Вікіпедія

Потаніна Олександра Вікторівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потаніна.

Потаніна Олександра Вікторівна (25 січня 1843, Горбатов, Нижегородська губернія — 19 вересня 1893, Чжо-хуа, Китай) — мандрівниця, дослідниця маловідомих районів Центральної Азії, одна з перших жінок, прийнятих у члени Російського географічного товариства. Дружина Г. М. Потаніна. Сестра релігійного публіциста В. В. Лаврського і журналіста К. В. Лаврського. У її честь названий кратер Потаніна на Венері.

Потаніна Олександра Вікторівна
рос. Александра Викторовна Потанина
Ім'я при народженні рос. Александра Викторовна Лаврская
Народилася 26 січня 1843(1843-01-26)
Нижній Новгород, Російська імперія
Померла 19 вересня (1 жовтня) 1893 (50 років)
Китай
Країна  Російська імперія
Діяльність мандрівниця-дослідниця, географ, мандрівниця, етнографка
Знання мов російська
Брати, сестри Q4252296? і Konstantin Lavrskiyd
У шлюбі з Потанін Григорій Миколайович
Нагороди

Біографія ред.

Олександра Вікторівна народилася в місті Горбатов, Нижньогородської губернії, 25 січня 1843 року в родині викладача Нижньогородської духовної семінарії священика В. Н. Лаврського. Отримала домашню освіту під керівництвом старших братів, вчилася в школі для дівчаток з духовного стану, багато читала, успішно займалася малюванням.

У 1866 році вступила вихователькою в міське єпархіальне училище. У 1872 році в місті Нікольську (нині Вологодська область), куди приїхала провідати брата Костянтина, який відбував заслання за революційну діяльність, вона познайомилася з його другом, теж засланцем, Григорієм Миколайовичем Потаніним і 11 (23) січня 1874 року Олександра Вікторівна та Григорій Миколайович одружилися[1] і незабаром переїхали в Санкт-Петербург.

Разом із чоловіком вона брала участь у чотирьох експедиціях в Центральну Азію:

Під час останньої експедиції Потаніна тяжко захворіла і 19 вересня (1 жовтня) 1893 року померла поблизу міста Чжо-хуа по дорозі в Шанхай. Через чотири дні вона була похована на Успенському кладовищі міста Кяхти (Бурятія). В лютому 1956 року на могилі мандрівниці був встановлений пам'ятник.

Своїми роботами про природу, життя та побут народів Центральної Азії, замальовками досліджуваних місць Потаніна зробила цінний внесок у географічну науку. Вона стала однією з перших жінок, прийнятих у члени Російського географічного товариства: обрано членом-співробітником 8 березня 1887 року за пропозицією В. В. Мушкетова. До цього, першими в члени-співробітниці РГТ з жінок, були прийняті О. А. Федченко і А. Я. Єфименко (20 травня 1877 року)[2].

У 1887 році за свою наукову працю «Буряти» Олександра Вікторівна була удостоєна Великої золотої медалі Російського географічного товариства. В горах Монгольського Алтаю є льодовик «Александрін», названий на честь знаменитої мандрівниці.

Список робіт А. В. Потаніної ред.

  • Буряти. Труд, дод. до Всесвітньої ілюстрації, 1891, кн. 4-6.
  • Із спостережень над життям бурят Верхньоудинського округу. Сибірський збірник, дод. до Східного огляду, 1890, вип. 1.
  • Молочне господарство у бурят Верхньоудинського округу. Вісті Сх.-Сибірського відділу Російського Географічного товариства, т XXI, № 2.
  • З мандрів по Урянхайскій землі. Сибірський збірник, 1981, вип. II, стор 12
  • Монголія і монголи. Читальня народної школи, 1891, листопад.
  • Зустріч з двома монгольськими ванами. Російське багатство, 1891, № 1.
  • Серед широнголів, Російські відомості 1888, № 140 та 145.
  • Релігійний танець в монастирі Кадигава. Сибір 1985, № 29.
  • Гумбум, монастир зонкавистів. Східний огляд, 1886, № 27 і 28.
  • Утай. Східний огляд, 1884, № 45, 46 і 47
  • Театральні вистави та релігійні свята в Китаї. Літературний збірник, вид. газети "Східний огляд, під редакцією Н. М. Ядринцева, СПб, 1885.
  • Про китайську жінку. Російське багатство, 1887, № 7.
  • Тисяча сто верст на ношах. «Східне огляд», 1893, № 24.
  • Дорджі, бурятський хлопчик. Дитячий збірник, вид. В. Лесевича, СПб, 1892.
  • Китайське звірятко. Джерело, 1889, № 12.
  • Ахмет. Літературний збірник «Перший крок», Казань, 1876.
  • Тибет. З подорожей по Східному сибіру, Монголії, Тибету і Китаю, М:1895, стор 125—252.

Примітки ред.

  1. ↑ Лаврский В. В. Последние письма Г. Н. Потанину [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Вестник Томского государственного университета. — Т. 266. — январь 1998.
  2. ↑ Берг Л. С. Приём в члены географического общества женщин // Всесоюзное географическое общество за сто лет. — М.-Л.: Изд-во АН СССР. — 1946. — С. 203

Література ред.

  • В. и Е. Зарины. Путешествия А. В. Потаниной. — Государственное издательство географической литературы, 1950. — 100 с. — 50 000 экз.
  • Голубев Е. Свою судьбу связавшая с Сибирью // «Байкал». — № 4 (июль-август). — 1993. — С. 127—134
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Потаніна_Олександра_Вікторівна&oldid=34040622