Президентські вибори в Росії 2008
Президентські вибори в Росії відбулися 2 березня 2008 року і принесли перемогу провладному кандидату Дмитру Медведєву. Явка становила 69,70%.
‹ 2004  2012 ›
| ||||
| Президентські вибори в Росії 2008 | ||||
| 2 березня 2008 | ||||
|
|
| ||
| Кандидат | Дмитро Медведєв | Геннадій Зюганов | Володимир Жириновський | |
| Партія | Єдина Росія | КПРФ | ЛДПР | |
| Голосів виборців | 52 530 712 | 13 243 550 | 6 988 510 | |
| Відсоток | 70,28% | 17,72% | 9,48% | |
Перебіг ред.
Президентська виборча кампанія, згідно з російським законодавством, розпочалася 28 листопада в день публікації відповідного рішення в «Російській газеті». Заявки про бажання балотуватися потенційні кандидати могли подаватися до 18 грудня, а кандидати від політичних партій — до 23 грудня. Період реєстрації кандидатів в президенти закінчився 16 січня. Для реєстрації кандидатів в президенти не вимагаєлося грошової застави, але необхідно зібрати 2 млн підписів в свою підтримку. При цьому допустима похибка не може перевищувати 5%. У те самий час від збору підписів прихильників звільняються ті партії, які потрапили в Держдуму за підсумками голосування 2 грудня 2007 року. На відміну від попередніх виборів, політичні партії не мали права висувати кандидатом члена іншої партії. Крім того, скасований поріг явки і графа «проти всіх»[1].
Згідно з Конституцією Російської Федерації чинний Президент Росії Володимир Путін не міг висуватися на третій термін. Як наступника Путіна було висунуто кандидатуру першого віце-прем'єра Дмитра Медведєва[2].
Законодавчі параметри ред.
Відповідно до федерального закону «Про вибори Президента Російської Федерації», Президентом РФ може бути обраний будь-який громадянин Росії не молодше 35 років, який постійно проживає в Росії не менше 10 років. Існують також деякі інші обмеження для обрання (наприклад, недієздатність, перебування у місцях позбавлення волі, наявність іноземного громадянства тощо), які перераховані в статті 3 закону[3].
Існує два способи участі у виборах:
- як самовисуванець. Громадянин Російської Федерації може висунути свою кандидатуру, але за умови підтримки його висунення групою виборців. Відповідно, такому кандидату для реєстрації спочатку необхідно створити і зареєструвати в ЦВК групу виборців у кількості не менше 500 громадян Російської Федерації, що володіють активним виборчим правом. Потім, щоб бути допущеним до виборів, йому треба зібрати і представити в Центральну виборчу комісію не менше 2 мільйонів підписів виборців (причому кількість представлених підписів не має перевищувати 2,1 мільйона, а на один суб'єкт Російської Федерації має припадати не більше 50 000 підписів).
- як кандидат від зареєстрованої політичної партії. Кандидата висуває з'їзд партії. Кандидатам від тих партій, які не представлені в Державній Думі поточного скликання, щоб бути допущеним до виборів, потрібно так само, як і самовисуванцям, зібрати не менше 2 мільйонів підписів на свою підтримку.
Результати виборів ред.
| Кандидати | Партії, що їх висунули | Голосів | % |
|---|---|---|---|
| Дмитро Медведєв | Єдина Росія1 | 52 530 712 | 71,25 |
| Геннадій Зюганов | Комуністична партія Російської Федерації | 13 243 550 | 17,96 |
| Володимир Жириновський | Ліберально-демократична партія Росії | 6 988 510 | 9,48 |
| Андрій Богданов | Демократична партія Росії2 | 968 344 | 1,31 |
| Недійсних голосів | 1 015 533 | -- | |
| Всього | 73.731.116 | 100,0 | |
1Медведєва також підтримали Аграрна партія Росії, Справедлива Росія, Російська екологічна партія — «Зелені» і Громадянська сила, але він був офіційно висунутий кандидатом Єдиної Росії.
2Богданов офіційно балотувався як самовисуванець.
Примітки ред.
- ↑ Новини NEWSru.ua :: У Росії почалася президентська передвиборна компанія. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 4 серпня 2011.
- ↑ Новини NEWSru.ua :: Названо наступника Путіна. Архів оригіналу за 13 грудня 2007. Процитовано 4 серпня 2011.
- ↑ Федеральный закон «Про вибори президента Російської Федерації». Глава I. Загальні положення. Центральна виборча комісія Російської Федерації. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 19 грудня 2011.
Джерела ред.