Підзамочок
Підза́мочок — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване в центрі району, на річці Стрипа. Фактично частина міста Бучач.
| село Підзамочок | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070270023851 |
| Облікова картка | Підзамочок |
| Основні дані | |
| Населення | 1541 |
| Територія | 1,050 км² |
| Густота населення | 1467,62 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48423 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°04′38″ пн. ш. 25°23′53″ сх. д. / 49.07722° пн. ш. 25.39806° сх. д.Координати: 49°04′38″ пн. ш. 25°23′53″ сх. д. / 49.07722° пн. ш. 25.39806° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Дячек Орест Едуардович |
| Карта | |
  Підзамочок | |
 Підзамочок | |
| Мапа | |
| |
|
| |
У селі є геологічна пам'ятка природи — відслонення міоценових відкладів.
Назва ред.
Польське видання «Encyklopedja powszechna» (Том 4) стверджувало, що назва села також була Підзамче.[1]
Історія ред.
8 листопада 1764 року у Львові було оформлено акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького» (відпис знаходиться в архіві домініканів у Кракові). За ним:
- місто Бучач з палацом, передмістями, селом Підзамочок та 14 сіл, належних до цього Бучацького ключа, отримували Міхал Антоній Потоцький (†1766) і його брат — львівський каштелян Юзеф.[2]
Наступна писемна згадка — 1785.
Працювали папірня, філія Варшавської ткацької фабрики, млин.
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інших.
У 1830-х роках перебував художник, етнограф Єжи Глоговський, який намалював зображення селян Підзамочка.[3]
Римо-католицька громада села належала до парафії в м. Бучач наприкінці ХІХ ст.[4] Кількість римо-католиків (поляків): 1880 р. — 1344 особи, 1900 р. — 1731 ос.[5]
За часів ЗУНР у місцевій державній адміністрації було немало поляків (як і в Дулібах).[6]
За даними на 1932 р., всіх мешканців 2320 осіб; з них: українців 40, поляків 2190 (94,4 %[5]), жидів 90.[7]
В селі проживають багато родин, виселених у результаті депортації лемків у 1944—1947 роках.
4 жовтня 2015 року відбувся перший фестиваль «Свято в старому замку», який, за словами сільського голови Івана Лепака, має стати традиційним.[8][9] Під час фестивалю відбулась реконструкція бою захисників замку з турецько-татарським військом 1676 року.[10]
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[11].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[12].
Пам'ятки ред.
- руїни фортеці (див. Підзамочок-замок) (1600 р.).
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (реконструйована і реставрована 1991 з костелу)
- статуї («фіґури»):
- св. Антонія Падевського (Падуанського) (1829[13])
- Божої Матері (1905, відновлена 1990).
Соціальна сфера ред.
Діють загальноосвітня школа 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, народний аматорський обрядово-фольклорний лемківський хор, торгові заклади, автомийки, ресторани та готелі, Станція технічного обслуговування "СТО Експерт", від 2007 — насіннєвий завод «Бучачагрохлібпрому».
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- Анатолій Рудницький (нар. 1965) — український художник.
- Людвік Рутина — священик Римо-католицької церкви.
- Віктор Френчко (нар. 1949) — український скульптор.
- Володимир Качмарчик (нар. 1956) — доктор мистецтвознавства, професор[14]
Проживання, праця ред.
- Маріанна з Домбровських гербу Єліта (найстарша донька скарбника галицького Яна Антонія Домбровського) — дружина власника села Миколи Василя Потоцького; деякий час проживала в замку, потім — монахиня у Львові[15]
- Володимир Бігуняк — український учений, педагог, доктор медицини[16]
- Микола Козак — краєзнавець[17]
- Ганна Ковалишин — директор будинку культури та керівник лемківського народного хору, Заслужений працівник культури України (2016).[18]
- Янош Гаврош — 3-разовий володар Кубка СССР «Золотий колос» (1969—71 роки) в складі команди «Колос» (Бучач).[19]
Власники села ред.
Примітки ред.
- ↑ Encyklopedja powszechna. — T. 4. — S. 540. (пол.)
- ↑ T. H. Skrzypecki. Potok Złoty… — S. 78.
- ↑ І. Дуда. Глоговський Юрій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 364-365. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ С. Шипилявий. Римо-католицька церква в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 418.
- ↑ а б С. Шипилявий. Римо-католики (поляки) в Бучаччині (на основі статистики В. Кубійовича) // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 428.
- ↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України, видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 89. — ISBN 5-7707-7867-9
- ↑ Проф. д-р В. Кубійович. Статистика Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 424.
- ↑ Фестиваль «Свято в старому замку» — у с. Підзамочок
- ↑ Лицарські бої, ярмарок та концерт — у замку на Тернопільщині. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
- ↑ В замку на Тернопільщині реконструюють битву з турками 1676 року
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
- ↑ Реставратори врятували скульптуру св. Антонія з Бучача: розгадані секрети / Б. а. // galinfo. — 2017. — 28 червня.
- ↑ - Енциклопедія Сучасної України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11412 (ua) . Процитовано 7 серпня 2018.
- ↑ T. H. Skrzypecki. Potok Złoty… — S. 77.
- ↑ П. Слюсарчук, В. Уніят. Підзамочок… — С. 82.
- ↑ М. Василечко. Козак Микола Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 291. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Указ Президента України від 22 січня 2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Л. Легкий, Г. Яворський. Колос (Колгоспник) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 145-146. — ISBN 966-528-199-2.
Література ред.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Лепак І., Уніят В. Підзамочок // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 637—639. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Слюсарчук П., Уніят В. Підзамочок // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 82. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Podzameczek // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 492. (пол.) — S. 492. (пол.)
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Подорожні Замальовки — Підзамочок на YouTube // ТТБ. — 2015. — 12 жовтня.
|
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |