Пучков Сергій Валентинович

футболіст

Сергі́й Валенти́нович Пучко́в (нар. 17 квітня 1962, Лутугине) — український футбольний тренер. У минулому — радянський та український футболіст.

Ф
Сергій Пучков
Сергій Пучков
Сергій Пучков
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Валентинович Пучков
Народження 17 квітня 1962(1962-04-17) (61 рік)
  Лутугине, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 182 см
Вага 80 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1979—1980
1980
1981—1983
1983—1989
1990
1991
1991—1993
1993
1994
1994
1995
1996
1997
1997
2002
СРСР «Торпедо» Л
СРСР «Чорноморець» О
СРСР СКА О
СРСР «Дніпро» Д
СРСР «Чорноморець» О
СРСР «Металург» З
Німеччина «Шталь» (Бранденбург)
Німеччина «Бінім» (Потсдам)
Росія «КАМАЗ»
Ізраїль «Хапоель» Б-Ш
Україна СК «Миколаїв»
Україна «Металург» М
Україна СК «Миколаїв»
Азербайджан «Араз» (Баку)
Україна «Гірник-спорт»


80 (5)
153 (4)
19 (1)
29 (4)


2 (0)

30 (5)
21 (0)
14 (3)

12 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
СРСР СРСР (мол.) 13 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1997
2003—2004
2004—2005
2005—2008
2008—2010
2011—2012
2013
2013
2014
2016—2019
Україна МФК «Миколаїв»
Україна ФК «Черкаси»
Україна «Кристал» Х
Україна ФК «Севастополь»
Україна «Таврія» С
Україна ФК «Севастополь»
Україна «Славутич» Ч
Україна «Металург» З
Вірменія «Гандзасар»
Україна «Гірник-спорт»
Звання, нагороди
Нагороди
заслужений тренер України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 21 грудня 2016.

Кар'єра гравця ред.

Вихованець футболу Луганщини. У дорослому футболі дебютував 1979 року у складі луцького «Торпедо». Згодом переїхав до Одеси, де захищав кольори «Чорноморця» та місцевого СКА. З 1983 року грав за дніпропетровський «Дніпро», у складі якого виграв чемпіонат СРСР 1988 року та Кубок СРСР у 1989. У 1990 році знову виступав за «Чорноморець», а в 1991 — за запорізький «Металург».

1991 року переїхав до Німеччини, де грав за нижчолігові команди «Шталь» (Бранденбург) та «Бінім» (Потсдам), згодом, у 1994 виступав у російському клубі «КАМАЗ» та ізраїльському «Хапоель» (Беер-Шева). 1995 року повернувся до України, виступав у складі клубів СК «Миколаїв» та «Металург» (Маріуполь). 1997 року грав у першості Азербайджану за бакінський «Араз».

Повернувся у футбол після тривалої паузи у 2002 році, відіграв 12 ігор у складі команди «Гірник-спорт», яка стала останньою у його ігровій кар'єрі.

Свого часу залучався до виступів за молодіжну збірну СРСР, у складі якої провів 13 ігор та забив 1 гол.

Кар'єра тренера ред.

На тренерську роботу перейшов у 2000 році, працював з СК «Миколаїв», ФК «Черкаси» та херсонським «Кристалом». Протягом 2005—2008 років очолював тренерський штаб ФК «Севастополь», який під керівництвом Пучкова з одного з аутсайдерів другої ліги чемпіонату України перетворився на одного з лідерів першої ліги.

Успіхи на посаді головного тренера «Севастополя» привернули увагу керівництва сімферопольської «Таврії» і 30 вересня 2008 Пучков очолив тренерський штаб головної команди Кримського півострова. Привів команду до перемоги у розіграші Кубка України 2009—10.

22 вересня 2010 року після поразки 1:4 від дніпропетровського «Дніпра» у матчі 1/16 фіналу Кубка України Сергія Пучкова було відсторонено від керівництва командою[1].

18 жовтня 2011 року Сергія Пучкова було назначено головним тренером «Севастополя»[2].

З 1 лютого 2013 року — головний тренер «Славутич» (Черкаси)[3].

21 грудня 2016 року офіційно очолив горішньоплавнівський «Гірник-спорт»[4]. У січні 2019 року залишив команду через невдалі виступи.

Одружений, має двох синів та доньку.

Досягнення ред.

Як гравця ред.

Як тренера ред.

Примітки ред.

  1. Сергей Пучков отстранен от руководства «Таврией» [Архівовано 28 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Головним тренером ФК «Севастополь» призначено Сергія Пучкова[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Сергія Пучкова призначено головним тренером ФК «Славутич»[недоступне посилання з червня 2019]
  4. Пучков очолив «Гірник-Спорт». Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.

Посилання ред.