Псел

річка в Україні і Росії, ліва притока Дніпра

Псел — річка, що протікає в Росії (Білгородській і Курській областях) та Україні, — в межах Сумської області (Сумський район) і Полтавської області (Гадяцький, Миргородський, Шишацький, Великобагачанський, Козельщинський, Глобинський, Кременчуцький райони). Ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря). Перетинає Придніпровську низовину.[1]

Псел, Псло
Псел біля с. Говтви
51°07′58″ пн. ш. 36°44′51″ сх. д. / 51.1328220000277724° пн. ш. 36.747681000028° сх. д. / 51.1328220000277724; 36.747681000028
Витік с. Пригорки Прохоровського району Білгородської області, західні схили Середньоросійскої височини
• координати 51°07′58″ пн. ш. 36°44′51″ сх. д. / 51.1328220000277724° пн. ш. 36.747681000028° сх. д. / 51.1328220000277724; 36.747681000028
Гирло Дніпро (Кам'янське водосховище, поблизу м. Кременчука)
• координати 49°01′16″ пн. ш. 33°32′03″ сх. д. / 49.0211111111387723° пн. ш. 33.534166666694773085° сх. д. / 49.0211111111387723; 33.534166666694773085
Басейн басейн Дніпра
Країни: Росія Росія
Білгородська область
Курська область
Україна Україна
Сумська область
Полтавська область
Регіон Полтавська область
Сумська область
Курська область
Бєлгородська область
Довжина 717 км, на Полтавщині — 350 км
Площа басейну: 22800 км², на Полтавщині — 11018 км²
Середньорічний стік 55 м³/с (у пониззі)
Притоки: Суджа, Порозок, Безіменна, Олешня, Сумка, Ворожба, Межирічка, Грунь, Вузька, Вовнянка, Балаклійка Багачка, Хорол, Омельник (Сухий Омельник), Сухий Кагамлик (праві);
Удава, Рибиця, Сінна, Сироватка, Легань, Вільшанка, Будилка, Боровенька, Веприк, Бобрик, Лютенька, Грунь-Ташань, Говтва, Рудька (ліві)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Історія та походження назви ред.

Річка Псел (Псло), давня українська назва — Пслъ, — уперше згадана в літописі Нестора-літописця «Повість минулих літ» 1113 року, змушує дослідників посперечатися з приводу цієї назви. О. Ященко вважає, що стосується вона давньогрецької назви пселлос — темний. Колір річки майже чорний, імовірно і назва пішла від кольору води. М. Т. Янко імовірнішим називає слов'янські корені: піс, пъс, пес, пстрі — луки, вологе місце[1]. Висувалася ідея про походження назви річки від назви тварини пес, себто псел — псячий брід (за прикладом назв Оксфорд — бичачий брід, Босфор — бичачий брід); однак незрозуміло яке відношення собака має до річки. Багатьма підтримується гіпотеза про те, що Псел походить від кабардино-черкеського пси- — «вода»; у такому разі це дуже давній гідронім, який можливо походить із часів коли в I тис. до н. е. в Північному Причорномор'ї і на Північно-Західному Кавказі мешкали одні й ті ж групи близькоспоріднених етнічних груп індоєвропейського походження — скіфів, греків та ін. Щодо суфікса то розглядається два варіанти. За Фасмером це рідкісний збільшувальний суфікс як у словах орел, козел. Другий варіант — тюркське походження суфікса (пор. тур. -öl — «трясовина, болото»)[2].

Опис ред.

 
Басейн річки Псьол на гідрографічній мапі України

Довжина річки — 717 км, площа басейну 22 800 км². Площа водозбору річки Псел на території України становить 16270 км².[3][4] Долина у верхній частині вузька, глибока, з крутими схилами, нижче її ширина досягає 10—15 м, у пониззі — 20 м. Схили долини асиметричні: високі праві (вис. 30 — 70 м) та низькі ліві. Коли річка добігає смт Шишак, спостерігається незвичайне явище: вищий лівий берег — це виняток з правила Г. Коріоліса (Сила Коріоліса), відповідно до якого у північній півкулі праві береги річок вищі. Висота 168 м (вершина).

Заплава розчленована старицями та протоками, на окремих ділянках заболочена. Річище звивисте, розгалужене, ширина річища у нижчій течії до 60 — 80 м. Похил річки 0,23 м/км. Живлення переважно снігове. Середьорічні витрати води, м³/с: біля м. Суми — 23,9; біля м. Гадяч — 34,7 ; біля с. Запсілля — 51,8. Мінералізація води становить: весняна повінь — 632 мг/дм³; літньо-осіння межень — 713 мг/дм³; зимова межень — 749 мг/дм³.[5] Озер 25 км², боліт 190 км². Річка замерзає на початку грудня, скресає до кінця березня.

Розташування ред.

Витоки Псела розташовані в Росії, в межах Прохоровського району Білгородської області. Річка перетинає російсько-український кордон на північний захід від села Запсілля. Тече спершу переважно на захід, у межах Сумської області й до міста Гадяч — здебільшого на південний захід, далі — на південь і (частково) південний захід. Впадає до Дніпра між містами Кременчук та Горішні Плавні.

Господарське використання ред.

 
Псел біля с. Ламане (Глобинський р-н)

На Псьлі у межах України створено близько 10 невеликих водосховищ. Більшість гідровузлів у своєму складі мають ГЕС: Низівську, Маловорожб'янську, Михайлівську, Бобрівську, Шишацьку, Остап'євську, Сухорабівську. Звичайно на ГЕС встановлено по два гідроагрегати потужністю 100—200 кВт.
Річка також використовується для риболовлі, водопостачання та зрошування, на берегах її багато місць відпочинку.

Серед охоронних заходів щодо поліпшення стану Псела — розчищення річища, створення водоохоронних зон, заборона користуватись моторними човнами тощо.

Основні притоки ред.

Праві:

Ліві:

Населені пункти на Пслі (за течією) ред.

 
Псел в районі санаторію Токарі

Сумська область:

 
Псел на просторах Лебединщини

Полтавська область:

 
Літо на р. Псел
 
Схід сонця на р. Псел
 
Травневі дні на р. Псел
 
Осінь на річці

Цікаві факти ред.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Матеріали науково-практичної конференції «Кременчуку — 435 років»
  2. Бубенок, О. Б. Кавказский след в гидронимии Северного Причерноморья // Східний світ. — 2017. — № 1–2. — С. 23–37. Архівовано з джерела 15 лютого 2020. Процитовано 2019-10-20.
  3. 1.     Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. — К., 2000.
  4. Зуб Л. М., Карпова Г. О. Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження
  5. Гідрохімія річок Лівобережного лісостепу / За ред. В. К. Хільчевського, В. А. Сташука. — К.: Ніка-Центр, 2014. — 230 с. ISBN 978-966-521-107-5

Джерела ред.

Посилання ред.