна істина, якої не обіймуть жоден Танатос і жоден абсурд. Усі вірші пишуться в теперішньому часі. Читаючи й перечитуючи їх, ми завжди в той час потрапляємо. Ми потрапляємо в час, у якому Ігор Римарук живий. І саме тому ми ніколи не будемо говорити про нього як про відсутнього — навіть знаючи точну дату на хресті й у Вікіпедії[4].
Особливості поезії ред.
У поезіях Римарука відчутний перманентний протест проти «легітимації», охрестоматійнення неомодерністських способів творення, спроба революційного формотворення в межах НМ-дискурсу. Римарук — вічний і відданий неофіт модернізму, один із безперечних предтеч ПМД-80, який уособив фаховість та ерудовану інтелігентність «вісімдесятників».
Творчість ред.
Упорядник антології нової української поезії «Вісімдесятники» (1990, Едмонтон).
Вірші перекладали багатьма мовами світу, друкували в англо-, іспано-, польсько-, російсько-, румунсько-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії.
Ігор Римарук та очолювана ним "Сучасність" стали у 80-х прямими спадкоємцями Миколи Зерова і "Книгаря", тобто духу неокласичного модернізму 20-х років, назавджи, здавалося, знищеного сталінськими репресіями[5].
Збірки ред.
- «Висока вода» (1984)
- «Упродовж снігопаду» (1988)
- «Нічні голоси» (1991)
- «Goldener Regen» («Золотий дощ», 1996, видавництво «Brodina», німецькою та українською мовами)
- «Діва Обида» (2000, 2002)
- «Бермудський трикутник» (2007)
- «Сльоза Богородиці» (2009).
- «Доброе время Твое» («Твій добрий час», (2011), у російських перекладах Наталії Бельченко та Володимира Ільїна та в картинах Сергія Слєпухіна).
- «Божественний вітер: останні вірші» (2012)
Примітки ред.
- ↑ https://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_igor-rimaruk-mav-chotiri-druzhini/259489
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Ігоря Римарука насмерть збив автомобіль. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 3 жовтня 2008.
- ↑ Костянтин Москалець. Я недовго буду тут… // Критика. Рік ХІІ. — 2008. — Ч. 10–11 (132—133). — С. 39.
- ↑ Москалець, Костянтин (2019). Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика. Львів: Видавництво Старого Лева. с. 120. ISBN 978-617-679-678-7.
Література ред.
- Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва, Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
Посилання ред.
- Римарук Ігор Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 480.
- Ігор Римарук. Як радісно бути поетом… [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Кость Москалець. Ігор Римарук, «Бермудський трикутник»[недоступне посилання з липня 2019]
- Віктор Неборак. Тернове небо Ігоря Римарука [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сучасність. — 2009. — № 10. — С. 160—166.
- В очікуванні Різдва [Архівовано 8 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Вірші на Поетиці [Архівовано 9 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Душа Римарука витікала через вірші