Рейнджер-4

Рейнджер-4 — американський безпілотний космічний апарат, призначений для передачі зображень місячної поверхні впродовж 10 хвилин до зіткнення з поверхнею, доставки капсули з сейсмометром на поверхню, збору даних гама-випромінювання в польоті, вивчення відбивної здатності місячної поверхні, продовження випробувань за програмою Рейнджер для розробки наступних міжпланетних апаратів.

Рейнджер-4
Схема космічного апарата Рейнджер-блок 2. (НАСА)
Основні параметри
COSPAR ID	1962-012A
NORAD ID	00280
Тип апарата	дослідницький
Дата запуску	23 квітня 1962, 20:50 UTC
Ракета-носій	Атлас-Аджена Бі
Номер запуску	133D (AA4)
Космодром	Мис Канаверал, СК-12
Тривалість польоту	64 години
Технічні параметри
Маса	331,1
Джерела живлення	сонячні батареї
Посадка на небесне тіло
Небесне тіло	Місяць
Дата і час посадки	26 квітня 1962, 12:49:53 UTC
Місце посадки	15°30′ пд. ш. 130°42′ зх. д.
Прилади
Прилади	телевізійна камера, рентгенівський спектрометр, радарний висотомір, сейсмометр

Другий з трьох апаратів блоку 2.

Опис

Апарати блоку 2 висотою 3,1 м мали шестикутну базу діаметром 1,5 м. Дві панелі сонячних батарей розмахом 5,2 м, що розкривалися в польоті, кріпилися знизу до бази. Спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення, що розкривалася в польоті, була прикріплена знизу до бази. Нагорі розташовувалась капсула з приладами діаметром 30 см, вкрита оболонкою з бальси діметром 65 см для м'якої посадки. Апарат мав однокомпонентний двигун для корекції траєкторії, і твердопаливний двигун тягою 2 270 кг для гальмування.

У капсулі розташовувались: сейсмометр, підсилювач передавач потужністю 50 мВт, регулятор напруги, турнікетна антена, і 6 срібно-кадмієвих батарей, що мали забезпечити прилади живленням впродовж 30 діб. Капсула була розрахована на посадку зі швидкістю 130–160 км/годд

Серед обладнання Рейнджера-4 були:

• телевізійна камера-відикон зі сканувальним пристроєм, що здійснював один знімок за 10 с;
• рентгенівський спектрометр, змонтований на стрілі довжиною 1,8 м;
• радарний висотомір, що використовувався для вивчення відбивної здатності поверхні, а також для визначення моменту відокремлення капсули і вмикання гальмівного двигуна;
• сейсмометр, що мав витримати тверду посадку.

Система зв'язку:

• спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення,
• неспрямована антена з середнім коефіцієнтом підсилення,
• два передавача: один потужністю 50 мВт з частотою 960,1 МГц, другий потужністю 3 Вт з частотою 960,05 МГц

Живлення забезпечували 8680 сонячних елементів у двох панелях, що заряджали срібноцинкові акумуляторні батареї масою 11,5 кг ємністю 1 кВт-год

Управління здійснювалось напівпровідниковим комп'ютером і секвенсером та командами наземних операторів.

Орієнтацію забезпечували напівпровідникове реле часу, сонячні й земні сенсори, реактивні двигуни крену і повороту.

Температура регулювалась пасивним способом з використанням золотого і хромового напилення, білої фарби і полірованої алюмінієвої поверхні.

Політ

Рейнджер-4 було успішно запущено 23 квітня 1962.

Імовірно, внаслідок збою в роботі таймера центрального комп'ютера і секвенсера, не відбулось розкриття панелей сонячних батарей і орієнтації апарата. Вимірювальні прилади припинили роботу після 10 годин польоту. Апарат відстежувався за сигналами передавача капсули потужністю 50 мВт, що живився від батарей.

Рейнджер-4 зіткнувся зі зворотним боком поверхні Місяця 26 квітня 1962 о 12:49:53 UTC на швидкості 9600 км/год у точці з координатами 15°30′ пд. ш. 130°42′ зх. д.

Джерела

• Рейнджер-4 [Архівовано 3 липня 2016 у Wayback Machine.] в каталозі НАСА(англ.)
• Рейнджер-4 [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.] в Космічній енциклопедії(англ.)
• Рейнджери другого блоку [Архівовано 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.] в Енциклопедії астронавтики(англ.)
• Рейнджери другого блоку [Архівовано 6 вересня 2014 у Wayback Machine.] на Космічних сторінках Ґюнтера(англ.)
• Рейнджер-4 [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сторінці Лабораторії реактивного руху(англ.)