Похоронна урна
Похоронна урна, поховальна урна (лат. urna від urceus — «глечик, джбан»)[1] — ємність, зазвичай це посудина або кілька посудин, для зберігання праху померлої людини, зібраного після нього по кремації. У рідкісних випадках, такі урни можуть застосовуватися в разі часткового та навіть повного розвіювання праху. Місцем для масового зберігання похоронних урн є колумбарій.
Осуарій також є похоронною урною, але для зберігання скелетованих останків.
Культура ред.
Культура похоронних урн поширена в усьому світі і пов'язана зі звичаєм кремації. Застосовувалося більшістю народів. Урни, що збереглися до нашого часу, виготовлялися з найрізноманітніших довговічних матеріалів — металу[2], кераміки, скла й каменю[3][4].
Зазвичай як поховальна урна використовувалися побутові або близькі їм за формою посудини (див. «Піфос», «Амфора» тощо).
Урна похоронна відомі у багатьох племен із доби енеоліту. Були поширені у давніх греків, римлян[5], слов'ян[6] та інших. Східні слов'яни використовували кремацію[7] в першому тисячолітті нашої ери з метою поховання останків в урнах і в ямах[8].
З кінця III тисячоліття до н. е. відомі
- «лицьові»[2][9] похоронні урни, на горлі чи кришці якої схематично зображували риси людського обличчя. Похоронній урні бува надавали
- форму житла[2] (відома така урна культури Віланова в Північній Італії початку I тисячоліття до н. е.) або
- людської фігури[10][11] (в етрусків[12]).
У багатьох народів похоронні урни ставили в ґрунтові могили без насипів (див. «Культура полів поховальних урн»). У стародавніх римлян така урна з прахом предків зберігалися в будинках родичів і нащадків чи в спеціальних приміщеннях — колумбаріях.
В окремих випадках сучасний похоронний ритуал передбачає використання як похоронних урн спеціальних капсул[13] для запуску мінералізованих останків на земну орбіту, у відкритий космос або на Місяць. Також технологічно можна здійснити включення мінералізованого праху до складу спеціально синтезованих штучних алмазів.
В сучасній Україні також передбачено законом під час організації поховання померлих використання урн для праху[14].
Цікаві факти ред.
- Оголошена французьким археологом Андре Лємером знахідка поховальної урни брата Ісуса Христа[15] виявилася фальшивкою[16].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ а б в Урна (погребальная), сайт «Энциклопедия», Информационно-аналитический ресурс «Похоронный портал» (рос.)
- ↑ В Греции нашли редкую погребальную урну. «Zhelezyaka». 14 травня 2007 р. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016. (рос.)
- ↑ В Греции нашли редкую погребальную урну. «Интересные факты» - "People's Daily Online". Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016. (рос.)
- ↑ Древнейшая история Рима, сайт «Азбука Веры» (рос.)
- ↑ Религия и погребальные обряды славян [Архівовано 2016-03-14 у Wayback Machine.], сайт «ProTown» (рос.)
- ↑ Третьяков П. Н., Восточнославянские племена, 2 изд., М., 1953 г. (рос.)
- ↑ Погребальный обряд. // Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. АН УССР. Институт археологии. — К.: Наукова думка. 1990 г. — 495 с. — ISBN 5-12-001527-1. — С.275. (рос.)
- ↑ Лицевые урны, сайт «Академик» (рос.)
- ↑ Соколов Г. И., Искусство этрусков. М., Изд. «Искусство», 1990 г. — С.52, ил. 30. (рос.)
- ↑ Погребальная урна-канопа. Глина. Конец VII в. до н.э.. Флоренция, Национальный археологический музей. (фото) (рос.)
- ↑ Этруские урны в Музее. «Гид по Вероне». 22.05.2013. Архів оригіналу за 13.03.2016. Процитовано 13.03.2016. (рос.)
- ↑ [ГОСТ Р 53107-2008] Справочник технического переводчика. — Интент. 2009—2013. (рос.)
- ↑ Закон України «Про поховання та похоронну справу»
- ↑ Найдена погребальная урна брата Иисуса Христа [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.], 22.10.2002, сайт «РосБизнесКонсалтинг», «Biblical Archaeology Review» (рос.)
- ↑ Погребальная урна брата Христа оказалась фальшивкой [Архівовано 2016-03-13 у Wayback Machine.], 18 июня 2003, сайт «MEMBRANA» (рос.)
- ↑ Гурьянов Николай, Найдены старинные погребальные урны в форме сердца, 2 декабря 2015, сайт «Моя планета» (рос.)
Джерела ред.
- Урна погребальная // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Археологический словарь. — М.: изд. «Прогресс». Уорвик Брей, Дэвид Трамп. Перевод с английского Г. А. Николаев. 1990 г. (рос.)
- Древний мир. Энциклопедический словарь в 2-х томах. — М.: изд. «Центрполиграф». В. Д. Гладкий. 1998 г. (рос.)
- Советская историческая энциклопедия. — М.: изд. «Советская энциклопедия». Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
Посилання ред.
- Урна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Похоронна урна- Урны погребальные — Советская историческая энциклопедия, сайт «Академик» (рос.)
- Урны погребальные — Древний мир. Энциклопедический словарь, сайт «Академик» (рос.)
- Сударев Николай Игоревич, Грунтовые некрополи боспорских городов VI—II вв. до н.э. как исторический источник: Дис. канд. ист. наук: 07.00.06: Москва, 2005 г. — 384 c. РГБ ОД, 61:05-7/541 (рос.)
- Фомин М. В., Погребальная традиция и обряд в Византийском Херсоне (IV—X вв.), изд «Коллегиум», г. Харьков, 2011 г. — С.124, 175, 180. (рос.)
- Могилы танаисцев // Шелов Д. Б., Некрополь Танаиса: раскопки 1955—1958 гг., Вип. 98, изд. Академии Наук СССР, М., 1961 г. — 95 с. (рос.)
