Пружани
Пружани (біл. Пружаны) — місто в Білорусі, центр Пружанського району Берестейської області. Розташований на річці Мухавець (басейн Західного Бугу), за 89 км на північний схід від міста Берестя, за 13 км від залізничної станції Оранчиці (на лінії Барановичі — Берестя). Вузол автомобільних доріг на міста Берестя, Високе, Береза, Слонім, Кобринь.
| Транслітерація назви | Pružany | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 52°33′24″ пн. ш. 24°27′52″ сх. д. / 52.55667° пн. ш. 24.46444° сх. д.Координати: 52°33′24″ пн. ш. 24°27′52″ сх. д. / 52.55667° пн. ш. 24.46444° сх. д. | |||||
| Країна |
 Білорусь | ||||
| Область | Берестейська область | ||||
| Район | Пружанський район | ||||
| Засновано | 1487 | ||||
| Перша згадка | 1487 | ||||
| Магдебурзьке право | 1588 | ||||
| Статус | з 1589 року | ||||
| Населення | 19 032 (2009[1]) | ||||
| Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
| Поштовий індекс | 225133 | ||||
| Телефонний код | +375-1632 | ||||
| Висота | 161 м | ||||
| Транспорт, відстані | |||||
| Найближча залізнична станція | Оранчиці (13 км) | ||||
| До Мінська | |||||
| - фізична | 255 км | ||||
| До обласного центру | |||||
| - фізична | 89 км | ||||
  Пружани | |||||
  Пружани Пружани (Берестейська область) | |||||
 | |||||
 Пружани у Вікісховищі | |||||
Географія ред.
Клімат ред.
Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[2]. Опадів 596 мм на рік[2]. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм[2]. Найбільша кількість опадів випадає в липні — близько 78 мм[2]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 49 мм[2]. Пересічна температура січня — -5,2 °C, липня — 17,8 °C[2]. Річна амплітуда температур становить 23,0 °C[2].
| Клімат | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,2 | −0,8 | 4,2 | 12,4 | 18,9 | 22,1 | 23,4 | 22,9 | 18,0 | 11,8 | 4,7 | 0,1 | 11,3 |
| Середня температура, °C | −5,2 | −4 | 0,4 | 7,4 | 13,3 | 16,5 | 17,8 | 17,3 | 13,0 | 7,8 | 2,3 | −2,4 | 7,0 |
| Середній мінімум, °C | −8,1 | −7,2 | −3,3 | 2,5 | 7,7 | 11,0 | 12,3 | 11,7 | 8,1 | 3,8 | −0,1 | −4,8 | 2,8 |
| Норма опадів, мм | 37 | 29 | 32 | 41 | 56 | 73 | 78 | 65 | 55 | 43 | 43 | 44 | 596 |
| Джерело: Climate-Data.org (англ.) | |||||||||||||
Історія ред.
Пружани відомі з 1487 року як поселення Добучин Брест-Литовського воєводства Великого князівства Литовського.
Після смерті кобринського князя Івана (Яна) Семеновича Добучин перейшов до його жінки Федори (Теодори). В 1519 році польський король Сигізмунд I Старий передав цю місцевість кобринському старості маршалку Костевичу.
З 1532 року поселення належало королеві Боні Сфорца (другій жінці Сигізмунда, за походженням італійці). У 1563 році було 1250 мешканців, 7 вулиць, 278 дворів. Існував «королівський двір» — дерев'яний палац з господарськими будовами. З 1566 у Брестському повіті Великого князівства Литовського.
3 травня 1588 дочка Бони Сфорца Ганна Ягелонка надала поселенню магдебурзьке право і герб міста, запозичений від сім'ї Сфорца: в срібному полі в'ється змія (вуж), з пащі якої видно напівпроковтнуту дитину. В привілеї був дозвіл на два ярмарки на рік. В привілеї була зазначена сучасна назва Пружани, яка була відома й раніше. На думку деяких істориків, походження назви Пружани пов'язане з поселенням коло Добучина прусів.
Привілей підтверджений 6 травня 1589 грамотою Сигізмунда ІІІ Вази з наданням додаткових привілеїв (чотири ярмарки на рік). У документах за 1597 рік відзначені палац, 2 флігелі, господарські будови, млин. З початку 17 століття в місті почалося гончарство на продаж. Місто дуже постраждало під час воєн XVII—XVIII століть (вцілила тільки п'ята частина забудівлі), до кінця XVIII століття місто відновилося, у 1791 — 2094 мешканців.
Після приєднання до Росії в 1795 році Пружани стають центром повіту спочатку Слонімської, потім Литовської, Гродненської, Литовсько-Гродненської губерній. Катерина ІІ подарувала Пружанський ключ графу, генералу-фельдмаршалу Румянцеву-Задунайскому, який швидко розпродав місто Трембіцькому, Булгарину, Влодкам і Швиковському. В російсько-французьку війну 1812 року Пружани зайняті і розграбовані наполеонівськими військами. В 1817 році в місті 824 мешканців. В 1838 році у місті три забруковані вулиці; діяло дворянське училище (130 учнів), шпиталь, аптека. Біля міста працювала цегельня.
Серед повітових міст Гродненської губернії Пружани були найбіднішими, але, не зважаючи на це, в середині 19 століття кожну зиму відбувалися театральні постановки. У 1845 місто отримало інший герб (на світло-коричневому полі ялинка, на гілках якої висить труба мисливця). У 1857 — 5665 мешканців. Під час повстання 1863–1864 на Пружанщині діяли загони Р. Рогінського, С. Сангина і Б. Рильського, 13 лютого 1863 року Пружани були зайняті повстанцями. В 1897 році в місті 7634 мешканця, з яких 67,5 % євреїв, 25,6 % православних, 6,2 % католиків; 14 дрібних підприємств, 2 церкви, костел, синагога. У XIX — 1-й половині XX століття Пружани відомі як центр гончарного ремісництва.
У серпні 1915 року Пружани були зайняті військами Німеччини, в березні 1919 року — Польщі. При владі Польщі, в складі якої місто перебувало з 1921 по 1939 рік, Пружани — центр повіту Поліського воєводства. Діяло «Товариство білоруської школи». 18 квітня 1934 року частина території маєтку Губернія і фільварок Августиновка увійшли до складу міста Пружани[3].
З вересня 1939 у БРСР, з 15 січня 1940 — центр Пружанського району. На теренах Пружанщини діяло ОУН що належало до Кобринського надрайону «Лан» — провідник Арсен Клиновий («Шах»).
З 26 червня 1941 року по 17 липня 1944 року Пружани були окуповані німецько-фашистськими загарбниками. В 1941 нацисти створити єврейське гетто. За роки війни житловий фонд був зруйнований на 70 %, знищено більше 4 тисяч чоловік. Протягом 28-31 січня 1943 року нацисти депортували близько 10000 євреїв з Пружан до Аушвіц через Біркенау, де чоловіки, жінки і діти були безжально ліквідовані[4][5][6][7].
Сьогодні в місті проживає 19 300 жителів. Промисловість Пружан представлена підприємствами, переробниками сільськогосподарської сировини (молочний комбінат, льнозавод, плодоконсервний завод, комбінат кооперативної промисловості), заводом радіодеталей, комбінатом будівельних матеріалів, лісгоспом, що має свою виробничу базу, та іншими підприємствами.
У середині XIX століття багатий польський магнат Валентин Швиковський заклав парк (зараз парк «Пружани») і побудував палац, який можна побачити й сьогодні, в ньому зараз діє краєзнавчий музей. У місті також збереглися пам'ятки архітектури — каплиця (1852), собор Олександра Невського (1866), торгові ряди (1896). Встановлені пам'ятники: В. З. Хоружій, льотчику С. М. Гудимову, радянським льотчикам, на братських могилах червоноармійців, радянських воїнів і партизан.
Восени 2003 року в Пружанах був проведений республіканський конкурс «Дажинкі», внаслідок чого в місті з'явилися нові архітектурні споруди, і вигляд міста суттєво змінився. У 2006 році в Пружанах було відкрито Льодовий палац (вперше у місті районного підпорядкування з'явилося таке).
Населення ред.
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 19 032 особи[1].
Національність ред.
Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[8]:
| Національність | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| білоруси | 16988 | 89,26 % |
| росіяни | 1318 | 6,93 % |
| українці | 360 | 1,89 % |
| поляки | 270 | 1,42 % |
| національність не вказана | 14 | 0,07 % |
| татари | 13 | 0,07 % |
| національність не повідомлена | 11 | 0,06 % |
| литовці | 8 | 0,04 % |
| молдовани | 8 | 0,04 % |
| узбеки | 7 | 0,04 % |
| азербайджанці | 6 | 0,03 % |
| євреї | 4 | 0,02 % |
| дві та більше національності | 4 | 0,02 % |
| осетини | 3 | 0,02 % |
| вірмени | 2 | 0,01 % |
| німці | 2 | 0,01 % |
| латиші | 2 | 0,01 % |
| башкири | 2 | 0,01 % |
| комі-перм'яки | 2 | 0,01 % |
| грузини | 1 | 0,01 % |
| китайці | 1 | 0,01 % |
| казахи | 1 | 0,01 % |
| чуваші | 1 | 0,01 % |
| мордва | 1 | 0,01 % |
| естонці | 1 | 0,01 % |
| гагаузи | 1 | 0,01 % |
| чехи | 1 | 0,01 % |
| Разом | 19032 | 100 % |
Відомі люди ред.
- Гершгорин Семен Аронович (1901—1933) — російський математик.
- Кочетков Ігор Олексійович (нар. 1941) — радянський артист балету.
- Яновська Софія Олександрівна (1896—1966) — радянський математик.
- Ясинський Володимир Кирилович (* 1940) — український науковець у галузі математичної кібернетики. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік АН ВШ України
Зображення ред.
-
Торгові ряди «Білі лавки» -
-
Садибно-парковий комплекс Штиковських -
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- ↑ а б в г д е ж Pruzhany climate: Average Temperature, weather by month, Pruzhany weather averages. Climate-Data.org. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 17 січня 2020. (англ.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Prużany w powiecie prużańskim, województwie poleskiem. [Архівовано 7 травня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Holocaust Encyclopedia. Архів оригіналу за 22 червня 2007. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ The Holocaust Chronicle. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ Dr. Philip Riteman biography, Memorial University, Newfoundland, Canada. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ Women of Valor: Partisans and Resistance Fighters. Архів оригіналу за 23 серпня 2006. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
Джерела ред.
- Цярохін С. Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. Т. 5. — Мн. : «Беларуская Энцыклапедыя», 1999. (біл.)
- Цітоў А. Сімвалы незалежнасці. // Геральдыка беларускіх местаў. — Мн., 1998. (біл.)
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4.
- Prużana // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 110. (пол.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пружани |
- Фото [Архівовано 22 серпня 2011 у Wayback Machine.] на Radzima.org