Рендаку

Рендаку (яп. 連濁, дослівний переклад. "дзвінке звучання у послідовності") — явище в морфонології японської мови, що змінює глухе звучання на дзвінке у першому приголосному звуці у наступній не першій частині складеного слова або слова із префіксом. В сучасній японські мові, рендаку є загальним явищем, але іноді є непередбачуваним у застосуванні при прочитанні деяких слів, бо можуть бути винятки і додаткові правила.

При написанні кандзі наявність рендаку явним чином не вказується, але однозначним чином записується при використанні кана абеток, за допомогою симовола дакутен (знак що позначає голосні звуки).

Приклади

Рендаку зустрічається у наступних словах японської мови:

ひと + ひと → ひと-びと (人々) (знак повторення)

хіто + хіто → хітобіто («людина» + «людина» → «люди»)

とき + とき → とき-どき

токі + токі → токідокі («час» + «час» → «іноді»)

て + かみ → て-がみ

те + камі → теґамі («рука» + «папір» → «лист»)

はな + ひ → はな-び

хана + хі → ханабі («квітка» + «вогонь» → «феєрверк»)

はな + ち → はな-ぢ

хана + ті → ханадзі («ніс» + «кров» → «кровотеча з носа»)

こころ + つかい → こころ-づかい

кокоро + цукаі → кокородзукаі («серце» + «використання» → «міркування», «увага», «продуманість»)