Прудников Олексій Павлович

радянський і російський футболіст, воротар

Олексій Павлович Прудников (рос. Алексе́й Па́влович Пру́дников, нар. 20 березня 1960, Москва) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції воротаря. Відомий за виступами у низці російських клубів, зокрема за клуби «Спартак» (Москва), у складі якого двічі став чемпіоном СРСР як резервний воротар, та «Динамо» (Москва), а також низці закордонних клубів та олімпійську збірну СРСР, у складі якої став олімпійським чемпіоном.

Ф
Олексій Прудников
Олексій Прудников
Олексій Прудников
Особисті дані
Народження 20 березня 1960(1960-03-20) (64 роки)
  Москва, СРСР
Зріст 189 см
Вага 87 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1978–1982 СРСР «Спартак» (Москва) 17 (-9)
1983–1987 СРСР «Динамо» (Москва) 129 (-138)
1988 СРСР «Торпедо» (Москва) 5 (-4)
1989–1990 СРСР «Спартак» (Москва) 2 (-1)
1990–1991 Югославія «Вележ» 2 (?)
1991–1992 Югославія «Сараєво» 18 (?)
1992—1993 Чехія «Топольчани»  ? (?)
1993 Фінляндія «Яро» 16 (?)
1994 Росія «Балтика» 10 (-18)
1995 Росія «Колос» (Краснодар) 38 (-41)
1995–1998 Південна Корея «Чонбук Дінос» 45 (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1988 СРСР СРСР (ол.) 3 (-1)
Звання, нагороди
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Олексій Прудников народився у Москві. Він з дитинства любив спорт, і під впливом батька — уболівальника московського «Спартака», хотів у дитинстві записатися у футбольну школу цього клубу, проте він цього разу не справив враження на тренерів, і йому відмовили у прийомі до секції футболу, не вдалось йому також записатись до футбольної секції московського «Локомотива».[1][2] Натомість він вирішив зайнятися лижним спортом, у якому досяг певних успіхів, навіть був кандидатом на поїздку на міжнародні змагання.[1] Пізніше, у зв'язку із відсутністю у секції воротарів, Прудникова таки прийняли до спартаківської футбольної секції. Його першим футбольним тренером був олімпійський чемпіон 1956 року Михайло Огоньков, а в секції він займався з Федором Черенковим. Пізніше Прудником зумів переконати тренерський штаб «Спартака» включити його до складу головної команди клубу. У чемпіонаті СРСР Прудников дебютував 1978 року. Увесь час першого періоду виступів у «Спартаку» він був дублером Ріната Дасаєва[2][1], тому за 5 років зіграв лише у 17 матчах чемпіонату, хоча у зв'язку з участю у чемпіонському сезоні 1979 року отримав титул чемпіона СРСР.

У зв'язку із малою ігровою практикою Прудников вирішив змінити клуб, і отримав пропозицію від представників тренерського штабу клубу «Динамо» (Москва), до складу якого приєднався 1983 року. У цьому клубі він швидко став головним голкіпером команди.[2][1] Перші роки перебування Прудникова в динамівській команді були важкими для московського клубу, який на той час займав місця унизу турнірної таблиці. У 1984 році він разом із командою став володарем Кубка СРСР.[3] Проте з приходом у команду нового головного тренера Едуарда Малофєєва команда стала одним із претендентів на перемогу в першості СРСР, лише в останніх турах першості 1986 року поступилась більш досвідченішим київським одноклубникам.[4][5] Проте в 1987 році після запрошення до команди Дмитра Харіна Прудников вирішив покинути «Динамо».

На початку 1988 року Олексій Прудников став гравцем московського «Торпедо». Проте в команді грав рідко, оскільки частіше перебував на зборах олімпійської збірної СРСР. Пізніше на запрошення тренерського штабу московського «Спартака» повернувся до команди, проте зіграв усього два матчі, і вирішив поїхати за кордон.[3] Вибір досвідченого воротаря припав на клуб із Югославії «Вележ» із Мостара. Проте в цьому клубі він зіграв лише кілька матчів у кінці сезону, оскільки вчасно не отримав трансферний сертифікат із СРСР, і тому перейшов до іншого югославського клубу «Сараєво». Проте якраз розпочалась війна в Югославії, й Олексію Прудникову довелось покинути боснійську команду.[2][1] Далі протягом року колишній спартаківський воротар був граючим тренером нижчолігового чеського клубу «Топольчани». У 1993 році Прудников спочатку працював тренером воротарів «Спартака», а в другій половині року захищав ворота фінського клубу «Яро», проте сам свій виступ він вважає невдалим, і за півроку воротар покинув фінську команду.[6] Одночасно він зайнявся бізнесом, і для того, щоб вчасно оплатити кредит, він відкинув пропозицію стати гравцем московського «Локомотива», і перейшов до калінінградської «Балтики», керівництво якої обіцяло великі підйомні при переході.[1][6] У 1994—1995 роках Олексій Прудников грав за краснодарський «Колос».[3][6]

У 1995 році Прудников перейшов до південнокорейського клубу «Чонбук Дінос». Спочатку він був основним воротарем команди, проте за рік розпочались обмеження для легіонерів, особливо воротарів. Незважаючи на це, Прудников протягом трьох з половиною років грав у корейському клубі, після чого повернувся в Росію, та завершив виступи у професійних клубах.[3][6]

Виступи за збірну ред.

Олексій Прудников кілька років грав у складі молодіжної збірної СРСР. З 1987 року він постійно викликався до олімпійської збірної СРСР, зіграв у її складі три товариські матчі.[7] Наступного року Прудникова включили до складу збірної, яка готувалась до Олімпійських ігор 1988 року, проте на поле у фінальному турнірі так і не виходив, проте разом із іншими гравцями отримав золоті олімпійські нагороди за перемогу на олімпійському футбольному турнірі.[2][1]

Після завершення футбольної кар'єри ред.

Олексій Прудников ще до завершення виступів на футбольних полях розпочав тренерську кар'єру, ставши граючим тренером у чеському клубі «Топольчани».[3][6] Після повернення до Росії Прудников нетривалий час був тренером воротарів московського «Спартака».[8][6] Пізніше він став одним із організаторів та тренерів команди зірок естради «Старко» та займався бізнесом.[3][6] Пізніше Олексій Прудников знову став тренером воротарів «Спартака», працював на цій посаді близько року. У 2005 році колишній воротар працював одним із тренерів юнацької збірної Росії, а пізніше став спортивним директором литовського клубу «Ветра»[9] У 2010 році Олексій Прудников був тренером воротарів футбольного клубу «Крила Рад». У 2015—2017 роках Прудников був тренером воротарів казахського клубу «Окжетпес».[2]

Особисте життя ред.

Олексій Прудников одружений, його син Алан Прудников також є футбольним воротарем, який грав у нижчоліговому російському клубі, а також у клубах Македонії і Хорватії.[10]

Титули і досягнення ред.

«Спартак» (Москва): 1979, 1989
«Динамо» (Москва): 1984
1988

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж Прудников: в «Депортиво» Романцеву предлагали в 150 раз больше [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. а б в г д е Алексей Прудников: Черенков мог стать отличным хоккеистом, а Саша Мальцев — футболистом [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. а б в г д е Алексей Прудников: «Романцев подумал: „Опять какого-то бразильца привезли“. А это просто Кебе перекрасился» [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Алексей ПРУДНИКОВ — След в Истории Советского Футбола 80-ых! [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Алексей Прудников: «Отобрать золото у киевского „Динамо“ в 1986-м помешал Малофеев» [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. а б в г д е ж Алексей ПРУДНИКОВ [Архівовано 11 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Ландер Ю. С. Футбол 1987—1988. — Харьков, 1988. — С. 267. (рос.)
  8. Вратарский пантеон. Топ-20 голкиперов «Спартака» (Часть 3) [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. Прудников Алексей Павлович [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)

Посилання ред.