Псевдоросійський стиль

архітектурний стиль кінця XIX століття

Псевдоросійський стиль, також псевдоруський стиль[1] (включає російсько-візантійський стиль) — умовне загальне найменування кількох різних за своїми ідейних витоків напрямків історизму в російській архітектурі XIX — початку XX століть, засноване на використанні традицій давньоруського і російського середньовічного та допетровського будівництва різних регіонів країни і народного мистецтва, а також асоційованих з ними елементів візантійської архітектури[2].

Псевдоросійський стиль
Зображення
CMNS: Псевдоросійський стиль у Вікісховищі
Храм Христа Спасителя — приклад російсько-візантійського стилю

В Україні ред.

У псевдоросійському стилі працював український одеський архітектор Дмитренко Юрій Мелентійович. [3] За його проектом збудована Будівля Селянського банку в Одесі на вулиці Маразліївській, 34.[4]

У Києві на площі Українських Героїв у псевдоруському стилі збудовано прибутковий будинок Сніжка та Хлібникових. Витончена будівля з великою кількістю декоративних різьблених і ліпних елементів, великою мансардою та кутовою вежею-мінаретом було збудовано у 1901 під керівництвом архітектора Михайла Артинова.[5]

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Шестопал Р. Д. Словник-довідник з культурології.: Навчальний посібник.
  2. Блохина, Ирина (5 вересня 2017). Архитектура: Всемирная история архитектуры и стилей (рос.). Litres. ISBN 9785457628731.
  3. Богданович, Ольга Витальевна. Жизнь архитектора Дмитренко (1858 — 1918). Одесса: Астропринт, 2011. — 159 с. : фотоил. — Бібліогр.: с. 152—159. — 100 экз. — ISBN 978-966-190-505-3(рос.)
  4. Одеса. Будівництво у 1914. Блог Antique про архітектуру України (укр.). 20 листопада 2014. Процитовано 20 січня 2022.
  5. Доходный дом Снежко и Хлебниковых в Киеве. Киев - куда б сходить? (ru-RU) . Процитовано 20 січня 2022.

Література ред.