Публій Суіллій Руф (*Publius Suillius Rufus, д/н — 58) — державний та військовий діяч часів Римської імперії.

Публій Суіллій Руф
Народився невідомо
Помер 58
Балеарські острови
Підданство Римська імперія
Діяльність політик
Знання мов латина
Суспільний стан ordo senatoriusd
Посада консул-суфект
Термін 43 рік
Попередник Луцій Педаній Секунд
Наступник Спурій Оппій
Рід Суіллії
Мати Вістілія
Брати, сестри Мілонія Цезонія, Гней Доміцій Корбулон, Квінт Помпоній Секунд, Публій Помпоній Секунд, Orfitusd і Glitiusd
У шлюбі з Перілла
Діти 2 сина

Життєпис ред.

Походив з роду вершників Суілліїв. Був сином Вістілії, про батька нічого невідомо, водночас — двоюрідним братом Гнея Доміція Корбулона та майбутньої імператриці Мілонії Цезонії. Спочатку був членом колегії децемірів для судових розглядів з цивільних справ. У 15-17 роках служив як квестор Германіка під час германських походів.

З 17 до 19 року був легатом (назва легіону невідома). Після повернувся до Риму, користувався підтримкою імператора Тиберія. У 23 році імператором Калігулою призначається претором. У 24 році притягнутий до суду за хабарництво. Суіллія було визнано винним та присуджено до штрафу й вигнання з Риму.

У 42 році за наказом імператора Клавдія повернуто до Риму. У 43 році стає консулом-суфектом (разом з Авлом Габінієм Секундом). Уславився своїми доносами на знатних і багатих громадян (Юлії, доньки Друза Молодшого; Юлії Лівії; Поппеї Сабіни Старшої, Децима Валерія Азіатіка), а також хабарями. Завдяки цьому накопичив значні статки. Ще більше збільшив багатства, перебуваючи на посаді проконсула Азії з 53 до 54 року.

У 58 році імператор Нерон за порадою Сенеки Молодшого притягнув Публія Суіллія до суду за різні його зловживання під час керування Азією, та за безліч неправдивих звинувачень і доносів, зрештою покарав його конфіскацією частини майна і вигнанням до Балеарських островів. Того ж року Руф помер у вигнанні.

Родина ред.

Дружина — Перілла (пасербиця поета Овідія)

Діти:

Джерела ред.

  • McKeown, JC (2010). Classical Latin: an introductory course. Indianapolis: Hackett. p. 161. ISBN 9780872208513.
  • Gerhard Winkler: Suillius 3. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 416.
  • Steven H. Rutledge: Imperial inquisitions. Prosecutors and informants from Tiberius to Domitian. Routledge, London 2001, ISBN 0-415-23700-9, S. 270–271.