Предслава Київська

українська княжна з династії Ярославичів, мати короля Угорщини Бели II

Предслава Київська або Предслава Святополківна (1090 — 1-ша пол. XII ст.) — дочка великого князя київського Святополка Ізяславича, дружина угорського принца Алмоша, мати короля Угорщини Бели II.

Предслава Святополківна


Дата народження: 1090
Місце народження: Київ
Дата смерті: 1-а пол. XII в
Місце смерті: Угорщина
Чоловік: Алмош
Династія: Ярославичі
Батько: Святополк Ізяславич

Біографія ред.

Предслава була дочкою великого князя Київського Святополка Ізяславича (син Ізяслава Ярославича, короля Русі) і його першої дружини — ймовірно, доньки чеського князя Спитігнєва II.

Відомо, що Святополк одружився вдруге в 1094 році — відповідно, Предслава не могла народитися пізніше цієї дати. З огляду на дату шлюбу Предслави (1104 рік) можна зробити висновок, що вона народилася в кінці 1080-х — на початку 1090-х років.

21 серпня 1104 року Предслава вийшла заміж за угорського принца Альмоша (1075—1127), князя Нітранського, молодшого брата короля Коломана I Книжника. Алмош претендував на угорську і хорватську корони, які вважав несправедливо відібраними у нього й інтригував проти брата. Весілля з Предславою було продиктовано його прагненням заручитися підтримкою великого князя Київського в цій боротьбі. Однак у своїх спробах захопити престол Алмош незмінно зазнавав невдач.

У 1107/1108 роках, коли після чергового повстання Кальман відібрав у нього Нітранське князівство, Алмош здійснив паломництво в Святу землю. Після повернення звідти він утік до Німеччини, щоб заручитися підтримкою імператора у своїй боротьбі. Невідомо, чи була з ним в цих мандрах Предслава, але, судячи з дат народження дітей, в 1108 році вона ще була жива.

Зрештою, після чергових інтриг Алмоша, король Кальман в 1115 році наказав осліпити його і його сина Белу та заточити їх у монастир. Незабаром Кальман помер, і Алмош втік до Візантії, де і помер. Про подальшу долю Предслави нічого не відомо.

Діти ред.

У Алмоша і Предслави було троє дітей:

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Ignaz Lenk (1840). Erklärung des Stammbaumes sämmtlicher
  • Johann Mailáth (1828). Geschichte der Magyaren. Tendler.