Прошляков Олексій Іванович

Олексій Іванович Прошляков
рос. Алексей Иванович Прошляков
Народження	5 (18) лютого 1901; Голеніщево, Сапожковський повіт, Рязанська губернія, Російська імперія
Смерть	12 грудня 1973 (72 роки); Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	інженерні війська
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1920—1973
Партія	КПРС
Звання	Маршал інженерних військ
Війни / битви	Друга світова війна
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
	Прошляков Олексій Іванович у Вікісховищі

Олексі́й Іва́нович Прошляко́в (рос. Алексей Иванович Прошляков; 18 лютого 1901 — 12 грудня 1973) — радянський воєначальник, маршал інженерних військ (06.05.1961). Герой Радянського Союзу (29.05.1945).

Життєпис ред.

Народився в селі Голеніщево, нині Сапожковського району Рязанської області Росії, в родині робітника. Росіянин. Закінчив Олександрівську учительську семінарію в Рязані.

У лавах Червоної армії з 1920 року. Член РКП(б) з 1921 року. З 1923 року — командир понтонного взводу, командир понтонної роти, помічник начальника школи молодших командирів з політчастини. Брав участь у придушенні національно-визвольного руху в Середній Азії. З 1926 року — начальник школи молодших командирів, помічник командира і командир окремого понтонного батальйону.

У 1931 році закінчив Курси удосконалення командного складу при Ленінградській військово-інженерній школі. У 1933—1938 роках проходив військову службу в інженерному відділі штабу Білоруського військового округу. У 1938 році закінчив Академічні курси при Військово-інженерній академії РСЧА імені В. В. Куйбишева, з серпня того ж року — начальник відділу інженерних військ штабу Бобруйської армійської групи. З вересня 1939 року — начальник інженерних військ 4-ї армії, у складі якої брав участь в радянському вторгненні до Польщі. У подальшому керував роботами з інженерного облаштування нового західного кордону СРСР.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року: з липня 1941 року — заступник начальника інженерного управління Центрального фронту, з вересня 1941 року — заступник начальника інженерного управління Брянського фронту, з січня 1942 року — заступник командувача — начальник інженерних військ Південного, з серпня 1942 року — Сталінградського, з жовтня 1942 року — Донського, з лютого 1943 року — Центрального, з жовтня 1943 року — Білоруського, з квітня 1944 року і до кінця війни — 1-го Білоруського фронтів.

У повоєнний час продовжив військову службу. З липня 1945 року — заступник головнокомандувача — начальник інженерних військ Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. У 1951 році закінчив Академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова, з липня того ж року — начальник Управління бойової підготовки інженерних військ Радянської армї.

З травня 1952 року — начальник інженерних військ Радянської армії. З лютого 1965 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів МО СРСР.

Нагороди ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року генерал-полковникові інженерних військ Прошлякову Олексію Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6455).

Нагороджений трьома орденами Леніна (06.04.1945, 30.04.1945, 29.05.1945), трьома орденами Червоного Прапора (14.02.1943, 03.11.1944, 30.12.1956), орденами Кутузова 1-го ступеня (29.07.1944), Суворова 2-го ступеня (15.01.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (27.08.1943), двома орденами Червоної Зірки, медалями, нагородами іноземних держав.

Вшанування пам'яті ред.

Ім'ям Олексія Прошлякова названо Тюменське вище військово-інженерне командне училище (м. Тюмень) і вулиця в Москві.

На батьківщині, у селі Голеніщево, та на фасаді будинку в Москві, у якому жив О. І. Прошляков, встановлено меморіальні дошки.

Посилання ред.

Прошляков Олексій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).