Північно-Кавказький край
Північно-Кавказький край (рос. Северно-Кавказский край) — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР у 1924—1937.
| Північно-Кавказький край | |
| Дата створення / заснування | 16 жовтня 1924 |
|---|---|
.png) | |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Столиця | Ростов-на-Дону, П'ятигорськ, Владикавказ і Ставрополь |
| Адміністративна одиниця | РРФСР |
| Часовий пояс | UTC+3 і MSD |
| Кількість населення | 8 363 491 осіб[1] |
| На заміну | Ставропольська губернія |
| Час/дата припинення існування | 13 березня 1937 |
| Площа | 293 652 км² |
.png) | |
 | |
Координати: 45°42′00″ пн. ш. 43°06′00″ сх. д. / 45.7000000000277779577118054° пн. ш. 43.100000000027776536626334° сх. д.
Північно-Кавказький край у 1924—1934 ред.
Перетворена 17 жовтня 1924 з Південно-Східної області й приєднаних Таганрізької й Шахтинської округ Донецької губернії Української СРР. Адигейської (Черкеської) АО, Карачаєво-Черкеської АО, Кабардино-Балкарської АО, Північно-Осетинської АО, Інгуської АО, Чеченської АО та Сунженського козацького округу.
Адміністративний центр — Ростов-на-Дону.
Адміністративний поділ на 1925 ред.
Декретом ВЦВК від 26 січня 1925 затверджено «Положення про Північно-Кавказький край з центром у місті Ростові-на-Дону». Край поділявся на 10 округів:
- Армавірський округ,
- Донський округ,
- Донецький округ,
- Кубанський округ,
- Майкопський округ,
- Морозовський округ,
- Сальський округ,
- Ставропольський округ,
- Терський округ,
- Чорноморський округ,
- місто Грозний було у краї на правах 11-го округу;
й 4 автономні області;
Національний склад на 1926 ред.
Національний склад Північно-Кавказького краю за даними перепису населення СРСР 1926 року[3]:
| національність | чисельність | % |
|---|---|---|
| росіяни | 3 841 063 | 46,2 % |
| українці | 3 106 852 | 37,4 % |
| чеченці | 296 282 | 3,6 % |
| вірмени | 162 186 | 1,9 % |
| осетини | 155 400 | 1,87 % |
| кабардинці | 139 689 | 1,68 % |
| німці | 93 915 | 1,13 % |
| інгуші | 72 043 | 0,86 % |
| черкеси | 64 031 | 0,77 % |
| карачаївці | 55 068 | 0,66 % |
| білоруси | 51 317 | 0,6 % |
| євреї | 42 476 | 0,51 % |
| балкарці | 33 280 | 0,4 % |
| інші | … | … |
| всього | 8 307 934 | 100,0 % |
Переписом 1926 року враховувалося й козацьке населення (єдиний раз у СРСР), коли були пораховані всі, хто вказував свою національність як «козак» або «козачка», хоча у публічний доступ ця інформація так і не потрапила, а збиралася більше для внутрьодержавного вжитку.[4]
Адміністративний поділ на 1926 рік ред.
У квітні 1926 Карачаєво-Черкеська АО розділена на Карачаєвську АО і Черкеський НО.
Станом на 17 грудня 1926 року в склад краю входили 12 округів, 7 автономних областей й 2 автономних міста, на правах округу[5]:
Подальші зміни адміністративного поділу ред.
З огляду на адміністративно-господарське й культурне значення міста Ростов, об'єднаний пленум Донського окрвиконкома й Ростовсько-Нахічеванської міськради на підставі постанови Північно-Кавказького крайвиконкома від 24 жовтня 1928 року вирішив об'єднати з 1 листопада 1928 року міста Ростов й Нахічевань-на-Дону, виділивши їх у самостійну адміністративно-господарську одиницю з безпосереднім підпорядкуванням крайвиконкому.[6]
1928 року Черкеський національний округ перетворений у Черкеську АО.
На початку 1929 року до Чеченської АО приєднано Сунженський козацький округ.
У серпні 1930 року постановою президії Північно-Кавказького крайвиконкома округи були скасовані. З 15 серпня 1930 року окрвиконкомоми були розпущені.[7] На 1930 рік у Північно-Кавказькому краї було 87 районів, 7 національних автономних областей, 10 автономних міст.
У листопаді 1931 року до краю приєднано Дагестанська АРСР.
20 листопада 1933 року у північній частині краю створена Північна область (обласний центр — місто Міллерове).
У січні 1934 року Чеченська АО і Інгуська АО об'єднані у Чечено-Інгуську АО.
Північно-Кавказький край 1934—1937 роках ред.
10 січня 1934 року з Північно-Кавказького краю було виділено Азовсько-Чорноморський край (західна частина краю). Крайовий центр було перенесено у П'ятигірськ.
У січні 1936 року крайовий центр переведений у місто Орджонікідзе.
У грудні 1936 року Кабардино-Балкарська АО, Північно-Осетинська АО і Чечено-Інгуська АО перетворені на Кабардино-Балкарську АРСР, Північно-Осетинську АРСР і Чечено-Інгуську АРСР відповідно. Вони і Дагестанська АРСР вийшли зі складу краю.
У березні 1937 року Північно-Кавказький край був перейменований на Орджонікідзевський край, який 12 січня 1943 року перейменований на Ставропольський край.
Адміністративний поділ у 1934—1935 роках ред.
Після поділу краю у 1934 році в складі краю[8]:
- Дагестанська автономна республіка,
- Кабардино-Балкарська автономна область,
- Карачаєвська автономна область,
- Північно-Осетинська автономна область,
- Черкеська автономна область,
- Чечено-Інгуська автономна область,
- Александровський район,
- Благодарненський район,
- Винодєленський район,
- Воронцово-Александровський район,
- Георгієвський район,
- Єссентуцький район, — було скасовано того ж року[8],
- Ізобільно-Тищенський район,
- Курсавський район,
- Медвеженський район,
- Мінераловодський район,
- Моздоцький район,
- Невинномиський район,
- Новоалександровський район,
- Петровський район,
- Прикумський район,
- Ставропольський район,
- Туркменський район.
Адміністративний поділ у 1935—1937 роках ред.
1935 року впроваджено новий поділ на райони та автономні утворення у складі краю. Замість 17 районів у краї стало 43 райони, підлеглих безпосередньо Північно-Кавказького крайвиконкому[8]:
- Александрійсько-Обільненський район,
- Александровський район,
- Аполлонський район,
- Арзгирський район,
- Архангельський район,
- Благодарненський район,
- Бурлацький район,
- Вінодєленський район,
- Воронцово-Александровський район,
- Георгієвський район,
- Гофіцький район,
- Дмитрієвський район,
- Єгорлицький район,
- Єссентукський район,
- Железноводський район,
- Ізобільненський район,
- Кисловодський район,
- Курсавський район,
- Курський район,
- Лєвокумський район,
- Лібкнехтовський район,
- Медвеженський район,
- Мінераловодський район,
- Митрофановський район,
- Моздоцький район,
- Нагутський район,
- Наурський район,
- Невинномисський район,
- Новоалександровський район,
- Новоселицький район,
- Петровський район,
- Прикумський район,
- П'ятигорський район,
- Совецький район,
- Солдато-Александровський район,
- Спіцевський район,
- Ставропольський район,
- Старомар'євський район,
- Степновський район,
- Суворовський район,
- Труновський район,
- Туркменський район,
- Шпаковський район.
- У склад краю також входили:
- Дагестанська АРСР,
- Кабардино-Балкарська автономна область,
- Карачаєвська автономна область,
- Північно-Осетинська автономна область,
- Черкеська автономна область,
- Чечено-Інгуська автономна область.
- Перейменовано
- Медвеженский район й с. Медвежьє на Євдокимовський район та на с. Євдокимовське,
- Вінодєленский район на Іпатовський район,
- Митрофановський (колишній Дівенський район) — на Апанасенковський район,
- Прикумський — на Будьонновський район,
- Ставропольский — на Ворошиловський район, місто Ставрополь — на місто Ворошиловськ.
- Утворено
Каясулинський район у складі Дагестанської АРСР.
Зміни за Конституцією СРСР 1936 року ред.
Після прийняття Конституції СРСР 1936 року Кабардино-Балкарська, Північно-Осетинська й Чечено-Інгуська автономні області перетворені на АРСР (Автономні Радянські Соціалістичні Республіки) й разом з Дагестанської АРСР виділені зі складу Орджонікідзевського краю у самостійні адміністративно-територіальні утворення у складі РРФСР.[8]
Див. також ред.
Джерела ред.
- Невідома Східна Україна
- Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991
- Акопян В. З. Национальные районы и их официальный язык (Армянские районы Северного Кавказа в 20-е годы). Центр понтийско-кавказских исследований. Краснодар, 1995
- Административно-территориальное деление Северо-Кавказского края в официальных документах // Донской временник / Донская государственная публичная библиотека. Ростов-на-Дону, 2010—2014.
Примітки ред.
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_26.php?reg=336
- ↑ ГАРО. СИФ. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского Правительства РСФСР. 1925 г. № 11. ст. 76 (Инв. № 3653). с. 115—140.
- ↑ Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.. www.demoscope.ru. Проверено 4 мая 2018.
- ↑ Поселенные итоги переписи 1926 года по Северо-Кавказскому краю / Северо-Кавказское краевое статистическое управление. Ростов-на-Дону: Гостипография им. Коминтерна Секкавполиграфтреста. 1929.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 г. 1926.
- ↑ ГАРО. Ф. Р-1798. Оп. 1. Д. 1419. Л. 14.
- ↑ ГАРО. Ф. Р-1485. Оп. 1. Д. 638. Л. 17 об.-19.
- ↑ а б в г Краткая справка по административно-территориальному делению Ставропольского края с 1920 по 1992 г_.doc Краткая справка об административно-территориальных изменениях Ставропольского края за 1920—1992 гг.[недоступне посилання з квітня 2019]
.svg)
|
Це незавершена стаття про Радянський Союз. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |