Вікіпедія

Рея Сільвія

у римській міфології матір Ромула і Рема

Рея (Реа) Сільвія (Latin: [ˈreːa ˈsɪɫu̯ia]), також відома як Ілія[1] була міфічною матір’ю близнюків Ромула та Рема, які заснували Рим.[2] Її історія описана в першій книзі Ab Urbe Condita Libri з Лівія[3],також і в Римській історії Кассія Діона. [4] У легенді про Рею Сільвію розповідається те, як Марс зґвалтував її, коли вона була весталкою, і в результаті цього вона народила Ромула та Рема.[5] Дана подія багато разів зображена в римському мистецтві[6]: історія згадувалася і в «Енеїді»,[7] і в творах Овідія.

Рея Сільвія зображена на саркофазі

На честь Реї Сільвії названий астероїд, супутники якого мають назву Ромул і Рем.

Легенда ред.

 
Символічне зображення міфу про Рею Сільвію на саркофазі в палаццо Маттеї . Більшість елементів історії можна знайти в сцені, що тут відображена. Центральною фігурою є Марс, він проходить повз Рею Сільвію, яку присипляє Сомнус, виливаючи на неї сік сну з рогу. Вовк - є уособленням річки, а храм Вести — це усі присутні.

Згідно з розповіддю Лівія, Рея Сільвія була дочкою Нумітора, царя Альба-Лонги, і походила від Енея. Молодший брат Нумітора Амулій захопив трон і вбив свого брата, а потім змусив Рею Сільвію стати весталкою, жрицею богині Вести. Оскільки весталки не могли бути у шлюбі, це гарантувало, що рід Нумітор не буде мати спадкоємців. Однак Рея завагітніла близнюками Ромулом і Ремом від бога Марса.[5]

За словами Плутарха, вона повірила в це, тому що бачила, як про її дітей доглядають дятел і вовк – тварини, які були священні для Марса.[8] У розповіді йдеться про те, що Рея Сільвія пішла в священний для Марса гай, щоб набрати воду для використання в храмі [9]. Тут вона зустріла Марса, який намагався її зґвалтувати, вона забігла в печеру, щоб втекти від нього, але марно. Згодом Марс пообіцяв, що її діти будуть чудовими.[10] Пізніше римський історик Лівій поставив під сумнів ці твердження про батьківство її дітей. [11]

Богиня Веста, для того щоб показати своє невдоволення і неприйняття дітей Реї Сільвії, змусила погасити священний вогонь у її храмі, потрясла свій вівтар і закрила очі свого образу.[12] За словами Еннія, богиня Венера була більш прихильною до Реї Сільвії[13] та її тяжкого становища.

 
Вовчиця ( лупа ) у Фонте Гайя, 14 ст

Коли Амулій дізнався про народження Ромула і Рема, він ув’язнив Рею Сільвію і наказав своєму слузі вбити маленьких близнюків. Але слуга виявив милосердя і відпустив їх на річку Тибр, яка, розлившись, залишила немовлят у водоймі біля берега. Там вовчиця ("лупа"), яка щойно втратила власних дитинчат, знайшла і вигодувала їх.[14] Рея Сільвія була врятована від смерті завдяки заступництву дочки Амулія - Анті.[15] [16] Проте, за словами Овідія, Рея Сільвія в кінцевому результаті сама кинулася в Тибр.[17]

Через роки Ромулу і Ремові вдалося скинули Амулія. Потім вони відправилися засновувати Рим.[18] [19]

У римському мистецтві ред.

 
Рея Сільвія, торс з римського театру Картахена, Іспанія. який був знову відкритий у 1988 році.

Незважаючи на те, що Лівій евгемеристично і реалістично розкриває цей міф, можна зрозуміти, що історія про те, як Марс зґвалтував Рею Сільвію, продовжувала набувати широкого визнання. Це можна помітити у повторювальності теми Марса, що відкриває Рею Сільвію в римському мистецтві: на барельєфі вівтаря Казалі (музеї Ватикану), у вигравірованому склі на Портлендській вазі (Британський музей) або на саркофазі в Палаццо Маттеї. Відкриття Марсом Реї Сільвії є прототипом «сцени винаходу» («сцена відкриття»), розповсюдженої в римському мистецтві; у грецьких прикладах подаються Діоніс і Аріадна або Селена та Ендиміон.

Портлендська ваза містить сцену, яка була інтерпретована як зображення «винаходу» або ж наближення Реї Сільвії Марсом.[20]

У Національному Романському музеї є зображення Реї Сільвії, яка спить під час зачаття Ромула і Рема на рельєфі.[21]

У римській літературі ред.

Якщо звертатися до версії, яка представлена Овідієм, саме річка Аніо змилується над нею і запрошує її правити його царством.[22]

В «Енеїді» Анхіз пророкує, що Рея Сільвія народить Ромула і Рема від Марса.[23]

Виношування Ромула Реєю Сільвією також згадується в римському творі «Чування Венери».[24]

Академічні аналізи ред.

  • У статті Розанни Лауріоли Рея Сільвія постає як приклад того, що жертви зґвалтування в римських міфах цінуються більше як матері й каталізатори змін, ніж як окремі особи.[25]
  • У статті Ревіки Гершт і Соні Мурінк зображення зґвалтування Реї Сільвії Марсом поділяють на цілих сім типів.[26]

Сучасна література ред.

Дивись також ред.

Посилання ред.

  • Livy. Book I . Ab urbe condita.
  • Ennius, Quintus. The Dream of Ilia (Rhea Silvia). Annales. Book 1.
  1. ↑ Dio, Cassius (1914). Dio's Roman History. Cambridge, MA: Harvard University Press. с. 13.
  2. ↑ Livy (1960). The History of Early Rome. New York: Heritage Press. с. 9—11.
  3. ↑ Livy (1960). The History of Early Rome. New York: Heritage Press. с. 9—11.
  4. ↑ Dio, Cassius (1914). Dio's Roman History. Cambridge, MA: Harvard University Press. с. 13.
  5. ↑ а б Livy I.4.2
  6. ↑ Gersht, Rivka; Mucznik, Sonia. Mars and Rhea Silvia (PDF). с. 116—123.
  7. ↑ Mathisen, Ralph W. (2019). Ancient Roman Civilization: History and sources. New York: Oxford University Press. с. 246.
  8. ↑ Mathisen, Ralph W. (2019). Ancient Roman Civilization: History and sources. New York: Oxford University Press. с. 69.
  9. ↑ Dio (1914). Dio's Roman History. Cambridge Massachusetts.
  10. ↑ Niebuher, B.G. (3 квітня 1843). The History of Rome. с. 184.
  11. ↑ Livy (1960). The History of Early Rome. New York: Heritage Press. с. 9.
  12. ↑ Niebuhr, B.G. (3 квітня 1843). The History of Rome. с. 184—185.
  13. ↑ Arieti, J.A. (1997). Rape in Antiquity: Rape and Livy's View of Roman History. с. 11. ISBN 9781905125876.
  14. ↑ The she-wolf is memorialised in the Medieval bronze Capitoline Wolf and is a symbol of Rome.
  15. ↑ Plutarch, "The Life of Romulus", 3.
  16. ↑ Dio, Cassius. Dio's Roman History. Cambridge, MA. с. 13.
  17. ↑ Arieti, J.A. (1997). Rape in Antiquity: Rape and Livy's view of Roman History. с. 210. ISBN 9781905125876. Процитовано 21 лютого 2020.
  18. ↑ Dionysius of Halicarnassus, Roman Antiquities, 71.5
  19. ↑ Livy, Ab Urbe Condita, Book 1.
  20. ↑ Noted by Haynes, D.E.L. (1968). The Portland Vase again. The Journal of Hellenic Studies. 88: 67. doi:10.2307/628671. JSTOR 628671.
  21. ↑ Albertson, Fred C. (1987). An Augustan temple represented on a historical relief dating to the time of Claudius. American Journal of Archaeology. 91 (3): 441—458. doi:10.2307/505365. JSTOR 505365.
  22. ↑ Ovid. The Flooded River. Amores. Book III, Elegy VI.
  23. ↑ Mathisen, Ralph W. (2019). Ancient Roman Civilization: History and sources. New York: Oxford University Press. с. 246.
  24. ↑ Mathisen, Ralph W. (2019). Ancient Roman Civilization: History and sources. New York: Oxford University Press. с. 363.
  25. ↑ Lauriola, Rosanna (2013). Teaching About the Rape of Lucretia: A Student Project. с. 682. Процитовано 21 лютого 2020.
  26. ↑ Gersht, Rivka; Mucznik, Sonia. Mars and Rhea Silvia (PDF). с. 116—123.
  27. ↑ Drake, David (2011). To Bring the Light. Lest Darkness Fall and Related Stories (collection).
  28. ↑ Rick Riordan (2 жовтня 2012). The Mark of Athena (The Heroes of Olympus, Book Three). Disney Book Group. с. 398. ISBN 978-1-4231-5516-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рея_Сільвія&oldid=40367472