Вікіпедія

Пітер Лелі

Пітер Лелі (англ. Peter Lely 14 вересня, 1618, Вестфалія — 30 листопада, 1680, Лондон, Королівство Англія) — англійський художник XVII ст., голландського походження. Справжнє ім'я Пітер ван дер Фес.

Пітер Лелі
Pieter van der Faes англ. Peter Lely
Автопортрет, олія на полотні, бл. 1660 р.
При народженні Pieter van der Faes(Пітер ван дер Фес)
Народження 14 вересня 1618(1618-09-14)[1][2][…]
Зост, Duchy of Westphaliad, Священна Римська імперія[4]
Смерть 30 листопада 1680(1680-11-30)[1][2][…] (62 роки)
  Ковент-Гарден (квартал), Англія або Лондон, Королівство Англія[5][4]
Національність англієць голландського походження
Країна  Голландська республіка
Жанр живопис, малюнок
Навчання Пітер де Греббер (Гарлем, Голландія)
Діяльність художник, рисувальник
Напрямок бароко
Роки творчості 1628—1680
Покровитель лорд Нортамберленд, король Карл І, потім Карл ІІ Англійський
Вплив Майстерня Пітера Пауля Рубенса, Антоніс ван Дейк, фламандське бароко
Вплив на художників-портретистів у Лондоні
Відомі учні Olivier van Deurend і Джон Грінхілл
Член Гарлемська гільдія святого Лукиd
Твори Peter Pett and the Sovereign of the Seasd, Portrait of Charles I, with his second son, James, Duke of Yorkd і Portrait of George Monck, 1st Duke of Albemarle, English Admiral and Statesmand
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Ґетті, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Штедель, Музей мистецтва Метрополітен, Музей Грунінгеd, Royal Museums Greenwichd, Рейксмузей, Національні галереї Шотландіїd, Королівський замок у Варшаві, Royal Armouriesd, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Національна портретна галерея Швеції, Художній музей Волтерс, Реннський музей образотворчого мистецтва, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Єльський центр британського мистецтваd, Картинна галерея Далвічd, Національна портретна галерея (Лондон)[6], Національна галерея, Художня галерея Південної Австралії, SCAD Museum of Artd, Музей мистецтв Карнегіd, Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Національна бібліотека Уельсу, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Музей Конде, Національна галерея Ірландії, Далласький музей мистецтв, Рінглінг музей, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Смітсонівський музей американського мистецтва[7], National Museum Paleis het Lood[8], Нью-Йоркське історичне товариствоd, Національна портретна галерея Шотландії, Princeton University Art Museumd, Баварські державні колекції картинd, Гемптон Корт, Ноул-хаус, Ham Housed, Національний морський музей, Музей судноплавства (Амстердам), Dutch Navy Museumd, Watford Museumd, Museum of the History of Franced, Галерея Уффіці, Courtauld Galleryd, Нантський музей образотворчого мистецтва, Wycombe Museumd, Петвет-Хаус, Королівський корнуольський музейd, Кенвуд-хаус, Манчестерська художня галереяd, Ferens Art Galleryd, Holburne Museumd, Bolton Museumd, Guildhall Art Gallery and London's Roman Amphitheatred, Зібрання Баррелаd, Тейт Британія, Cromwell Museumd, Valence House Museumd, Музей Вікторії та Альберта, Pollok Housed, Галерея мистецтв Вокера, Художня галерея леді Левер, Музей Боуз, Національний музей Кардіффа, Hereford Museum and Art Galleryd, The Wilsond, Ulster Museumd, Russell-Cotes Art Gallery & Museumd, Мистецька галерея Йоркаd, Government Art Collectiond, Carmarthenshire County Museumd, Audley End Housed, Кінгстон-Лейсі, Coughton Courtd, Burton Constable Halld, Cannon Halld, Lamport Halld, Ашмолеан музей, Lacock Abbeyd, Brighton Museum & Art Galleryd, Abbot Hall Art Galleryd, Королівський замок на Вавелі, Денверський художній музей, Peterborough Museum and Art Galleryd, The Boxd, Maidstone Museum and Bentlif Art Galleryd, Міський музей «Лакенхал» (Лейден), Grimsby Fishing Heritage Centred і Lancaster Maritime Museumd
Нагороди
Лицар-бакалавр
CMNS: Пітер Лелі у Вікісховищі

Голландський період ред.

Народився у місцевості, котра нині належить Вестфалії, Німеччина. В невеликому німецькому місті його батько-голландець перебував на службі офіцером у курфюрста Брандендурзького.

Художнє ремесло опановував у місті Харлем, Голландія, у майстрні художника Пітера де Греббера (бл. 1600 — бл.січня 1653). Батько Пітера сам був художником і співпрацював у майстерні Пітера Пауля Рубенса. Коли батько відбув 1618 року у Антверпен, разом з ним відбув і син Пітер Греббер, що надало можливість знати самого Рубенса і всмоктати спливи фламандського бароко і деякі риси творів численних майстерів рубенсової майстерні. Відблиски впливів антверпенських майстрів були притаманні і творам Пітера де Греббера, а відтак були привабливі до сприйняття їх молодим Пітером ван дер Фесом, котрий стане Пітером Лелі лише у Лондоні. Ранні твори харлемського періоду або не збережені, або ідуть як твори Пітера де Греббера, голови майстерні.

1637 року Пітер ван дер Фес був прийнятий у гільдію св. Луки міста Харлем. Прізвище або псевдонім Лелі нібито прийнято молодиком на знак королівських лілей, що були на рідному будинку батька у місті Гаага, де батько народився.

Англійський період ред.

Двадцятитрірічний художник-початківець (1641 року) відбув у Лондон. Він приніс з собою відблиски мистецтва фламандського бароко та утрехтських караваджистів. Як і його вчитель, створював у компромісній манері біблійні і міфологічні композиції з впливами фламандських барокових митців і голландських реалістів XVII ст. Стримане бароко новоприбулого художника непогано укладалось у вимоги до мистецтва пихатої англійської аристократії, котра не розділяла бравурної барокової пристрасті фламандців чи італійців, але волала власного звеличення у пишній манері. Цю манеру діяльно підтримав Пітер ван дер Фес (що став Пітером Лелі), котрий вивчав парадні портрети роботи Антоніса ван Дейка. І як послідовник щойно померлого Антоніса ван Дейка виробився у модного портретиста і нащадка його компліментарної манери.

Серед перших покровителів художника — лорд Нортамберленд.

  •  
    «Коханці у пейзажі»,бл. 1640 р., Музей красних мистецтв (Валансьєн)
  •  
    «Венера і Амур»
  •  
    «Сусанна і старі», бл. 1650 р., картинна галерея Далвіча

Популяризація техніки меццо-тінто ред.

Перебування у Лондоні перетворилося на постійне місце життя і творчості. Як і Антоніс ван Дейк, він створив майстерню з численними помічниками і учнями. Були розроблені схеми парадних портретів за номерами, що полегшувало помічникам підготовчі роботи до нового портрета. Деяка монотонність портретів на замову зменшувалась різними додатками і деталями — квітами, музичними інструментами, різноманітними сукнями дам, котрі і самі піклувались про пишність і ефектність враження. Поточне виробництво портретів на замову зробило Пітера Лелі одним із найпродуктивніших англійських майстрів XVII ст. і по смерті художника залишилась велика кількість робіт його і його помічників. По смерті художника помічники також закінчували незавершені картини і портрети і знову пускали їх у продаж.

Аби збільшити рекламу власної майстерні, Пітер Лелі почав використовувавти техніку меццо-тінто, що надавала можливість у чорно-білій гравюрі передавати художні ефекти портретів його роботи. З цією метою він запросив у Лондон голландських майстрів меццо-тінто. Відтоді техніка меццо-тінто отримала поширення і у Королівстві Англія.

Серія портретів Віндзорські красуні ред.

Декоративне сприйняття живих жінок сприяло появі серії портретів красунь на англійський смак. Це десять портретів молодих паньонок, що прислужували або створювали привабливе оточення при королівскому дворі. Назва серії утворена від королівського замка Віндзор, де портрети прикрасили палацові стіни. Згодом портрети передали у палац Хемптон Корт.

Замову на створення портретів власних подруг і знайомих аристократок надала принцеса Йоркська, Анна Хайд.

Галерея — Віндзорські красуні ред.

  •  
    «Генріета Англійська, принцеса Орлеанська», 1662 р.
  •  
    «Барбара Віллерс як Мінерва», бл. 1662 р.
  •  
    «Анна Хайд, принцеса Йоркська», бл. 1662 р.
  •  
    «Джейн Нідхем як Деметра», до 1665 р.
  •  
    «Маргарет Брук, леді Денхем», бл. 1665 р.
  •  
    «Генріета Бойл, графиня Рочестер», рідна сестра чоловіка принцеси Йоркської Анни Хайд, 1665 р.
  •  
    «Елізабет Ріоутслі, пізніше графиня Нортумберленд», бл. 1665 р.
  •  
    «Анна Дігбі, графиня Сандерленд », до 1666 р.
  •  
    «Елізабет Гамільтон, графиня Гремонт», бл. 1670 р.

Портрети морських офіцерів ред.

 
Пітер Лелі. «Принц Джеймс, герцог Йоркський», до 1673 р.

Антиподом серії Віндзорські красуні стануть тринадцять портретів англійських моряків — адміралів і капітанів. Замовником серії був принц Джеймс, герцог Йоркський. Для його колекції і були створені портрети морських офіцерів, що служили під його орудою у битві при Лоустофті 13 червня 1665 р.

Практично всі вони учасники Другої англо-голландської війни (1665—1667 рр). На початок XXI ст. портрети моряків-аристократів передані у Національний морський музей у Гринвічі.

  •  
    «Джордж Монк, 1-й князь Албемарл», бл. 1666 р.
  •  
    «Сір Джон Харман»
  •  
    «Віце-адмірал Крістофер Мінгс», бл. 1666 р.
  •  
    «Адмірал Джон Лоусон»
  •  
    « Адмірал Томас Тідмен»
  •  
    «Принц Руперт Рейнський»

Мармурова Венера доби еллінізма або Лелі-колекціонер ред.

Статки художника, що розбагатів, дозволили зібрати власну колекцію картин, де були Тиціан, Паоло Веронезе, Пітер Пауль Рубенс, Клод Лоррен тощо. Колекція Пітера Лелі включала також велику колекцію малюнків західноєвропейських майстрів.

Всі мистецькі колекції художника були у роздріб продані по його смерті.

Серед цікавих зразків мистецької колекції художника опинилась і мало пошкоджена мармурова «Венера», римська копія з твору доби еллінізма. Художник перехопив скульптуру на розпродажі королівського зібрання. «Венера» по смерті художника пройшла через нових власників і згодом потрапила до збірок у Британський музей, де експонується і нині.

Смерть ред.

Пітер Лелі помер у Ковент-Гардені. Його поховали у церкві св. Павла, Ковент-Гарден.

Галерея творів ред.

  •  
    «Знайдення малюка Мойсея донькою фараона», Реннський музей образотворчого мистецтва, Ренн.
  •  
    « Сер Вільям Комптон», бл. 1655 р.
  •  
    «1-й лорд Кліфорд», бл. 1672 р.
  •  
    Штудія до портрета двох дітей
  •  
    «Алегорія кохання з 1-м лордом Вільямом Клавеном та Елізабет Стюарт»
  •  
    «Софі Пфальцська»
  •  
    «Джилберт Шелдон»
  •  
    «Елізабет Капел, леді Карнарвон»
  •  
    «Портрет Олівера Кромвеля»
  •  
    «Бартоломью Бел»

Див. також ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пітер Лелі

Джерела ред.

  • Millar, Oliver 'Sir Peter Lely 1618-80' [London]: National Portrait Gallery, 1978
  • A.Prater, H.Bauer: Malerei des Barock, Köln, 1997
  • Гос. Эрмитаж, «Западноевропейская живопись», каталог 2, Ленинград, «Аврора», 1981

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124016626 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Peter Lely
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б RKDartists
  5. ↑ https://www.nga.gov/collection/artist-info.1477.html
  6. ↑ https://www.npg.org.uk/collections/search/person/mp02697/sir-peter-lely?search=sas&sText=lely&OConly=true
  7. ↑ https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=6463
  8. ↑ Stadhouder- Koning Willem III
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пітер_Лелі&oldid=41480678