Вікіпедія

Підвисоке (Тернопільський район)

село в Україні, у Тернопільському районі Тернопільської області
(Перенаправлено з Підвисоке (Бережанський район))

Підвисо́ке — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 5 квітня 2019 року адміністративний центр колишньої Підвисоцької сільської ради, якій були підпорядковані села Гутисько та Демня. Населення — 284 особи (2007). Дворів — 107[1].

село Підвисоке
Залізнична станція Підвисоке
Залізнична станція Підвисоке
Залізнична станція Підвисоке
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Нараївська сільська громада
Код КАТОТТГ UA61040310130011329
Облікова картка Підвисоке 
Основні дані
Засноване на початку XVI століття
Перша згадка 30 січня 1447
Населення ▼ 271 (2014)
Площа 1.15 км²
Густота населення 275.65 осіб/км²
Поштовий індекс 47523
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°23′40″ пн. ш. 24°47′34″ сх. д. / 49.39444° пн. ш. 24.79278° сх. д. / 49.39444; 24.79278Координати: 49°23′40″ пн. ш. 24°47′34″ сх. д. / 49.39444° пн. ш. 24.79278° сх. д. / 49.39444; 24.79278
Водойми Нараївка
Відстань до
районного центру 		16 км
Найближча залізнична станція Підвисоке
Місцева влада
Адреса ради 47513, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Нараїв, вул. Центральна, 6
Карта
Підвисоке. Карта розташування: Україна
Підвисоке
Підвисоке
Підвисоке. Карта розташування: Тернопільська область
Підвисоке
Підвисоке
Мапа
Мапа

CMNS: Підвисоке у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Підвисоке.

Географія ред.

Село Підвисоке розташоване по обидва береги річки Нараївки, серед пагорбів Рогатинського Опілля. Через село проходять автошлях міжнародного значення E50 (відтинок Рогатин — Бережани) та неелектрифікована залізнична лінія Ходорів — Тернопіль, на якій знаходиться станція Підвисоке.

У селі є такі вулиці:[2] Заводська, Зелена та Тараса Шевченка.

На схід від села розташована Опільська печера, а також діє Підвисоцьке родовище вапняку.

Клімат ред.

Для села характерний помірно континентальний клімат. Підвисоке розташоване у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Підвисокого
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,1 0,2 5,3 13,3 19,2 22,4 23,7 23,1 18,8 13,0 5,8 0,9 12
Середня температура, °C −4,1 −2,6 1,7 8,5 13,8 17,1 18,4 17,7 13,7 8,5 2,9 −1,6 7
Середній мінімум, °C −7 −5,4 −1,9 3,7 8,5 11,8 13,1 12,3 8,7 4,0 0,0 −4 3
Норма опадів, мм 32 31 34 50 78 91 95 72 56 39 38 41 657
Джерело: climate-data.org

Історія ред.

Поблизу Підвисокого виявлено археологічні пам'ятки доби ранньої бронзи.

Село згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду[3].

19 жовтня 1524 року Мартин та його двоюрідний брат Федько (г. Остоя), повернувшись з турецької неволі, отримали підтвердження на володіння дідичним поселенням Підвисоким.

 
Підвисоке на старій листівці

У 1548 році поселенням володів Яків Висоцький, а у 1578 році володіли Іван — син Михайла та Іван — син Васьки Підвисоцьких.

У 1595 році король Сигізмунд дав дозвіл Яну Висоцькому закласти містечко Підвисоке на основі магдебурзького права.

31 грудня 1626 року права містечка знову були підтверджені королем.

У 1626 році внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 80 %[4]. Зрештою, внаслідок частих нападів татар занепало і наприкінці XVII століття. Підвисоцьке знову стає селом. У 1690 році Ян Станіслав Яблоновський продає це село, разом з іншими своїми володіннями, Каролю Дольському. У 1830-х роках ця місцевість належала графу Ігнатію Франтішеку Калиновському, у 1850—1860-х роках — Гортензії Якубович, у якої придбав це село Франтішек Волфарт (пол. Franciszek Wolfarth), що відкрив нафтові родовища в Слободі Рунгурській. Його нащадкам Підвисоке належало до 1930-х років.

В селі є кам'яний костел Імені Пресвятої Богородиці, збудований у 1928—1930 роках в стилі ар-деко та освячений 24 вересня 1936 року> З 1989 року його перетворено на греко-католицьку церкву святого Михайла[5].

Уряд Австро-Угорщини щедро фінансував спорудження залізниці Галич — Підвисоке — Березовиця-Острів, який мав на меті сполучити залізницею Станіславів та Тернопіль. Відкриття залізничної лінії відбулося 1 квітня 1897 року, 29 листопада 1897 року розпочався рух лінією Ходорів — Підвисоке[6].

Під час Першої світової війни у серпні 1916 року на залізничну станцію прибували турецькі підрозділи, які вирушили на Східний фронт. На околицях села є турецький військовий цвинтар[7].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» село увійшло до складу Нараївської сільської громади[8].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село у складі Тернопільського району[9].

Населення ред.

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[10]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,05
російська 0,95

Пам'ятки ред.

 
Церква, перебудована з костьолу

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва (розташована біля дороги при в'їзді у село). Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (XIX століття). Постамент — 1,6×0,6×0,6 м, скульптура — 1,6 м, 0,0002 га[11].

Підприємство ред.

  • Завод будівельних матеріалів.

Соціальна сфера ред.

  • Середня загальноосвітня школа І—II ступенів;
  • Клуб;
  • Бібліотека;
  • Амбулаторія;
  • Відділення поштового зв'язку;
  • Крамниці.

Видатна особа ред.

Світлини ред.

  •  
    Дорожній знак при в'їзді в село
  •  
    Церква Святого Архістратига Михаїла
  •  
    Церква Святого Архістратига Михаїла
  •  
    Статуя Божої Матері
  •  
    Школа
  •  
    Клуб
  •  
    Автобусна зупинка
  •  
    Центральна вулиця села
  •  
    Залізнична станція Підвисоке

Примітки ред.

  1. ↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. ↑ Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  3. ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T. 12. — S. 157. — № 1801 (лат.)
  4. ↑ Maurycy Horn Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183. (пол.)
  5. ↑ Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Część 1: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. T. 15 / oprac.: Andrzej Betlej, Marcin Biernat, Katarzyna Brzezina, Piotr Krasny, Michał Kurzej, Światosław Lenartowicz, Rafał Nestorow, Jan K. Ostrowski, Jerzy T. Petrus, Rafał Quirini-Popławski, Józef Skrabski, Tomasz Zaucha. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — S. 379—387. — 820 s. — ISBN 978-83-89273-49-9. (пол.)
  6. ↑ Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. —— С. 52. — 496 с. — ISBN 978–617—655—000—6.
  7. ↑ Турки на фронті в Галичині. Збруч (укр.). 15 липня 2016. Процитовано 1 травня 2021.
  8. ↑ Кабінет Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 20 жовтня 2021.
  9. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  10. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 травня 2019.
  11. ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16

Література ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підвисоке (Тернопільський район)
  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підвисоке_(Тернопільський_район)&oldid=41674285