Вікіпедія

Ранітидин

хімічна сполука
Ранітидин
Систематизована назва за IUPAC
N-(2-[(5-[(Dimethylamino)methyl]furan-2-yl)methylthio]ethyl)-N'-methyl-2-nitroethene-1,1-diamine
Класифікація
ATC-код A02BA02
PubChem 3001055
CAS 66357-35-5
DrugBank DB00863
KEGG D00422
Торгівельне
найменування 		Zantac,[1] others
Хімічна структура
Формула C13H22N4O3S 
Мол. маса
Синоніми Dimethyl [(5-{[(2-{[1-(methylamino)-2-nitroethenyl]amino}ethyl)sulfanyl]methyl}furan-2-yl)methyl]amine
Фармакокінетика
Біодоступність
Зв'язування з білками плазми[en] 15%
Метаболізм
Період напіввиведення
Екскреція
Реєстрація лікарського засобу в Україні

Ранітиди́н — противиразковий засіб, належить до групи блокаторів H2-гістамінових рецепторів.[2] Він вибірково блокує гістамінові Н2-рецептори парієтальних клітин слизової оболонки шлунка і пригнічує виділення хлоридної кислоти. Під впливом ранітидину зменшується і загальний об'єм секреції, що призводить до зниження кількості пепсину у шлунковому вмісті.

Антисекреторна дія ранітидину створює сприятливі умови для загоювання виразок шлунка та дванадцятипалої кишки. Крім того, і сам ранітидин підвищує захисні фактори тканин гастродуоденальної зони: посилює репаративні процеси, поліпшує мікроциркуляцію, збільшує виділення слизових речовин.

У вересні 2019 року ймовірний канцероген N-нітрозодиметиламін (NDMA) був виявлений у продуктах ранітидину ряду виробників, що призвело до відкликання.[3][4][5][6] Уже в 2020 році Ранітидин цілковито замінено на Фамотидин у США, призупинено використання в Європейському Союзі та Австралії.[7][8][9][10][11][12]

Фармакокінетика ред.

Препарат після приймання внутрішньо добре всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 −3 год після приймання препарату. Тривалість інгібування секреції становить 8 — 12 годин. Приблизно 50 % препарату є біоакумульовані після перорального дозування, й існує значний пресистемний метаболізм. Їжа впливає мінімально на всмоктування. Зв'язування з білками — 15 %. Препарат проникає у спинномозкову рідину, грудне молоко та крізь плацентарний бар'єр. Ранітидин метаболізується незначно, з утворенням N-оксиду ранітидину, десметилранітидину і S-оксиду ранітидину. Активна секреція відбувається у ниркових канальцях. В основному препарат виводиться із сечею в незміненому вигляді (30 — 70 % наступного перорального дозування), частково — у вигляді метаболітів за 24 години. Період напіввиведення препарату становить 2 — 3 години після перорального приймання. Виведення значно затримується у пацієнтів з порушеннями функції печінки і нирок.[2]

Показання для застосування ред.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Показанням для застосування є виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, неатрофічний гастрит з підвищеною секреторною діяльністю, гастроезофагеальний рефлюкс, гастродуоденіт та інші захворювання, що супроводжуються гіперсекрецією.

Спосіб застосування та дози. Для лікування виразкової хвороби в разі відсутності Helicobacter pylori, невиразковій дискінезії, гастродуоденіті, хронічному неатрофічному гастриті ранітидин приймають двічі на добу по 1 таблетці (150 мг) вранці та ввечері або 1 раз на ніч по 2 таблетки. Добова лікувальна доза ранітидину — 300 мг (2 таблетки по 150 мг). Приймання препарату не залежить від вживання їжі.[2]

Курс лікування ред.

Курс лікування триває у середньому 4 — 6 тижнів і може бути подовжений до 8 тижнів. Для профілактики рецидивів виразкової хвороби препарат приймають по 1 таблетці 1 раз на добу (перед сном) протягом 45 днів у весняно-осінній період.

У хворих із супутнім порушенням функції нирок, при яких рівень креатиніну в сироватці крові перевищує 3,3 мг/100 мл, добова доза ранітидину зменшується до ½ таблетки двічі на добу (загальна доза — 150 мг). Максимальна добова доза 4 — 6 таблеток (600 мг) на добу.

Лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби — по 1 таблетці 4 рази на добу, 4 — 8 тижнів. Підтримувальна терапія при гастроезофагеальному рефлюксі — по 1 таблетці на добу протягом 12 місяців.

Побічна дія ред.

Побічна дія з боку:[2]

Алергічні реакції: кропив'янка, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм, мультиморфна еритема.

Інші: алопеція, гіперпролактинемія, рецидивуючий паротит.

Протипоказання ред.

Протипоказанням до застосування препарату є:[2]

  • гіперчутливість до ранітидину,
  • тяжкі порушення функції печінки і нирок,
  • вагітність і лактація,
  • вік до 14 років.

Передозування ред.

Симптоми передозування: судоми, брадикардія, шлуночкові аритмії.

Лікування — симптоматичне; промивання шлунка, спричинення блювання. При розвитку судом — призначення діазепаму внутрішньовенно; при брадикардії або шлуночковій аритмії — атропін, лідокаїн. Гемодіаліз — ефективний.

Особливості застосування ред.

З обережністю призначають ранітидин хворим з порушенням функції нирок, з порфірією (в анамнезі) і дітям старше 14 років. Перед початком лікування слід виключити наявність злоякісних новоутворень у стравоході, шлунку і дванадцятипалій кишці. У хворих похилого віку з порушеннями функції печінки або нирок можливий розлад (сплутаність) свідомості, що обумовлює необхідність зниження дози.

При довготривалому лікуванні в ослаблених хворих в умовах стресу можливе бактеріальне ураження шлунка.

Слід мати на увазі, що на тлі приймання ранітидину можливе спотворення результатів лабораторних показників — підвищення рівня креатиніну, активності трансаміназ і гама-глутамілтранспептидази в плазмі.

Під час лікування ранітидином слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Паління знижує ефективність ранітидину. Збільшує AUC (площа під кривою «концентрація-час») і концентрацію метопрололу в сироватці крові (відповідно на 80 % і 50 %), при цьому період напіввиведення метопрололу підвищується з 4,4 до 6,5 годин.

Пригнічує метаболізм у печінці феназону, амінофеназону, діазепаму, гексобарбіталу, пропранололу, лідокаїну, фенітоїну (зростає ризик розвитку атаксії), теофіліну, непрямих антикоагулянтів (посилює їх дію).

Антациди, сукральфат — уповільнюють абсорбцію ранітидину (при одночасному застосуванні перерва між прийманням антацидів і ранітидину повинна бути не менше 1 — 2 годин).

Ранітидин сприяє уповільненню секреції нирками прокаїнаміду, збільшенню концентрації останнього в плазмі.

Примітки ред.

  1. ↑ Zantac 150 (ranitidine hydrochloride) Tablets, USP Zantac 300 (ranitidine hydrochloride) Tablets, USP. DailyMed. 28 June 2018. Архів оригіналу за 4 July 2022. Процитовано 18 February 2021.
  2. ↑ а б в г д РАНІТИДИН (RANITIDINUM) Діюча речовина
  3. ↑ Health Canada assessing NDMA in ranitidine. Health Canada. 13 September 2019. Архів оригіналу за 26 September 2019. Процитовано 26 September 2019.
  4. ↑ Statement alerting patients and health care professionals of NDMA found in samples of ranitidine. U.S. Food and Drug Administration (FDA). 13 September 2019. Архів оригіналу за 26 September 2019. Процитовано 26 September 2019.   Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  5. ↑ EMA to provide guidance on avoiding nitrosamines in human medicines. European Medicines Agency (Пресреліз). 13 September 2019. Архів оригіналу за 31 December 2019. Процитовано 19 September 2019.
  6. ↑ FDA updates and press announcements on NDMA in Zantac (ranitidine). U.S. Food and Drug Administration (FDA). 28 October 2019. Архів оригіналу за 29 October 2019. Процитовано 28 October 2019. FDA observed the testing method used by a third-party laboratory uses higher temperatures. The higher temperatures generated very high levels of NDMA from ranitidine products because of the test procedure. The FDA published the method for testing angiotensin II receptor blockers (ARBs) for nitrosamine impurities. That method is not suitable for testing ranitidine because heating the sample generates NDMA.
    FDA recommends using an LC-HRMS testing protocol to test samples of ranitidine. FDA's LC-HRMS testing method does not use elevated temperatures and has shown the presence of much lower levels of NDMA in ranitidine medicines than reported by the third-party laboratory. International regulators using similar LC-MS testing methods have also shown the presence of low levels of NDMA in ranitidine samples.       Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  7. ↑ Questions and Answers: NDMA impurities in ranitidine (commonly known as Zantac). U.S. Food and Drug Administration (FDA). 11 October 2019. Архів оригіналу за 24 October 2019. Процитовано 23 October 2019.   Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  8. ↑ FDA Requests Removal of All Ranitidine Products (Zantac) from the Market. U.S. Food and Drug Administration (FDA) (Пресреліз). 1 April 2020. Архів оригіналу за 28 March 2021. Процитовано 1 April 2020.   Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  9. ↑ Suspension of ranitidine medicines in the EU. European Medicines Agency (Пресреліз). 30 April 2020. Архів оригіналу за 5 January 2021. Процитовано 2 June 2020.
  10. ↑ Ranitidine-containing medicinal products. European Medicines Agency (EMA). 30 April 2020. Архів оригіналу за 6 May 2020. Процитовано 6 May 2020. Text was copied from this source which is © European Medicines Agency. Reproduction is authorized provided the source is acknowledged.
  11. ↑ Ranitidine. Therapeutic Goods Administration (TGA). 2 April 2020. Архів оригіналу за 29 August 2021. Процитовано 19 July 2020.
  12. ↑ Wagner JA, Dinh JC, Lightdale JR, Gold BD, Colombo JM (July 2021). Is this the end for ranitidine? NDMA presence continues to confound. Clinical and Translational Science. 14 (4): 1197—1200. doi:10.1111/cts.12995. PMC 8301580. PMID 33934515.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з фармакології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ранітидин&oldid=42224238