Приборжавське
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Приборжа́вське (до 1960 року — За́днє) — село в Україні, в Хустському районі (раніше Іршавському районі) Закарпатської області. Входить до складу Довжанської сільської громади.
| село Приборжавське | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Хустський район | ||
| Громада | Довжанська сільська громада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1500 | ||
| Населення | 3585 | ||
| Площа | 3,700 км² | ||
| Густота населення | 0,97 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 90155 | ||
| Телефонний код | +380 03144 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°20′39″ пн. ш. 23°13′38″ сх. д. / 48.34417° пн. ш. 23.22722° сх. д.Координати: 48°20′39″ пн. ш. 23°13′38″ сх. д. / 48.34417° пн. ш. 23.22722° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
170 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 90155, с.Приборжавське, вул. Центральна, 103 | ||
| Карта | |||
  Приборжавське | |||
 Приборжавське | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Назва ред.
Колишня назва — Заднє. У 1408 році вживалась назва Zadnya, в 1454 році — Zadnija, Zarnya, Zarnija. Назва Zárnya зареєстрована у 1901 році як офіційна назва. Існує кілька версій та народних переказів про виникнення назви села:
- Село знаходилося в Мараморській жупі останнім, тобто заднім, що і призвело до назви Заднє.
- У мальовничій долині річки Боржави проживали три брати. Двоє з них — в лісовій галявині біля води, вище за течією, а третій — нижче за течією, під горою. Двоє братів йдучи до третього говорили між собою йдуть до заднього (останнього) брата. Хоча пізніше й поселилися нові люди на березі річки, але традиція називати одного з братів Заднім збереглася. Доказом цього є згадка в письмових документах про село не Заднє, а Задній.
- Село заснувала людина на прізвище Задняй, і від цього походить назва населеного пункту.
Село називалось Заднє до 1960 року. В 1961 році уже радянською владою село було перейменовано в Приборжавське, оскільки воно розтягнуто по берегу річки Боржава (при Боржаві).
Історія ред.
Вперше в письмових джерелах село Приборжавське згадується в 1409 році, коли село було подароване Федором Корятовичем родині волоських магнатів Долгаї за військові послуги. У 1416 році феодали з села Довге захопили Заднє. Але тоді не було визначено єдиного власника і сини Яноша Долгаї пишуть прохання на ім'я короля Угорщини Жигмонта про призначення їх законними спадкоємцями села.[1] Один з братів побував у Будапешті і суперечка вирішилась на його користь. Грамота від 30 листопада 1417 р. свідчить, що король віддав наказ Лелеському конвенту офіційно оформити у власність села Довге, Заднє та полонину Кук за синами Яноша з Довгого. Виданий Лелеським Конвентом документ від 27 вересня 1418 року, що встановлював вартість та склад володінь Богдана, сина Яноша з Довгого (Ioannis de Dolha) (засудженого за насилля) та його родичів, свідчить про те, що в селі проживало 11 родин залежних селян, які тримали водяний млин на гірському потоці Бистрий і весь необхідний сільськогосподарський реманент[2]. У тому ж 1418 році Богдан Долгаї за зраду королю був покараний тимчасовою конфіскацією усіх маєтків і земель на користь короля.
У 1795 році в селі проживали 778 греко-католиків, 40 юдеїв, 3 римо-католики.
1908 році — через Приборжавське прокладають Боржавську вузькоколійну залізницю.
У 1910 році в Приборжавському було 1801 мешканців — 1503 русинів, 263 швабів, 34 угорців. 1519 жителів були греко-католиками, 260 — юдеями, 16 — римо-католиками.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3359 осіб, з яких 1638 чоловіків та 1721 жінка.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3585 осіб.[4]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,91 % |
| російська | 0,92 % |
| молдовська | 0,06 % |
| угорська | 0,06 % |
| білоруська | 0,03 % |
| румунська | 0,03 % |
Відомі люди ред.
- Ісак-Дурда Антоніна Іванівна — скульптор-художник.
- Мисла Мирослав Іванович — український військовик, молодший лейтенант, командир взводу окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр.
- Полончак Марина Іванівна - Музикант, співачка, автор і виконавець власних пісень.
- Белович Ярослав — український військовик 128 омбр.
Туристичні місця ред.
- Боржавська вузькоколійка
- полонина Кук
- долина Боржави
Галерея ред.
-
Колишня синагога -
Єврейське кладовище
,_synagogue_-01.jpg)
_Jewish_Cemetery_-06.jpg)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Угорський король у ці часи виступав як суддя, арбітр при вирішенні майнового спору за село між різними феодалами.
- ↑ Mihályi János: Máramarosi diplomák a XIV. és XV. századból. Máramaros-Sziget, 1900. 223 lap
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.