Премія журналу НІН
Премія журналу НІН або НІН-ова нагорода (серб. НИН-ова награда) — провідна літературна нагорода Сербії (раніше Югославії), яка присуджується журналом «НіН»[en] (серб. Недељне информативне новине). Щороку нею нагороджується автор найкращого на думку журі сербського роману.
| НІН-ова нагорода серб. НИН-ова награда | ||||
| Країна |
Тижневик НІН.svg){kind=small} СФРЮ (1954—1992).svg){kind=small} Югославія (1992—2006) Сербія (2006—) | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | щорічна літературна премія | |||
| Вручається: | авторам, що пишуть сербською | |||
| Підстава | за найкращий роман року | |||
| Статус | вручається | |||
| На честь: | NiN (журнал)d | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 1954 | |||
| Перше: | 1955 | |||
| Нагороджено: | 61 на 1 лютого 2016 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Q9606110? (0) | ||||
| Черговість | ||||
 Премія журналу НІН у Вікісховищі | ||||
Організацією конкурсу опікується редакція найповажнішого сербського тижневика НІН (друкується з 1935) та уповноважене нею журі. До участі допускаються лише книги сербських авторів видані протягом останнього календарного року. Підбиття підсумків та церемонія нагородження проходить у січні наступного року. Звання лауреата НІН-ової нагороди є вкрай престижним, результати конкурсу широко висвітлюються національними ЗМІ, все це практично гарантує твору-переможцю статус бестселера.
Серед лауреатів премії особливо виділяється Оскар Давичо — єдиний до сьогодні, хто зміг здобути три перемоги в конкурсах (1956, 1963, 1964), та єдиний, чиї твори були визнані найкращими два роки поспіль. Першою жінкою-лауреатом стала Дубравка Угрешич у 1988 році. Данило Кіш та Мілислав Савич є двома авторами, що відмовилися від НІН-ової нагороди.
В 1959 році премія не була вручена, аби стимулювати авторів до написання творів вищого ґатунку.
Лауреати премії ред.
За часів Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія ред.
- 1954 — Добриця Чосич — «Корени»
- 1955 — Мирко Божич — «Неисплакани»
- 1956 — Оскар Давичо — «Бетон и свици»
- 1957 — Александар Вучо — «Мртве јавке»
- 1958 — Бранко Чопич — «Не тугуј, бронзана стражо»
- 1959 — нагорода не була присуджена
- 1960 — Радомир Константинович — «Излазак»
- 1961 — Добриця Чосич — «Деобе»
- 1962 — Мирослав Крлежа — «Заставе»
- 1963 — Оскар Давичо — «Глади»
- 1964 — Оскар Давичо — «Тајне»
- 1965 — Ранко Маринкович — «Киклоп»
- 1966 — Меша Селімович — «Дервиш и смрт»
- 1967 — Ерих Кош — «Мрежа»
- 1968 — Слободан Новак — «Мириси, злато, тамјан»
- 1969 — Бора Чосич — «Улога моје породице у светској револуцији»
- 1970 — Борислав Пекич — «Ходочашће Арсенија Његована»
- 1971 — Мілош Црнянський — «Роман о Лондону»
- 1972 — Данило Кіш — «Пешчаник»
- 1973 — Михайло Лалич — «Ратна срећа»
- 1974 — Юре Франичевич Плочар — «Вир»
- 1975 — Міодраг Булатович — «Људи са четири прста»
- 1976 — Александар Тишма — «Употреба човека»
- 1977 — Петко Войнич Пурчар — «Дом све даљи»
- 1978 — Мірко Ковач — «Врата од утробе»
- 1979 — Павле Угринов — «Задат живот»
- 1980 — Слободан Селенич — «Пријатељи»
- 1981 — Павао Павлічич — «Вечерњи акт»
- 1982 — Антоніє Исакович — «Трен 2»
- 1983 — Драґослав Михаїлович — «Чизмаши»
- 1984 — Мілорад Павич — «Хазарски речник»
- 1985 — Живоін Павлович — «Зид смрти»
- 1986 — Видосав Стеванович — «Тестамент»
- 1987 — Воя Чоланович — «Зебња на расклапање»
- 1988 — Дубравка Угрешич — «Форсирање романа реке»
- 1989 — Воїслав Лубарда — «Вазнесење»
- 1990 — Мирослав Йосич Вишнич — «Одбрана и пропаст Бодрога у седам бурних годишњих доба»
- 1991 — Мілисав Савич — «Хлеб и страх»
За часів Союзної Республіки Югославія ред.
- 1992 — Живоін Павлович — «Лапот»
- 1993 — Радослав Петкович — «Судбина и коментари»
- 1994 — Владимир Арсенієвич — «У потпалубљу»
- 1995 — Світлана Велмар-Янкович — «Бездно»
- 1996 — Давид Албахари — «Мамац»
- 1997 — Мілован Данойлич — «Ослободиоци и издајници»
- 1998 — Данило Николич — «Фајронт у Гргетегу»
- 1999 — Максиміліян Еренрайх Остоїч — «Карактеристика»
- 2000 — Горан Петрович — «Крамничка „З легкої руки“»
- 2001 — Зоран Чирич — «Хобо»
- 2002 — Младен Марков — «Укоп оца»
За часів Союзної держави Сербії та Чорногорії ред.
- 2003 — Владан Матієвич — «Писац издалека»
- 2004 — Владимир Тасич — «Киша и хартија»
- 2005 — Миро Вуксанович — «Семољ земља»
В сучасній Сербії ред.
- 2006 — Светислав Басара — «Успон и пад Паркинсонове болести»[1]
- 2007 — Драган Великич — «Руски прозор»
- 2008 — Владимир Пиштало — «Тесла, портрет међу маскама»[2]
- 2009 — Гроздана Олуїч — «Гласови у ветру»[3]
- 2010 — Гордана Чирянич — «Оно што одувек желиш»[4]
- 2011 — Слободан Тишма — «Бернардијева соба»
- 2012 — Александар Гаталица — «Велики рат»[5]
- 2013 — Горан Гоцич — «Таи»[6]
- 2014 — Філіп Давид — «Кућа сећања и заборава»[7]
- 2015 — Драган Великич — «Иследник»[8]
- 2016 — Ивана Димич — «Арзамас»[9]
- 2017 — Дејан Атанацкович — «Лузитанија»[10]
- 2018 — Владимир Табашевич — «Заблуда Светог Себастијана»
- 2019 — Саша Ілич — «Пас и контрабас»[9]
- 2020 — Светислав Басара — «Контраендорфин»[9]
- 2021 — Милена Маркович — «Деца»[9]
- 2022 — Даница Вукичевич — «Унутрашње море»[9]
Джерела ред.
Список переможців на сайті тижневика НІН з посиланнями на короткі статті про результати конкурсів 1954—1993.
Примітки ред.
- ↑ Svetislav Basara dobitnik NIN-ove nagrade
- ↑ Blic Online | Knjiga o životu Nikole Tesle, Приступљено 13. 4. 2013.
- ↑ Роман године. НИН. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 26. 1. 2015..
- ↑ НИН-ова награда Гордани Ћирјанић : Вести култура и забава: ПОЛИТИКА, Приступљено 13. 4. 2013.
- ↑ Blic Online | Aleksandar Gatalica dobitnik NIN-ove nagrade
- ↑ B92 — Kultura — Vesti — NIN-ova nagrada ide Goranu Gociću za «Tai»
- ↑ B92 — Kultura — Vesti — NIN-ova nagrada Filipu Davidu
- ↑ Драгану Великићу НИН-ова награда за роман године, РТС, 18. јануар 2016 (18. јануар 2016)
- ↑ а б в г д Список лауреатів на НИН online. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 11 лютого 2016.
- ↑ Стаття ЛУЗИТАНИЈА Дејана Атанацковића добитник НИН-ове награде за 2017 [Архівовано 2018-11-24 у Wayback Machine.] на НИН online