Прахов Адріян Вікторович
Пра́хов Адрія́н Ві́кторович (4 (16) березня 1846, Мстиславль, Російська імперія — 1 (14) травня 1916, Ялта, Російська імперія) — мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського Імператорського університету Св. Володимира, керівник групи художників (Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Павло Свєдомський та Вільгельм Котарбінський), що здійснювала розпис Володимирського собору в 1884–1896 роках. Був також автором проєктів ряду деталей інтер'єру, зокрема, бронзових вхідних дверей. Відомий археологічними дослідженнями пам'яток архітектури. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
| Адріян Вікторович Прахов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| А. Прахов. Портрет роботи І. Крамського. | ||||
| Народження |
4 (16) березня 1846 Мстиславль, Російська імперія (нині — (Білорусь) | |||
| Смерть | 1 (14) травня 1916 (70 років) | |||
| Ялта, Російська імперія | ||||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Навчання | Петербурзький університет | |||
| Діяльність | письменник, археолог, мистецтвознавець | |||
| Працівник | Санкт-Петербурзький державний університет | |||
| У шлюбі з | Прахова Емілія Львівна | |||
| Діти | Прахова Олена Адріянівна і Прахов Микола Адріянович | |||
| Брати, сестри | Mstislav Prakhovd | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Прахов Адріян Вікторович у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
.jpg)
Навчався в Санкт-Петербурзькому університеті, у Німеччині, вивчав мистецтво у Франції, Англії, Австрії та Італії. Викладав в університеті та Академії мистецтв.
У 1880-1882, 1886, 1887 досліджував оздоблення Софійського собору і фрески Кирилівської церкви в Києві, займався дослідженням Успенського собору в Володимирі й інших давніх храмів Волині.
Прахов є автором однієї з перших публікацій про мистецьку спадщину Тараса Шевченка.
У 1887-1897 викладав у Київському університеті. У 1891—1896 роках проживав з родиною в будинку зі «старокиївською» аптекою по вул. Велика Житомирська, 6/11[1].
Помер 1 (14) травня 1916 року в Ялті[2]. Панахиду за покійним відслужили 4 (17) травня у Володимирському соборі в Києві, до оздоблення якого Прахов приклав чимало зусиль[3].
Праці ред.
Головні праці:
- Критические исследования по истории греческого искусства. I. Описание древних памятников из Ксанфа, в Ликии. II. О композиции фронтонных групп Эгинского храма Афины. — СПб., 1872. (рос.)
- Критические наблюдения над памятниками древнего искусства. Зодчество древнего Египта. — СПб., 1879. (рос.)
- Киевское искусство X, XI и XII вв. Каталог выставки копий с памятников искусства в Киеве X, XI и XII вв., исполненных Праховым, СПб., 1883. (рос.)
- Доклад о Киевских работах и о значении изучения греческих церквей для христианской археологии (в «Трудах Московского Археологического Общества», 1885 г. (рос.)
Родина ред.
Був одружений з французькою підданкою Емілією Львівною (уроджена Емілія Марія Клементина Лестель). Старша їхня донька Олена — художниця-вишивальниця, син Микола — художник і мистецтвознавець[4]. Молодша донька Ольга — в шлюбі Аляб'єва.
Увіковічнення пам'яті ред.
У Києві є Вулиця Сім'ї Прахових.
Примітки ред.
- ↑ Житловий будинок зі «старокиївською» аптекою 19 ст., в якому проживав Прахов А. В. | Звід Історїї Памяток Києва. pamyatky.kiev.ua (ru-RU) . Процитовано 14 грудня 2023.
- ↑ Семья профессора Адріана Викторовича Прахова извѣщаетъ о его кончинѣ, послѣдовавшей 1-го мая въ г. Ялтѣ[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 122. — 3 мая. — С. 1. (рос. дореф.)
- ↑ Поминовеніе А. В. Прахова во Владимірскомъ соборѣ[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 124. — 5 мая. — С. 2. (рос. дореф.)
- ↑ Проценко, Костенко, 2001.
Джерела та література ред.
- Ковпаненко Н. Г. Прахов Адріан Вікторович [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 490. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- А. В. Праховъ (Некрологъ)[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 124. — 5 мая. — С. 2. (рос. дореф.)
- Ковпаненко Н. Г. Прахов Адріан Вікторович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — Ч. 2. — К.: Інститут історії України НАН України, 2005. — С. 170—176. — ISBN 966-02-3520-5.
- Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина України в працях визначних учених другої половини ХІХ — початку ХХ ст. [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — 2005. — № 6. — С. 115—116, 126.
- Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 13, 16, 17, 37, 60, 103, 111—114, 118, 120, 128, 147, 166, 167, 175, 190.
- Проценко Л., Костенко Ю. Лук'янівське цивільне кладовище: путівник. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Інтерграфік, 2001. — 192 с. — ISBN 966-532-012-2.
- Пучков А. Кирилловские черновики А. В. Прахова (декабрь 1880 — ноябрь 1881) // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць — К., 2007. — Вип. 4. — С. 153—294.
- Сторчай О. Адріан Прахов: Мистецтвознавча та викладацька діяльність в Україні (1880–1890-ті рр.) // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць. — К., 2007. — Вип. 4. — С. 329—362.
Посилання ред.
- Прахов Адріан Вікторович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 318-319.